Копія
Справа № 822/3824/13-а
17 грудня 2013 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіФелонюк Д.Л.
при секретаріПольовій В.Є.
за участі:представників позивача - Сурматюк С.С. за довіреністю №1177 від 23.10.2013р. Кобець О.П. за довіреністю №1106 від 27.09.2013р. представника відповідача - Петренко Т.Б. за довіреністю №898/10/10-017 від 02.09.2013р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Славутський ремонтно-механічний завод" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000952201 від 16.07.2013 року, -
У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст. 160 КАС України.
Товариство з додатковою відповідальністю "Славутський ремонтно-механічний завод" (далі - позивач, товариство, ТДВ "Славутський РМЗ") звернулось в суд з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000952201 від 16.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств приватної форми власності в сумі 138406,00 грн.. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки базується на необґрунтованих висновках виїзної позапланової перевірки, які зафіксовані в акті перевірки від 01.07.2013р. №595/22/00383863. З висновками відповідача, що операції по взаємовідносинах ТОВ "Трансмет" щодо придбання металобрухту фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання, а відтак, неправомірно віднесено суми вартості металобрухту до валових витрат не погоджується та вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що під час перевірки відповідачу були надані всі первинні документи, оформлення яких передбачене законодавством, необхідні для формування валових витрат за даними операціями. Зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, зокрема сертифіката якості, відповідності, походження металобрухту складеного ТОВ "Трансмет" не може бути підставою для висновків, що господарська операція не мала місця (носить безтоварний характер), або висновків про нікчемність правочину загалом, якщо з інших даних вбачається наявність фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях товариства у зв'язку з його діяльністю. Звертає увагу на те, що позивач не повинен нести відповідальність за порушення його контрагентами вимог податкового законодавства.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та підтвердили обставини на які посилаються у позовній заяві, просять суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні та поданих письмових запереченнях (вх.№33230 від 21.11.2013р.) просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що перевіркою (акт від 01.07.2013 року №595/22/00383863) встановлено порушення позивачем п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 та п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2011 рік на суму 138406,00 грн. внаслідок безпідставного віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат по операціях придбання у ТОВ "Трансмет" товарно-матеріальних цінностей (брухт чавунний) в розмірі 601766,00 грн., що реально не здійснювались в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання, проведено лише документальне їх оформлення з метою легалізації походження брухту, формування відповідної ціни та формування показників податкового обліку в частині витрат. Вказує, що ТДВ "Славутський РМЗ" до перевірки не надано актів походження металобрухту (актів списання), документів, що засвідчують якість та відповідність вимогам Державного стандарту ДСТУ 4121-2002. Зазначає, що не встановлено джерело постачання брухту, придбаного в ТОВ "Трансмет", оскільки включений в "ланцюг" постачання посередник ТОВ "Скрап-Мет", відсутній за місцезнаходженням та його діяльність здійснюється невстановленими особами.
Заслухавши представників позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення на підставі наведеного нижче.
Суд встановив, що товариство з додатковою відповідальністю "Славутський ремонтно-механічний завод" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 26.05.2003 року виконавчим комітнетом Славутської міської ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ - 00383863), що підтверджується копіями довідки управління статистики у Славутському районі Головного управління статистики у Хмельницькій області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АБ №502932; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №322099; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №297703.
Основними видами діяльності за КВЕД-2010 є: виробництво машин і устаткування для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну (28.93); виробництво чавуну, сталі та феросплавів (24.10); виробництво алюмінію (24.42); виробництво міді (24.44); неспеціалізована оптова торгівля (46.90).
В період часу з 12.06.2013 року по 20.06.2013 року працівником Славутської ОДПІ на підставі направлення від 12.06.2013 року №308, виданого Славутською ОДПІ згідно із підпунктом 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI та відповідно до наказу Славутської ОДПІ від 10.06.2013 №636 проведено позапланову виїзну перевірку товариства з додатковою відповідальністю "Славутський ремонтно-механічний завод" код за ЄДРПОУ 00383863 з питань правомірності декларування сум доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період з 01.04.2011 по 30.09.2012 по взаємовідносинах з ТОВ "Трансмет" код за ЄДРПОУ 24628559 відповідно до затвердженого плану перевірки.
У період, за який проводилась перевірка, ТДВ "Славутський РМЗ" було платником: податку на прибуток приватних підприємств; податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200016934 НБ№449079, видане 23.07.1997 року, індивідуальний податковий номер - 003838622148); податку з доходів найманих працівників; земельного податку; екологічного податку; збору за спеціальне водокористування загальнодержавного призначення; плати за придбання торгового патенту на здійснення оптової торгівлі.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 01.07.2013 року №595/22/00383863 про результати виїзної позапланової перевірки товариства з додатковою відповідальністю "Славутський ремонтно-механічний завод" код за ЄДРПОУ 00383863 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Трансмет" код за ЄДРПОУ 24628559 за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р., відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення: п.138.1, п.138.2 та п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI, що призвело до заниження податку на прибуток за 2011 рік на суму 138406,00 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 року 70636,00 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 60931,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 6839,00 грн..
На підставі висновків акту перевірки від 01.07.2013 року №595/22/00383863 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000952201 від 16.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств приватної форми власності в сумі 138406,00 грн.. Вказаний акт підписаний директором та головним бухгалтером ТДВ "Славутський РМЗ" із зауваженнями та відміткою про те, що письмові заперечення будуть подані у строки встановлені законодавством.
Не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки від 01.07.2013 року №595/22/00383863, позивач подав до Славутської ОДПІ заперечення до акта виїзної позапланової перевірки від 01.07.2013р. №595/22/00383863, на що отримав висновок розгляду заперечення наданого ТДВ "Славутський РМЗ" на акт перевірки Славутської ОДПІ від 01.07.2013 №595/00383863 від 10.07.2013р. №4030/10/22-120, відповідно до якого відповідачем зазначено, що заперечення надані ТДВ "Славутський РМЗ" необгрунтовані, а висновки акту перевірки від 01.07.2013р. №595/22/00383863 залишено без змін.
Вподальшому позивачем подана скарга №423 від 22.07.2013р. до Головного управління Міндоходів в Хмельницькій області, за результатами розгляду якої Головним управлінням Міндоходів у Хмельницькій області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 16.09.2013р. №4691/10/22-01-10-02-14, відповідно до якого залишено без змін податкове повідомлення-рішення Славутської ОДПІ від 16.07.2013 №0000952201, а скаргу ТДВ "Славутський РМЗ" - без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.
Підставою для визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток є викладені в акті перевірки висновки про те, що позивачем занижено податок на прибуток за 2011 рік на суму 138406,00 грн. внаслідок безпідставного віднесення до складу витрат вартість товарно-матеріальних цінностей (брухт чавунний) по операціях із ТОВ "Трансмет" в розмірі 601766,00 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 року в сумі 307116,00 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 264914,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 29736,00 грн., що реально не здійснювались в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання, проведено лише документальне їх оформлення з метою легалізації погодження брухту, формування відповідної ціни та формування податкового обліку в частині витрат.
Досліджуючи правомірність зазначених вище висновків відповідача, суд встановив наведене нижче.
01.04.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмет" (постачальник) та відкритим акціонерним товариством "Славутський ремонтно-механічний завод" (покупець) укладено договір поставки металобрухту чорних металів №28, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити брухт чорних металів, надалі товар, на умовах цього договору (п.1.1 договору); ціна товару вказується у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору (п.2.1 договору); якість товару, що постачається постачальником, повинна відповідати ДСТУ 4121-2002 (п.3.1 договору); розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахунку коштів у розмірі 100% вартості кожної одержаної партії товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з моменту підписання видаткових накладних представниками сторін даного договору (п.4.1 договору); оплата за кожну партію товару здійснюється на підставі виставленого рахунку (п.4.2 договору); право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі обома сторонами даного договору (п.5.4 договору); цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2012 року (п.9.1 договору).
Посилання відповідача в акті від 01.07.2013 року №595/22/00383863 (стор.10) на п.5.5 договору від 01.04.2011 року №28: "продавець зобов'язується передати покупцю наступні документи: видаткова накладна, рахунок на оплату, податкова накладна, акт походження металобрухту (акт списання)" не відповідає дійсності, оскільки п.5.5 відсутній в договорі 01.04.2011 року №28, натомість, наявний п.5.4, зміст якого зазначений вище.
На виконання умов договору поставки від 01.04.2011 року №28 позивач було придбано у ТОВ "Трансмет" в 2011 році товар (брухт чавунний) в кількості 200,795т. загальною вартістю 601766,00 грн. згідно специфікацій до договору №28 від 01.04.2011 (№1 від 08.04.2011 року (ціна за 1 тону без ПДВ - 3100 грн.); №2 від 23.05.2011 року (ціна за 1 тону без ПДВ - 2700 грн.); №3 від 08.06.2011 року (ціна за 1 тону без ПДВ - 2860 грн.); №4 від 09.06.2011 року (ціна за 1 тону без ПДВ - 2950 грн.); №5 від 16.06.2011 року (ціна за 1 тону без ПДВ - 3100 грн.); №6 від 21.06.2011 року (ціна за 1 тону без ПДВ - 3300 грн.); №7 від 23.06.2011 року (ціна за 1 тону без ПДВ - 3400 грн.); №8 від 02.08.2011 року (ціна за 1 тону без ПДВ - 3450 грн.); №9 від 11.11.2011 року (ціна за 1 тону без ПДВ - 2950 грн.). Вказане підтверджується видатковими накладними №РН-0046 від 23.05.2011 року (10.300т. (кількість) х 2700,00 грн. (ціна без ПДВ за 1т.) = 27810,00 грн.); №РН-0047 від 25.05.2011 року (10.240т. (кількість) х 2700,00 грн. (ціна без ПДВ за 1т.) = 27648,00 грн.); №РН-0048 від 27.05.2011 року (10.440т. (кількість) х 2700,00 грн. (ціна без ПДВ за 1т.) = 28188,00 грн.); №РН-0057 від 08.06.2011 року (10.500т. (кількість) х 2860,00 грн. (ціна без ПДВ за 1т.) = 30030,00 грн.); №РН-0058 від 09.06.2011 року (10.130т. (кількість) х 2950,00 грн. (ціна без ПДВ за 1т.) = 29883,50 грн.); №РН-0061 від 16.06.2011 року (10.640т. (кількість) х 3100,00 грн. (ціна без ПДВ за 1т.) = 32984,00 грн.); №РН-0064 від 21.06.2011 року (9.900т. (кількість) х 3300,00 грн. (ціна без ПДВ за 1т.) = 32670,00 грн.); №РН-0066 від 23.06.2011 року (10.660т. (кількість) х 3400,00 грн. (ціна без ПДВ за 1т.) = 36244,00 грн.); №РН-0068 від 29.06.2011 року (18.135т. (кількість) х 3400,00 грн. (ціна без ПДВ за 1т.) = 61659,00 грн.); №РН-0072 від 07.07.2011 року (14.820т. (кількість) х 3400,00 грн. (ціна без ПДВ за 1т.) = 50388,00 грн.); №РН-0071 від 14.07.2011 року (10.700т. (кількість) х 3400,00 грн. (ціна без ПДВ за 1т.) = 36380,00 грн.); №РН-0072 від 14.07.2011 року (3.910т. (кількість) х 3400,00 грн. (ціна без ПДВ за 1т.) = 13294,00 грн.); №РН-0073 від 14.07.2011 року (3.920т. (кількість) х 3400,00 грн. (ціна без ПДВ за 1т.) = 13328,00 грн.); №РН-0081 від 03.08.2011 року (14.480т. (кількість) х 3450,00 грн. (ціна без ПДВ за 1т.) = 49956,00 грн.); №РН-0082 від 04.08.2011 року (19.480т. (кількість) х 3450,00 грн. (ціна без ПДВ за 1т.) = 67206,00 грн.); №РН-0086 від 13.08.2011 року (9.960т. (кількість) х 3450,00 грн. (ціна без ПДВ за 1т.) = 34362,00 грн.); №РН-0135 від 11.11.2011 року (10.080т. (кількість) х 2950,00 грн. (ціна без ПДВ за 1т.) = 29763,00 грн.) та товарно-транспортними накладними від 24.05.2011 року, від 25.05.2011 року, від 27.05.2011 року, від 08.06.2011 року, від 09.06.2011 року, від 16.06.2011 року, від 21.06.2011 року, від 23-24.06.2011 року, від 29.06.2011 року, від 07.07.2011 року, від 14.07.2011 року, від 03.08.2011 року, від 04.08.2011 року, від 13.08.2011 року, від 11.11.2011 року.
Транспортування зазначеного товару здійснювалось транспортом та за рахунок ТДВ "Славутський РМЗ", а саме, автомобілем КАМАЗ номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_6) та найнятим автомобілем РЕНО номер НОМЕР_2 (водій ОСОБА_7), що підтверджується подорожніми листами, посвідченнями, актами приймання, наказами про відрядження водія ОСОБА_6, виписками з наказів про відрядження та відомостями списання пального на автомобіль КАМАЗ.
Відповідальною особою ТДВ "Славутський РМЗ" товар при прийнятті перевірено на радіаційну безпечність та вибухонебезпечність (посвідчення №23/05 від 23.05.2011 року, №25/05 від 25.05.2011 року, №27/05 від 27.05.2011 року, №8/06 від 08.06.2011 року, №9/06 від 09.06.2011 року, №16/06 від 16.06.2011 року, №21/06 від 21.06.2011 року, №23/06 від 23.06.2011 року, №29/06 від 29.06.2011 року, №7/07 від 07.07.2011 року, №14/07 від 14.07.2011 року, №2/08 від 02.08.2011 року, №4/08 від 04.08.2011 року, №13/08 від 13.08.2011 року, №11/11 від 11.11.2011 року), складено акти приймання металів чорних (вторинних), які завірені підписами та скріплені оригіналами печаток обох сторін, що відповідає ст.4, 5, 6 Закону України "Про металобрухт". Зазначеними актами підтверджується виконання п.5.4 та п.3.1 договору поставки від 01.04.2011 року №28 щодо переходу права власності на товар та поставки металобрухту, який відповідає вимогам ДСТУ 4121-2002.
Розрахунки позивачем проведено не в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №3635 від 07.04.2011 року, №3637 від 08.04.2011 року, №3682 від 12.04.2011 року, №3974 від 20.05.2011 року, №4010 від 24.05.2011 року, №4008 від 24.05.2011 року, №4011 від 25.05.2011 року, №4032 від 26.05.2011 року, №4033 від 27.05.2011 року, №4122 від 07.06.2011 року, №4148 від 09.06.2011 року, №4190 від 15.06.2011 року, №4252 від 20.06.2011 року, №4259 від 21.06.2011 року, №4282 від 23.06.2011 року, №4281 від 23.06.2011 року, №4323 від 29.06.2011 року, №4325 від 30.06.2011 року, №4433 від 06.07.2011 року, №4468 від 11.07.2011 року, №4502 від 14.07.2011 року, №4509 від 15.07.2011 року, №106 від 04.08.2011 року, №133 від 08.08.2011 року, №142 від 10.08.2011 року, №187 від 15.08.2011 року, №174 від 15.08.2011 року, №4671 від 02.09.2011 року, №270 від 05.09.2011 року, №302 від 08.09.2011 року, №4678 від 09.09.2011 року, №380 від 20.09.2011 року, №407 від 28.09.2011 року, №423 від 30.09.2011 року, №612 від 02.11.2011 року, №642 від 09.11.2011 року, №650 від 10.11.2011 року, №646 від 10.11.2011 року, №4775 від 24.11.2011 року та виписками з банківських рахунків.
Суд враховує, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.10.2013 року по справі №924/1162/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмет" м.Тернопіль до товариства з додатковою відповідальністю "Славутський ремонтно-механічний завод" м.Славута, Хмельницька область стягнуто 42061,50 грн. основного боргу згідно договору №28 поставки металобрухту чорних металів від 01.04.2011 року.
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно прибуткових накладних та актів прийомки-передачі товар (брухт чавунний) було оприбутковано на склад. Отриманий товар використано в господарській діяльності позивача, що підтверджується копіями виробничих звітів; оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 201; видатковими накладними виписаними нерезиденту; валютно-митними деклараціями; актами звірки взаєморозрахунків з нерезидентом.
Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо відсутності реальних наслідків договорів поставки товару від ТОВ "Трансмет".
За змістом ч.1 ст.656 ЦК України предметом купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару.
Відповідно до ч.2 ст.317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відтак, відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.
Відповідно до п.138.1. ст.138 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Пунктами 5 і 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Відповідно до п.12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Згідно з п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Як зазначено в п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV зі змінами та доповненнями, фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст.9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Відповідно до п.138.4. ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно з п.138.8. ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно з п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Суд встановив, що наявні у позивача накладні, якими оформлене придбання товару від ТОВ "Трансмет" відповідають вимогам до первинних документів і є достатньою підставою віднесення вартості товару до валових витрат у 2011 році.
З урахуванням зазначених положень, невід'ємною ознакою правомірності віднесення товариством будь-яких витрат до складу витрат є зв'язок цих витрат з її господарською діяльністю.
Статтею 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Всупереч ч.2 ст.71 КАС України відповідачем в судовому засіданні не спростований факт використання позивачем товарів, придбаних від ТОВ "Трансмет", у власній господарській діяльності.
Досліджені судом докази свідчать про те, що придбані товари вподальшому були реалізовані позивачем у господарській діяльності.
Отримавши від постачальника товару (ТОВ "Трансмет") видаткові накладні, а також акти приймання-передачі товару, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач відніс до складу витрат 2011 року витрати на придбання зазначеного товару.
Щодо посилання відповідача на відсутність документів, що засвідчують якість товару та його відповідність вимогам ДСТУ 4121-2002, суд зазначає, що надані позивачем посвідчення, складені відповідно до Національного стандарту України на метали чорні (ДСТУ 4121-2002).
Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ "Трансмет" є належні первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій.
Документальне оформлення договірних відносин між позивачем та ТОВ "Трансмет" дозволяють зробити висновок про сутність послуг, що надавались, порядок визначення їх вартості, подальшу реалізацію в господарській діяльності позивача.
Отже, податкове повідомлення-рішення №0000952201 від 16.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств приватної форми власності в сумі 138406,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності контрагента позивача за місцезнаходженням на дату проведення перевірки, як підставу для висновків про відсутність реальних наслідків укладених з цим контрагентом договору, оскільки задовго до проведення перевірки господарські відносини позивача з ТОВ "Трансмет" завершились. При цьому відповідачем не надано жодного доказу відсутності господарської діяльності ТОВ "Трансмет" на дату поставки товару, факт якої підтверджений дослідженими судом первинними документами.
Суд враховує, що станом на момент вчинення господарських правовідносин, товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмет" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 23.04.1997 року виконавчим комітетом Тернопільської міської ради (код ЄДРПОУ 24628559), що підтверджується копіями довідки Головного управління статистки у Тернопільській області АА №169640 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ); виписки є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №336721 та взяте на облік в Тернопільській ОДПІ 13.05.1997 року за №191 згідно копії довідки про взяття на облік платника податків від 17.09.2007 року №93.
Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755-IV установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Отже, укладаючи договір із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору (здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо).
За таких обставин позивач, як покупець товару, не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.
Відповідно до вимог ст.218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування витрат-як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент ТОВ "Трансмет" не тільки вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору, а й виконали договір. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які свідчать про отримання позивачем товару від ТОВ "Трансмет".
Результати цієї операції відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку.
Суд також враховує, що всупереч вимогам гл.8 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, акт перевірки від 01.07.2013 року, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, базується не на дослідженні первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а на акті №1293/22-50/24628559 від 11.02.2013 року Тернопільської ОДПІ "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Трансмет", код за ЄДРПОУ 24628559, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Скрап-Мет", код ЄДРПОУ 37400862, в процесі якої не досліджувались первинні документи контрагента позивача.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
В свою чергу ПК України, не ставить право платника податку на віднесення до складу валових витрат в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.
Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення витрат.
Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.
З огляду на викладене, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №0000952201 від 16.07.2013 року. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.
Статтею 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому належать до задоволення.
Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області №0000952201 від 16.07.2013 року.
Присудити на користь товариства з додатковою відповідальністю "Славутський ремонтно-механічний завод" судові витрати у розмірі 1384,06 грн. (одна тисяча триста вісімдесят чотири гривні 06 коп.), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2013 року
Суддя/підпис/
"Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк