Справа № на815/8260/13-а
19 грудня 2013 року
м. Одеса
13:59
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Бойко О.Я.;
за участі:
секретаря судового засідання - Мураховської А.І.;
позивача - ОСОБА_1;
представника відповідача - Новіткевича С.М. (за довіреністю від 03.12.2012 року);
представника відповідача - Локтіонова Ю.В. (за дорученням від 18.12.2013 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та Відділу Держкомзему в Комінтернівському районі Одеської області, третя особа - ТОВ «ДП Інагро» про встановлення меж земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та Відділу Держкомзему в Комінтернівському районі Одеської області, третя особа - ТОВ «ДП Інагро» в якому просив суд встановити межі земельної ділянки та зобов'язати внести дані в кадастрову базу даних.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є власниками земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Вищезазначена земельна ділянка відведена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на ім'я попереднього власника ОСОБА_5.
27 січня 2003 року Красносільська сільська рада видала державний акт на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_5. Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки загальна площа земельної ділянки становить 0,0679 га.
В 2013 році ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до ТОВ «ДП Інагро» для замовлення розроблення технічної документації із землеустрою.
ТОВ «ДП Інагро» 29.07.2013 року надало відповідь, що розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) неможливе, оскільки існують суперечності з суміжними земельними ділянками. Також ТОВ «ДП Інагро» надало план земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого зовнішні межі земельної ділянки не співпадають з існуючими, а загальна площа земельної ділянки становить 0,0691 га.
Позивач вважає, що план зовнішніх меж земельної ділянки від 27.01.2003 року не відповідає дійсності, складений не точно та підлягає доопрацюванню.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.3-6).
Представники відповідачів в судовому засіданні позов не визнали та заперечували проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.86-90).
Представник третьої особи до суду не з'явився, хоча був належним чином та своєчасно повідомлений про місце, дату та час проведення судового засідання. Інформація від нього про поважність причин неприбуття до суду не надходила.
З урахуванням думки представників сторін, які не заперечували проти розгляду справи без участі представника третьої особи, та з урахуванням вимог частини 4 статті 128 КАС України суд ухвалив розглянути дану справу за відсутності представник третьої особи.
Заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є власниками земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначену земельну ділянку позивачі придбали в ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі - продажу земельної ділянки від 16.07.2004 року (а.с.13-15).
Вищезазначений договір зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 17.09.2004 року, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №4775894 від 17.09.2004 року (а.с.31).
В свою чергу ОСОБА_5 отримав у приватну власність зазначену земельну ділянку на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Так, 27 січня 2003 року Красносільська сільська рада видала державний акт на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_5 №031477 (а.с.69). Вищезазначений акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної на землю за №231 - О.
Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки, які встановлені в державному акті на землю, загальна площа земельної ділянки становить 0,0679 га.
ОСОБА_1 звернувся із заявою до Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», в якій просив розробити технічну документацію із землеустрою (а.с.33).
Одеська регіональна філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 26.07.2013 року надала відповідь №03-03/2561, в якій зазначено, що розробка технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки не можлива, оскільки існують суперечності з суміжними земельними ділянками. Також у своїй відповіді філія зазначила, що суперечності необхідно вирішити в органах місцевого самоврядування або в суді; договірні зобов'язання між Одеською регіональною філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» та громадянином ОСОБА_1 відсутні.
ОСОБА_1 в 2013 році звернувся з усним зверненням до ТОВ «ДП Інагро» для замовлення розроблення технічної документації із землеустрою.
ТОВ «ДП Інагро» 29.07.2013 року № 29-02/07 надало відповідь, що розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) неможливе, оскільки існують суперечності з суміжними земельними ділянками (а.с.16). Також ТОВ «ДП Інагро» надало план земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого зовнішні межі земельної ділянки не співпадають з існуючими, а загальна площа земельної ділянки становить 0,0691 га (а.с.17). При цьому товариство зазначило, що договірні зобов'язання між товариством та громадянином ОСОБА_1 відсутні.
Також ОСОБА_1 звертався до Головного управління Держземагенства в Одеській області щодо вирішення питання стосовно не відповідності площі та лінійних вимірів земельної ділянки.
07.10.2013 року Головне управління Держземагенства в Одеській області надало відповідь №2-12-14/5101, в якій зазначено, що заявнику необхідно звернутися до суб'єкта господарювання для розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), в якій буде приведено у відповідність площа та конфігурація земельної ділянки відповідно до рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність від 27.09.2002 року №25-ХХІV (а.с.39-40).
На підставі встановлених обставин, суд робить висновок, що зазначаючи ті позовні вимоги, які містяться в даному адміністративному позові, позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх прав.
По-перше, щодо першої позовної вимоги про визнання частково недійсним плану зовнішніх меж земельної ділянки, що зазначений в державному акті на право приватної власності на землю від 27.01.2003 року для подальшого відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Суд вважає, що дана позовна вимога не може бути задоволена, оскільки позивач обрав неправильний захист своїх прав з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України : «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси».
Також згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
В своєму позові позивач просить визнати частково недійсним план зовнішніх меж земельної ділянки.
Однак, план зовнішніх меж земельної ділянки, що зазначений в державному акті на право приватної власності на землю від 27.01.2003 року, не є окремим рішенням або актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб. А відтак - не породжує правовідносини, що можуть бути предметом спору.
План зовнішніх меж земельної ділянки зазначений в державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №031477 від 27.01.2003р., який був виданий на ім'я ОСОБА_5 Відповідно до даного акту земельна ділянка площею 0,679 га була передана у приватну власність ОСОБА_5 на підставі рішення 3-ї сесії ХХІV скликання Красносільської сільської ради народних депутатів Комінтренвіського району Одеської області від 27.09.2002р. №25 - ХХІV. Дане рішення і є тим актом індивідуальної дії, який чітко встановив межі та розмір спірної земельної ділянки та який може бути оскаржений в суді.
По-друге, щодо позовної вимоги про зобов'язання Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області прийняти рішення та видати державний акт на право приватної власності на землю відповідно до нового плану зовнішніх меж земельної ділянки за фактичним використанням земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.
На даний час чинне законодавство України не передбачає такої процедури як видача державних актів на землю.
Натомість стаття 126 ЗК України встановлює, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
В свою чергу, ч.1 ст.9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачає, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).
Згідно з п.1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України 08.04.2011 року №445, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
Відповідно до пп.4.18 п.4 Положення про Управління (Відділ) Держземагенства у районі, затвердженого Наказом міністерства аграрної політики та продовольства України 10.05.2012 року №258, управління (відділ) Держземагенства у районі відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію земельних ділянок та обмежень у їх використанні.
Також законодавством визначений порядок встановлення меж земельних ділянок.
Так, відповідно до ч.1 ст.107 Земельного кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
Частина 2 вищезазначеної статті передбачає, що у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.
Згідно з ч.3 вищезазначеної статті у випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
Також відповідно до ч.7 ст.791 Земельного кодексу України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Згідно з ч.8 ст.791 Земельного кодексу України у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Відповідно до абз.4 ст.1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
Згідно з абз.1 ст.26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути землевласники і землекористувачі.
Відповідно до абз.3 ст.26 Закону України «Про землеустрій» розробниками землеустрою можуть бути юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Отже, з сукупного аналізу вказаних правових норм суд робить висновок, що реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності здійснюють Держземагентство України, його територіальні управління (відділи). Визначення (встановлення) меж земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою.
Позивачі не надали до суду жодних доказів звернення до Красносільської сільської ради з заявою про вирішення будь-яких спірних питань щодо зазначеної земельної ділянки. Так само не надали доказів щодо винесення сільською радою спірних рішень, вчинення протиправних дій або протиправної бездіяльності. Технічна документація із землеустрою щодо фактичного встановлення меж на спірній земельній ділянці у позивачів також відсутня.
З огляду на дані обставини, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні спірні правовідносини, а отже - відсутній предмет спору. Адже відповідно до відповідно до ч.2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин.
Виходячи з наведеного, відсутність спірних правовідносин виключає предмет спору, що належить до судового розгляду.
Аналогічний висновок суд робить щодо позовної вимоги про зобов'язання управління (відділу) Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області внести дані в кадастрову базу даних відповідно до нового Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та нового плану зовнішніх меж.
З огляду на матеріали справи, позивачі з питання державної реєстрації земельної ділянки до Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області не зверталися, будь-які рішення з питання державної реєстрації земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1 Управління не приймалося. Позивач не надав належні докази та не довів обставин щодо прийняття відповідачем протиправного рішення, вчинення протиправної дії або протиправної бездіяльності, які б порушували права, свободи або інтереси позивача. А тому позовні вимоги про зобов'язання суб'єкта владних повноважень винити певні дії не можуть бути задоволені, оскільки відсутній предмет спору.
Таким чином, суд з урахуванням норм частини 1 статті 6 КАС України робить висновок, що у відповідача відсутнє порушення його права з боку відповідачів.
Так, відповідно до статті 2 КАС України: «Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, втому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ».
Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України: «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення».
Згідно з частиною 2 статті 94 КАС України : «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз».
Оскільки в даному судовому процесі судом свідки не залучалися та не призначалося проведення судових експертиз, суд не здійснює розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про землеустрій», Законом України «Про Державний земельний кадастр», Земельним кодексом України, Положенням про Державне агентство земельних ресурсів України, Положенням про Управління (Відділ) Держземагенства у районі, ст.ст. 2, 6-9, 11, 17, 52, 69-71, 86, 94, 159-164 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Повний текст постанови складений 23 грудня 2013 року
Суддя: О.Я. Бойко
.