20 грудня 2013 року Справа № 2-а/2506/19390/11
м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., розглянувши в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 серпня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 серпня 2013 року заяву Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про заміну способу і порядку виконання судового рішення задоволено, змінено порядок виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2011 року та стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі за текстом - «Управління») на користь ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу за період з 05.05.2011 року по 22.07.2011 року в сумі 236, 48 грн.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та відмовити у задоволенні заяви.
Перевіривши повноту встановлення місцевим загальним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій ОСОБА_2 щодо відмови в перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити за період з 06.05.2011 року по день ухвалення судового рішення у справі перерахунок додаткової пенсій за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі віднесеної до 2-ї категорії, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. № 796-XII (надалі за текстом - «Закон № 796-XII»).
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2011 року, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано провести за період з 06.05.2011 року по 22.07.2011 року перерахунок і виплатити позивачеві додаткову пенсію у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням проведених за цей період виплат.
На виконання названого судового рішення, Деснянським районним судом м. Чернігова 22 листопада 2011 року видано виконавчий лист.
Постановою «Про відкриття виконавчого провадження» головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 11.10.2012 року ВП № 30085841, відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного вище виконавчого листа.
ОСОБА_2 від 30.12.2011 року № 3602/03, повідомлено Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про проведення в частині здійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії на загальну суму 236, 48 грн., та, що виплату донарахованої суми, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, буде здійснено за наявності відповідного фінансування Державного бюджету України.
Відповідно до частини п'ятої ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 2 Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Водночас судові рішення у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, які мають зобов'язальний характер щодо проведення таких виплат, не належать до зазначених у згаданій статті видів рішень, що унеможливлює їх виконання без зміни його способу.
Згідно з частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Ця норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання судового рішення неможливим.
Таким чином, зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, яким не передбачено виконання рішень зобов'язального характеру, унеможливлюють їх виконання. Така обставина є підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни зобов'язання здійснити виплати на стягнення цих виплат. Така зміна можлива лише у разі виконання боржником зобов'язальної частини рішення про нарахування соціальних виплат.
Оскільки судом попередньої інстанції встановлено, що відповідачем здійснено перерахунок спірної компенсації, висновок суду першої інстанції про можливість заміни способу виконання цього рішення є правильним.
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 199, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 серпня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя В.Е.Мацедонська
Головуючий суддя Лічевецький І.О.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.