Справа: № 2-а-8231/11/1023 Головуючий у 1-й інстанції: Орел А.С.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
Іменем України
22 листопада 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Троян Н.М.,
суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області на постанову Славутицького міського суду Київської області від 26 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області про визнання незаконною бездіяльності та перерахунок основного розміру пенсії, -
Постановою Славутицького міського суду Київської області від 26 грудня 2011 року позов задоволено. Визнано незаконною бездіяльність відповідача та стягнуто на користь позивача додаткову пенсію починаючи з 14.04.2011 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до п.4 ч. 8 ст.183-2 КАС України апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
Згідно ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, віднесеною до 1 категорії, інвалідом 2 групи безстроково, що підтверджується відповідним посвідченням та довідкою МСЕК, захворювання позивача пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в УПФУ Ріпкинському районі Чернігівської області та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену у відповідності до ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Закон).
У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи вищевикладене, позивач має право на одержання щомісячної додаткової пенсії, розмір якої не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Всупереч ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу пенсія виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії у розмірах, визначених ст.54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте суд першої інстанції не визначив дату, до якої підлягає перерахунку допомога позивачу, як дитині війни.
Колегія суддів не може погодитися з зазначенням судом першої інстанції про здійснення відповідачем подальшого перерахунку та виплати спірного підвищення в подальшому, згідно діючого законодавства на момент виплати, оскільки, відповідно до принципів судочинства, у судовому порядку підлягають захисту порушені чи оспорювані права, тобто суд не може захистити право особи, яке на її думку може бути порушене в майбутньому.
Таким чином, колегія суддів вважає, що задоволення вимог позивача проводити такі нарахування і виплати в подальшому згідно діючого законодавства на момент виплати, є задоволенням позову на майбутнє та порушенням норм процесуального права.
Колегія суддів звертає увагу на те, що на виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Таким чином, до набрання чинності зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Отже, з 23 липня 2011 року правомірність дій суб'єктів владних повноважень у зазначених категоріях справ необхідно перевіряти на відповідність вимогам Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік " та Постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745.
У зв'язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, вважає за необхідне, виключити з абзацу третього резолютивної частини оскаржуваної постанови слова «по 23.11.2011 року, тобто по день ухвалення рішення у справі», оскільки 23.07.2011 при нарахуванні належних позивачу виплат застосуванню підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 №745, оскільки постанова суду першої інстанції ухвалена після набуття чинності вказаної постанови Кабінету Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зазначення кінцевої дати задоволення позовних вимог «по 22.07.2011 року».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 198, 201, 205,207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області - задовольнити частково.
Постанову Славутицького міського суду Київської області від 26 грудня 2011 року - змінити, зазначивши кінцеву дату задоволення позовних вимог «по 22.07.2011 року».
В решті постанову Славутицького міського суду Київської області від 26 грудня 2011 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.М. Троян
Судді Л.О. Костюк
В.А. Твердохліб
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Костюк Л.О.
Твердохліб В.А.