Справа № 825/4580/13-а
23 грудня 2013 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Баргаміної Н.М.,
за участі секретаря Воєдило Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про стягнення грошової компенсації, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату (далі по тексту - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за не отримане речове майно у розмірі 5649,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він на даний час проходить військову службу за контрактом та перебуває на речовому забезпеченні у відповідача. Вказує, що у зв'язку з відсутністю речового майна на речовому складі військовослужбовцям Північного територіального КЕУ речове майно не видається, грошову компенсацію за не отримане речове майно відповідач не виплачує.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду заяву від 23.12.2013 року про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду заяву від 23.12.2013 року про розгляд справи без його участі та заперечення від 16.12.2013 року № 2825, в яких зазначив, що гарантія грошової компенсації діяла до 11.03.2000 року, тобто до вступу в силу Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», яким призупинено частину другу статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи з участю їх повноважних представників, для реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач перебуває на військовій службі у Північному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінні на посаді офіцера відділу експлуатації фондів та знаходиться на речовому забезпеченні у Чернігівському обласному військовому комісаріаті, що підтверджується довідками № 303/21/6/3204 від 19.12.2013 року та № 2866 від 23.12.2013 року.
Згідно копії довідки від 12.11.2013 року № 5 (а.с. 7) розмір грошової компенсації замість речового майна, що підлягало видачі позивачу до 11.03.2000 року складає 0 грн., а в період з 12.03.2000 року - 5649,37 грн.
Згідно довідки від 23.12.2013 року № 2867 вартість речового майна, що підлягало видачі позивачу з 22.05.2008 року по 23.12.2013 року становить 4358,37 грн.
У відповідності до вимог частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції від 20 грудня 1991 року), військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Разом з тим, Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Даний Закон набув чинності з 11.03.2000 року.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб", який набрав чинності з 01.01.2007 року, було внесено зміни до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема, було доповнено статтю 9-1.
Так, згідно з частиною другою статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Проте, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" частину другу статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було зупинено на 2007 рік, а Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було взагалі виключено.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до частини другої статті 73 Закону України "Про Конституційний суд України" у разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто, грошова компенсація замість речового майна під час проходження військової служби була передбачена законодавством України в період до 11.03.2000 року та з 22.05.2008 року, тобто з дня ухвалення відповідного Рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату підлягають задоволенню в частині стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно в період до 11.03.2000 року та з 22.05.2008 року по 23.12.2013 року (тобто по дату видачі довідки № 2867) в розмірі 4358,37 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи із системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про стягнення грошової компенсації підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Чернігівського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно у розмірі 4358,37 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Баргаміна