ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
11 грудня 2013 року № 813/7655/13-а
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Потабенко В.А.
за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,
представників сторін:
від позивача - Цяцяка А.Р., Голополосова К.В., згідно довіреності,
від відповідача - Тістечка Ю.Я., згідно довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ-Сервіс" до Львівської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування карки відмови у прийнятті митної декларації, скасування рішення про корегування митної вартості товарів та стягнення зайво сплачених платежів, -
ТзОВ "ТМ-Сервіс" звернулося до суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, в якому, згідно заяви про уточнення позовних вимог просить про:
- скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900085/2 від 10.09.2013 року;
- скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00430, яка оформлена Львівською митницею 09.09.2013 року;
- стягнення із Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області надмірно сплачену позивачем на підставі платіжного доручення № 216 від 10.09.2013 року суму мита у розмірі 17185,27 грн., податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 72178,16 грн., всього 89363,43 грн.
В обґрунтування своїх вимог покликається на безпідставність та протиправність висновку Львівської митниці Міндоходів про неможливість визначити митну вартість товарів за ціною договору у зв'язку з неподанням документів, що підтверджують митну вартість та відсутністю відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Позивач вважає, що ним, відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, було подано всі документи, які підтверджують митну вартість товарів, крім того, подано наявні додаткові документи на необґрунтовану вимогу Львівської митниці. Таким чином, рішення про коригування митної вартості прийнято неправомірно та таке підлягає скасуванню. Позивач також зазначає, що в зв'язку з прийняттям Львівською митницею Міндоходів спірного рішення, позивачем було подано уточнену митну декларацію та понесено додаткові витрати, які слід стягнути з Державного бюджету України.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю, просили його задовольнити.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у запереченнях, поданих до суду 19.11.2013 року, суть яких зводиться до наступного. Львівська митниця правомірно визначила митну вартість ввезеного ТзОВ "ТМ-Сервіс" товару за шостим резервним методом, який передбачає, що визначення митної вартості повинно ґрунтуватись на раніше визнаних митними органами митних вартостях. На думку, Львівської митниці, задекларована ТзОВ "ТМ-Сервіс" митна вартість товару не підтверджувалась наданими документами, а саме, не було подано: транспортні (перевізні) документи (заявку на перевезення вантажу); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерської документації. Крім того, наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Також було виявлено, що підпис відправника в сертифікаті про походження товарів відрізняється від підпису відправника у фактурі, контракті, специфікації, пакувальному листі; платіжний документ не можливо ідентифікувати з даним товаром. Вважає, що з урахуванням наведеного, оскаржувані рішення і картка відмови є законними. А тому у задоволенні позову слід відмовити.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відтак, суд вважає, що справу можливо розглядати у його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст. 71 КАС України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
15.06.2012 р. між компанією KINFAST HARDWARE (SHENZHEN) LTD, CHINA, (продавець) та ТзОВ "ТМ-СЕРВІС", Україна, (покупець) було укладено контракт № SW120615TE, відповідно до п. 1.1. якого продавець виробляє та продає, а покупець купує метричну продукцію на умовах FOB порт Китаю (відповідно INKOTERMS 2000), згідно додатків, які є невід'ємною частиною даного контракту.
Згідно п. 2.1. контракту вартість товару по даному контракту встановлюється в доларах США і включає до складу вартість товару, пакування, витрати по завантаженню товару до транспортного засобу покупця, виконанню всіх формальностей по передачі товару, зокрема, отримання експортних ліцензій, митної реєстрації та інших дозволів, необхідних для продукування та експорту і перевозки товару до України.
Сума товару по даному контракту складає 250000,00 доларів США та включає в себе вартість упакування та маркування товару (пункт 2.1); покупець оплачує вантаж безготівковим банківським переказом на відповідний рахунок (пункт 5.1).
Також в п. 1.3. вказаного контракту передбачено, що сторони залишають право, при взаємній згоді, доповнювати або змінювати терміни та умови виконання контракту.
09.04.2013 року між сторонами було укладено додаток № 4/1 до контракту № SW120615TE від 15.06.2012 року, відповідно до якого продавець виробляє і постачає, а покупець купує товар згідно цін, наведених у додатку, на загальну суму 64015,94 доларів США до 14.06.2013 року.
Платіжними дорученнями в іноземній валюті №37 від 13.06.2013 року та №49 від 02.07.2013 року ТзОВ "ТМ-Сервіс" сплатило на користь KINFAST HARDWARE (SHENZHEN) LTD, CHINA, вартість товару, що підлягав поставці згідно Додатку №4/1 від 09.04.2013 року до контракту №SW120615TE від 15.06.2012 року.
Транспортування товару відбувалося згідно укладеного з ТзОВ "Глобал Оушен Лінк" 01.08.2009 року договору № 398/12 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу морським, автомобільним, авіаційним та залізничним транспортом. За умовами даного договору ТзОВ "Глобал Оушен Лінк" (експедитор) зобов'язується за відповідну плату за рахунок Клієнта надати чи організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних із організацією та забезпеченням перевезення вантажів Клієнта у великотоннажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу. Довідкою про транспортні витрати №6089 від 05.09.2013 року засвідчено, що ставка морського фрахту по маршруту Шанхай (Китай) - Одеса (Україна) для 2х20 фт. контейнерів CMAU1889746, TEMU2520861 склала 19758,70 грн.
Після цього ТзОВ "ТМ-Сервіс" подало до митного оформлення електронну митну декларацію № 209120000/2013/833488 на вантаж. На підтвердження заявленої митної вартості товару до митної декларації було додано документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: контракт № SW120615TE від 15.06.2013 року; додаток № 4/1 від 09.04.2013 року до контракту № SW120615TE від 15.06.2012 року; комерційний інвойс № 130409ТЕ від 09.04.2013 року; платіжне доручення в іноземній валюті № 37 від 13.06.2013 року; платіжне доручення в іноземній валюті № 49 від 02.07.2013 року; договір № 398/12 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу морським, автомобільним, авіаційним та залізничним транспортом від 01.08.2012 року; довідку на транспортні послуги № 6089 від 05.09.2013 року; додаткову калькуляцію транспортних витрат від 09.09.2013 року; документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, а саме: прайс від 02.04.2013 року; митну декларацію країни відправника № 223120130811348786 від 19.04.2013 року; та інші додаткові документи, а саме: міжнародну автомобільну накладну № 0605861 від 05.09.2013 року; іменний коносамент від 23.04.2013 року № CNSHA037559; пакувальний лист б/н від 09.04.2013 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 23.04.2013 року; оригінал сертифікату походження № ССРІТ131251177 від 22.04.2013 року.
Як вбачається з матеріалів справи, наданих до митного оформлення документів, на думку Львівської митниці, не було достатньо для визначення митної вартості товару у зв'язку із чим митним органом сформовано повідомлення про необхідність подання додаткових документів, за умови яких може бути визначено митну вартість товару, а саме: транспортні (перевізні) документи (заявку на перевезення вантажу); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації.
10.09.2013 року позивачем були надані Львівській митниці додаткові документи згідно вимоги: витяг з інтернет-сторінки про вартість сировини від 09.09.2013 року; копії податкових накладних з продажу ідентичного товару на ринку України (витяги з бухгалтерської документації від 09.09.2013 року). Крім цього митний орган було повідомлено, що копії платіжних доручень про сплату вартості товару та довідку про вартість перевезення та контракт з перевізником були долучені до ВМД.
10.09.2013 року Львівською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900085/2, в якому зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст. 53 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 МК України) та метод 2б (ст. 60 МК України) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу і декларанта. Під час розгляду документів були виявлені розбіжності, а саме: підпис відправника в сертифікаті про походження товарів відрізняється від підпису відправника у фактурі, контракті, специфікації, пакувальному листі. Платіжний документ не можна ідентифікувати з даним товаром. Декларанту був наданий перелік додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана: транспортні (перевізні) документи (заявка на перевезення вантажу); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації. Коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях МД № 400050000/2013/13905 від 28.08.2013 року.
Також на основі цього рішення було видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00430.
На підставі рішення Львівської митниці від 10.09.2013 року ТзОВ "ТМ-Сервіс" додатково сплатило ПДВ і мито за розмитнення товару згідно тарифів митниці МП 1 без ПДВ, всього 89363,43 грн.
В обґрунтування протиправності рішення Львівської митниці, ТзОВ "ТМ-Сервіс" стверджує, що документи, надані до митного оформлення, в тому числі і надані на вимогу Львівської митниці, повністю підтверджують митну вартість товару.
Оцінюючи спірні правовідносини та правомірність оскаржуваних рішень та дій відповідача, суд керувався наступним.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 року № 4495-VI (надалі - МК України).
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст. 49 МК України).
Відповідно до ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до гл. 9 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У ст. 53 МК України передбачено, що одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Разом з тим, у ч. 3 ст. 53 Кодексу передбачено перелік документів, які митний орган може вимагати у декларанта у разі, якщо документи, зазначені у ч.2 ст. 53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Це, зокрема, договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договором (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як встановлено судом, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.
Крім того, на виконання ч.3 ст. 53 МК України декларант також подав додаткові документи Однак, ці документи також не дали змоги відповідачеві визначити митну вартість товару.
Щодо застосування Львівською митницею резервного методу визначення митної вартості товару, то суд вважає, що такий застосовано необґрунтовано, оскільки.
Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Судом не беруться до уваги твердження відповідача, викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості та викладені у письмових запереченнях на позовну заяву про розбіжності, виявлені при аналізі поданих позивачем документів, у зв'язку із наступним.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
А тому, судом відхиляються твердження митного органу про те, що підпис відправника в сертифікаті про походження товарів відрізняється від підпису відправника у фактурі, контракті, специфікації, пакувальному листі, оскільки відповідачем не наведено положень нормативно-правових актів, які б встановлювали обов'язкову наявність одинакових підписів службової особи контрагента на документах контрагента, що підтверджують здійснення господарської операції.
Суд відхиляє також твердження відповідача про те, що платіжні доручення не дозволяють ідентифікувати оплату за товар, придбаний згідно з контрактом № SW120615TE від 15.06.2012 року, оскільки в них чітко вказано, що 13.06.2013 року та 02.07.2013 року була здійснена оплата ТзОВ "ТМ-Сервіс" на користь нерезидента KINFAST HARDWARE (SHENZHEN) LTD, CHINA в сумі 51015,94 доларів США та 13000,00 доларів США відповідно згідно контракту № SW120615TE від 15.06.2012 року. Не зазначення в платіжних реквізитах посилань на додаток не свідчить про неможливість ідентифікації оплаченого товару, так як всі інші реквізити дають можливість встановити, за що проведено оплату. Митний орган має право запитувати додаткову інформацію, однак вказаним правом для уточнення усієї необхідної для митного оформлення інформації відповідач не скористався. Так за наявності відповідного сумніву, митний орган, маючи можливість уточнити будь-яку конкретну інформацію та запропонувати надати відповідні пояснення щодо цього, вказаною можливістю не скористався.
Крім цього, суд зазначає, що розбіжності, на які посилається митний орган та які стали підставою для винесення оскаржуваного рішення, не входять до виключного переліку підстав для відмови митного органу у митному оформленні товарів, які визначені частиною 6 ст. 54 МК України.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
В обґрунтування правомірності прийнятого оскаржуваного рішення Львівська митниця зазначає, що проводила консультації з декларантом щодо застосування другорядного методу визначення митної вартості з причин відсутності вартісної основи для розрахунку вартості товару. Вважає, що про проведення консультацій свідчить скерування йому в електронному вигляді повідомлення-вимоги. Однак, такі доводи Львівської митниці є необґрунтованими. Право вимоги таких документів передбачено у ч. 3 ст. 53 МК України і не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених ч. 4 ст. 57 МК України.
Крім того, в рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900085/2 від 10.09.2013 року відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, також відсутня докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. В рішенні зазначено лише те, що коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях МД № 400050000/2013/13905 від 28.08.2013 року.
Так, у відповідності до наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" від 24.05.2012 року № 598, в графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Недотримання таких умов також свідчить про наявність підстав для скасування спірного рішення.
Таким чином, відповідачем не дотримано процедури при обранні методу визначення митної вартості товару, що є порушенням прав декларанта.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Приймаючи самостійне рішення про визначення митної вартості імпортованого товару за шостим (резервним) методом, відповідач покликається на неможливість застосування попередніх методів.
Перевіряючи правомірність застосування методів визначення митної вартості, суд керується ст. 58 Митного кодексу України, за якою перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними, підтверджені документально або визначені кількісно і достовірні та/або наявна хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Оскільки декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для застосування наступних після основного методів визначення митної вартості товару.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наслідками розгляду справи суд вважає, що відповідні положення як Конституції України, так і норм КАС України відповідачем дотримані не були, що, в свою чергу, зумовило звернення позивача за захистом своїх порушених прав до суду.
Обґрунтовуючи правомірність своїх рішень, відповідач покликається лише на те, що декларантом не подано документів для підтвердження митної вартості товарів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України, а саме: транспортних (перевізних) документів (заявки на перевезення вантажу), висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, інформації біржових організацій про вартість товару та сировини, за наявності інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації, а для застосування інших методів, окрім резервного, не було підстав. Однак, в судовому засіданні ці доводи не знайшли підтвердження належними та допустимими доказами.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості № 209000003/2013/900085/2 від 10.09.2013 року, є обґрунтованими.
Відповідно, скасуванню підлягає і картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00430, а надмірно сплачені суми мита в розмірі 17185,27 грн. та ПДВ із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 72178,16 грн. підлягають поверненню із державного бюджету України на користь позивача.
Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати в сумі 962,45 грн. слід стягнути з Державного бюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст.2,7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № 209000003/2013/900085/2 від 10.09.2013 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00430, оформлену Львівською митницею 10.09.2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України в користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ-Сервіс" (ЄДРПОУ 31835813, 81130, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Сокільники, вул. Львівська бічна, буд. 8) надмірно сплачені суми мита в розмірі 17185,27 грн. та податку на додану вартість в розмірі 72178,16 грн., а всього 89363,43 (вісімдесят дев'ять тисяч триста шістдесят три) гривні 43 копійки на підставі платіжного доручення № 216 від 10.09.2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України в користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ-Сервіс" (ЄДРПОУ 31835813, 81130, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Сокільники, вул. Львівська бічна, буд. 8), сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 962,45 (дев'ятсот шістдесят дві) гривні 45 коп.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 16.12.2013 року.
Суддя Потабенко В.А.