12 грудня 2013 р. Справа № 74817/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Затолочного В.С., Кузьмича С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про визнання дій неправомірними та стягнення недоплачених сум підвищення до пенсії як інваліду війни,-
21.11.2011 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про визнання дій неправомірними та стягнення недоплачених сум підвищення до пенсії як інваліду війни.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є інвалідом війни І групи, перебуває на обліку управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова та отримує підвищення до пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». 04.08.2011 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням підвищення до пенсії як інваліду війни І групи у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком. однак відповідач відмовив їй у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням підвищення у зазначеному розмірі, оскільки до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було внесено зміни, якими встановлено, що пенсія інвалідам війни І групи підвищується на 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст. 183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав право на підвищення пенсії у встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в попередній редакції) в розмірі 400% мінімальної пенсії за віком як інваліду війни І групи але до 01.01.2006 року.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірним з огляду на наступне.
Безспірно встановлено, що ОСОБА_1, є інвалідом І групи і має право на пільги встановлені відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для ветеранів війни - інвалідів війни, що стверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.5).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, яка діяла до 1 січня 2006 року) передбачено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 3 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 5 жовтня 2005 року №2939-ІV частина 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладена у такій редакції: «Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Дане положення Закону набрало чинності з 1 січня 2006 року, є діючим на даний час та Конституційним судом України його зміна неконституційною не визнавалася.
Отже, починаючи з 1 січня 2006 року позивач має право на підвищення до пенсії у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір якого встановлений законами України про Державний бюджет на відповідні роки та його отримував. Тому відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку пенсії відповідач діяв у межах чинного законодавства та наданої йому компетенції.
Оскільки до відповідача із заявою про перерахунок підвищення пенсії позивач звернувся у 2011 році, тобто, коли норма статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діяла в іншій редакції, то за таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог позивача щодо зобов'язання провести перерахунок пенсії з 10 червня 2011 року,
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Личаківського районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року у адміністративній справі №2а-5973/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді В.С. Затолочний
С.М. Кузьмич