04 грудня 2013 р.Справа № 2-а-4332/11/1470
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
при секретарях Сівєлькіній С.Є. та Лопушанській В.В.,
за участю представника позивача Наконечної С.І., представників відповідача Панчук С.Ю. і Мар'янко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Єланецької міжрайонної Державної податкової інспекції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Людмилівський елеватор» до Єланецької міжрайонної Державної податкової інспекції у Миколаївській області (правонаступник - Южноукраїнська ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
03.06.2011 року ТОВ «Людмилівський елеватор» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Єланецької МДПІ (Братське відділення) у Миколаївській області (правонаступник - Южноукраїнська ОДПІ у Миколаївській області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000072300 від 30.04.2011 року про збільшення (донарахування) грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2624275 грн., в тому числі 2099420 грн. - за основним платежем та 524855 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що податковим органом при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правових відносин з ТОВ «Контрол-Ком» за період з 01.09.2010р. по 31.12.2010р., ТОВ «Агро-Та» за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р., ТОВ Компанія «Вега Юг» за період 01.03.2010р. по 30.04.2010р. були зроблені помилкові висновки про порушення товариством норм податкового законодавства, які, в свою чергу, базуються лише тільки на тому, що договори між позивачем та його контрагентами були укладені без мети настання реальних наслідків, тобто в порушення вимог ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України, а отже, є нікчемними.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року адміністративний позов ТОВ «Людмилівський елеватор» задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Єланецької МДПІ (Братське відділення) у Миколаївській області №0000072300 від 30.04.2011 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 2624275 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Єланецької МДПІ (Братське відділення) у Миколаївській області 21.10.2011 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.09.2011 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ «Людмилівський елеватор» відмовити.
Заслухавши суддю - доповідача, виступ представників відповідача в підтримку апеляційної скарги, виступ представника позивача, який заперечував проти її задоволення та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ТОВ «Людмилівський елеватор» (код ЄДРПОУ 34355917) зареєстрований Шевченківською РДА м.Києва 22.05.2006 року та фактично знаходиться за адресою: ст.Людмилівка, Братський район Миколаївської області, вул.Привокзальна,1.
23.05.2006 року позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби за №25301, а з 09.04.2009р. і станом на момент розгляду справи підприємство перебуває на обліку в Єланецькій МДПІ (Братське відділення) у Миколаївській області.
У період, за який проводилась перевірка, TOB «Людмилівський елеватор» було зареєстроване, зокрема, і платником ПДВ, що підтверджується пп.2.4.1, 2.4.2 п.2.4 акту перевірки, та не заперечувалось сторонами.
В квітні 2011 року співробітниками Єланецької МДПІ (Братське відділення) Миколаївської області, на підставі направлення №68/23-021 від 05.04.2011р., було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Людмилівський елеватор» з питань правових відносин з ТОВ «Контрол-Ком» за період з 01.09.2010р. по 31.12.2010р., ТОВ «Агро-Та» за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р., ТОВ «Компанія «Вега Юг» за період з 01.03.2010р. по 30.04.2010р.
За результатами вказаної перевірки складено Акт від 15.04.2011р. №41/23-110/34355917, в якому зафіксовано допущені підприємством Позивача порушення вимог п.7.4.1, пп.7.4.5 пп.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 діючого на момент спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, що призвело до заниження товариством податку на додану вартість на загальну суму 2099420 грн.
Так, за наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність поставок товарів при взаємовідносинах між Позивачем та ТОВ «Контрол-Ком», ТОВ «Агро-Та» та ТОВ «Компанія «Вега Юг» (контрагенти) що, на думку відповідача, свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а відтак, такі правочини відповідно до пп.1,2 ст.215, пп.5 ст.203 ЦК України, є «нікчемними» і в силу ст.216 ЦК України та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Зокрема ревізори в акті перевірки послалися на:
- результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агро-Та», якою встановлено взаємовідносини з підприємствами, які є вірогідними «податковими ямами» та факт прийняття даним контрагентом рішення про припинення (ліквідацію);
- результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Контрол-Ком», якою встановлено відсутність реальних операцій по придбанню товарів (робіт, послуг) від його контрагентів - ТОВ «Акса», ТОВ «Транс Гарант Сервіс», ТОВ «Максима 2006»;
- ліквідацію ТОВ Компанія «Вега-Юг» згідно із постановою Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2010р. (по справі №10/6/10).
В подальшому, на підставі цього Акту перевірки, уповноваженою особою Єланецької МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 30.04.2011р. №0000072300, яким товариству позивача визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 2624275 грн. (в т.ч. 2099420 грн. - за основним платежем та 524855 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
Не погоджуючись з вказаними вище діями та рішенням податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.
Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені акті перевірки висновки перевіряючих щодо нікчемності угод між ТОВ «Людмилівський елеватор» та його контрагентами є необґрунтованими та передчасними, а оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що воно винесене безпідставно, необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналогічне положення міститься і в пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, згідно з яким, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідно до приписів пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 діючого на момент спірних відносин Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг.
Фактично теж саме положення міститься і в п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, з якого вбачається, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.
Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, відповідач, в даному випадку, первинно повинен був встановити зміст та реальність господарської операції.
У відповідності до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «господарською операцією» є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.
Як видно з матеріалів справи, позивач надав суду 1-ї інстанції копії усіх необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення ним зазначених в у спірному акті перевірки господарських операцій за період що перевірявся. Слід вказати, що вказані документи у повному обсязі надавалися і відповідачу під час проведення ним перевірки, а також додатково, разом із письмовими запереченнями до акту. Проте, відповідачем ці первинні документи та змістовні письмові пояснення позивача не було взято до уваги.
Так, судами обох інстанцій встановлено, що позивачем (як елеватором) було укладено договори складського зберігання з контрагентами ТОВ «Контрол-Ком», ТОВ «Агро-Та» та ТОВ «Компанія «Вега Юг», що підтверджується наявними в матеріалах справи договором від 02.07.2010р. №26 з ТОВ «Котрол-Ком», договором від 25.06.2009р. №1 з ТОВ Компанія «Вега-Юг», договором від 28.06.10р. №8 з ТОВ «Агро-Та».
Відповідно до положень цих договорів, позивач, окрім того, що приймав та зберігав сільськогосподарську продукцію, також надавав контрагентам і додаткові послуги, а саме: доопрацювання, доробку (т.б. сушіння, очищення, фумігація та інші технологічні операції по доведенню якості продукції до рівня, що забезпечує оптимальний режим тривалого зберігання), а також послуги по її відвантаженню.
На виконання цих договорів складського зберігання позивачем було прийнято від вказаних контрагентів на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію (соя, соняшник, кукурудза, пшениця), про що свідчать наявні в матеріалах справи складські квитанції, товарно-транспортні накладні, накладні, а також документи внутрішнього контролю позивача (т.1 а.с.79-250, т.2 а.с.1-116, т.3 а.с.1-195,200-250, т.4 а.с.1-52, т.5 а.с.89-146).
Водночас, позивачем також було укладено і договори комісії - з ТОВ «Трайгон-Експорт» №1-К від 01.07.10р. та ТОВ «Рамбурс-Трайгон»ї №1-К від 01.07.09р., згідно з якими Позивач (Комісіонер) зобов'язується здійснювати від свого імені і за рахунок цих Товариств (комітенти) закупівлю сільськогосподарської продукції у постачальників.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних договорів-комісії позивач уклав такі договори купівлі-продажу сільськогосподарської продукції з вищенаведеними контрагентами:
1) з ТОВ «Контрол-Ком» - договір купівлі-продажу (кукурудзи) від 14.10.2010р. №209/лд - на загальну сум 45639,89 грн., (в т.ч. ПДВ 7606,65 грн.);
- договір купівлі-продажу (соняшника) від 17.11.2010р. №301/лд - на загальну суму 435000 грн. (в т.ч. ПДВ 72500 грн.);
- договір купівлі-продажу (соняшника) від 23.11.2010р. №320/лд - на загальну суму 3915000 грн. (в т.ч. ПДВ- 652500 грн.);
- договір купівлі-продажу (соняшника) від 29.11.2010р. №333/лд - на загальну суму 1671378,46 грн. (в т.ч. ПДВ 278563,08 грн.);
- договір купівлі-продажу (соняшника) від 03.12.2010р. №346/лд - на загальну суму 279180 грн. (в т.ч. ПДВ 46530 грн.);
- договір купівлі продажу (соняшника) від 18.10.2010р. №216/лд - на загальну суму 1302001,20 грн. (в т.ч. ПДВ 217000,20 грн.);
- договір купівлі-продажу (соняшника) від 28.10.2010р. №258/лд - на загальну суму 426999,60 грн.(в т.ч. ПДВ 71166,60грн.);
- договір купівлі-продажу (соняшника) від 29.09.2010р. №161/лд - на загальну суму 195499,80 грн. (в т.ч. ПДВ 32583,30 грн.).
2) з ТОВ «Агро-Та» - договір купівлі-продажу (сої) від 06.12.2010р. №351/ЛД - на загальну суму 326400,41 грн. (в т.ч. ПДВ 54400,07 грн.);
- договір купівлі-продажу (пшениці) від 23.12.2010р. №377/ЛД - на загальну суму 479 998,80 грн. (в т.ч. ПДВ 79999,80 грн.);
- договір купівлі-продажу (кукурудзи) від 21.12.2010р. №371/ЛД - на загальну суму 116280 грн. (в т.ч. ПДВ 19380 грн.);
- договір купівлі-продажу (кукурудзи) від 21.12.2010р. №369/ЛД - на загальну суму 566100 грн. (в т.ч. ПДВ 94350 грн.);
- договір купівлі-продажу (кукурудзи) від 24.12.2010р. №379/ЛД - на загальну суму 122400 грн. (в т.ч. ПДВ - 20400 грн.);
- договір купівлі-продажу (кукурудзи) від 22.12.2010р. №376/ЛД - на загальну суму 156060 грн. (в т.ч. ПДВ 26010 грн.);
- договір купівлі-продажу (соняшника)від 22.12.2010р. №375/ЛД - на загальну суму 423190,40грн. (в т.ч. ПДВ 70531,73грн.);
- договір купівлі-продажу (соняшника) від 22.12.2010р. №374/ЛД - на загальну суму 459540 грн. (в т.ч. ПДВ-76590 грн.).
3) з ТОВ Компанія «Вега-Юг» - договір купівлі-продажу (соняшника) від 02.04.2010р. №407/ЛД - на загальну суму 103249,86 грн. (в т.ч. ПДВ 17208,31 грн.);
- договір купівлі-продажу (соняшника) від 31.03.2010р. №406/ЛД - на загальну суму 457 500,60 грн. (в т.ч. ПДВ 76250,10 грн.);
- договір купівлі-продажу (соняшника) від 12.04.2010р. №417/ЛД - на загальну суму 208828,80 грн. (в т.ч. ПДВ 34804,80 грн.);
- договір купівлі-продажу (соняшника) від 07.04.2010р. №408/ЛД - на загальну суму 351187,92 грн. (в т.ч. ПДВ 58531,32 грн.);
- договір купівлі-продажу (соняшника) від 25.03.2010р. №394/ЛД - на загальну суму 336810 грн. (в т.ч. ПДВ 56135 грн.);
- договір купівлі-продажу (соняшника) від 02.03.2010р. №372/ЛД - на загальну суму 262650 грн. (в т.ч. ПДВ 43775 грн.).
Придбання зазначеного вище товару (с/х продукції) позивачем та його зберігання було підтверджено необхідними первинними документами, а саме - податковими та видатковими накладними, рахунками, журналом складського обліку форми №36, товарно-транспортними накладними, складськими квитанціями, журналом складського обліку форми №36, а також документами внутрішнього контролю позивача (т.3 а.с.181-195).
Факт доставки сільськогосподарської продукції (соняшник) на відповідальне зберігання, в свою чергу, підтверджується, окрім товарно-транспортних накладних, складськими квитанціями, які є документами суворої звітності та зареєстровані в Реєстрі складських документів на зерно, який ведеться Державним підприємством «Держреєстри України».
Відповідно до ст.961 ЦК України, товарний склад на підтвердження прийняття товару видає складську квитанцію. Ця норма ЦК, в свою чергу, кореспондує із ст.43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», відповідно до якої, якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію, яка підтверджує укладення договору зберігання, кількість та зовнішній стан прийнятого товару. Складська квитанція не є цінним папером чи товаророзпорядчим документом. Під час наступного продажу (відчуження) сільськогосподарської продукції складська квитанція повертається, а на повернутій складській квитанції та на її другому примірнику, який зберігався на зерновому складі, проставляються відмітки "Погашено", про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно Пункт 3.4. «Положення про обіг складських документів на зерно» (затв. наказом Мінагрополітики 27.06.2003р. №198).
Окрім того, факт доставки сільськогосподарської продукції підтверджується також і документами внутрішнього контролю позивача (лабораторний аналіз на предмет якості (вологість, сорність), т.б. існує контроль доставленої сільськогосподарської продукції службою охорони підприємства, ведення спеціального журналу реєстрації облікових карток на ввезення продукції, в якому зазначається дата ввезення, номер автомобіля, сільськогосподарська культура, вага, дата в'їзду та виїзду автомобіля, відео спостереження тощо.
Таким чином, на підставі вищевказаного, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо того, що первинні документи, складські документи, а також документи, які ведуться позивачем для внутрішнього контролю та обліку, свідчать про те, що сільськогосподарська продукція (т.б. соя, соняшник, кукурудза, пшениця) дійсно та фактично доставлялася ТОВ «Котрол-Ком», ТОВ Компанія «Вега-Юг» та ТОВ «Агро-Та» до позивача, а результати невиїзних перевірок діяльності контрагентів позивача або інших суб'єктів господарювання по ланцюгу постачання, не можуть бути підставою для твердження про безтоварність операцій.
При чому, зазначений висновок стосується як операцій по зберіганню зернових культур, так і операцій по їх купівлі-продажу, і договори-постачання та купівлі-продажу, що укладались між позивачем та ТОВ «Котрол-Ком», ТОВ Компанія «Вега-Юг» та ТОВ «Агро-Та», були чинними на момент їх виконання, були повністю виконані сторонами та ні ким із сторін не оспорені.
Посилання ж відповідача на можливу відсутність у контрагентів ТОВ «Котрол-Ком» та ТОВ Компанія «Вега-Юг», ТОВ «Агро-Та» можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів не може бути прийняті судом 2-ї інстанції до уваги, оскільки чинним законодавством не заборонено здійснювати посередницьку господарську діяльність, яка не передбачає обов'язкову наявність великих трудових ресурсів або матеріальних активів.
До того ж, слід звернути увагу на те, що усі перевірені податківцями податкові накладні були складені належними особами - платниками ПДВ, що відповідає вимогам Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» №165 від 30.05.1997р. (за реєстр. МЮ України 23.06.1997р. за №233/2037).
Також слід вказати, що вся придбана у ТОВ «Котрол-Ком», ТОВ Компанія «Вега-Юг» та ТОВ «Агро-Та» сільськогосподарська продукція була використана позивачем у власній господарській діяльності, яка, відповідно до Статуту, полягає у посередництві в торгівлі сільськогосподарською сировиною, а також у веденні складського господарства.
Отже, враховуючи той факт, що позивач придбав сільськогосподарську продукцію у ТОВ «Котрол-Ком», ТОВ Компанія «Вега-Юг» та ТОВ «Агро-Та» з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності (т.б. складське зберігання, передача закупленої сільськогосподарської продукції ТОВ «Трайгон-Експорт» та ТОВ «Рамбурс-Трайгон» на підставі договорів-комісії), а також те, що придбання товарів супроводжувалось отриманням належним чином оформлених податкових накладних (т.б. податкові накладні виписувались на кожну поставку товару), які містили всі обов'язкові реквізити, передбачені чинним законодавством, та беручи до уваги цивільну дієздатність учасників господарських відносин, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про безпідставність зменшення відповідачем податкового кредиту позивача по операціях з ТОВ «Котрол-Ком», ТОВ Компанія «Вега-Юг» та ТОВ «Агро-Та».
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що висновки акту перевірки щодо наявності порушень чинного законодавства позивачем та його контрагентами ґрунтуються лише на припущеннях відповідача, що, в свою чергу, є порушенням порядку складання та оформлення результатів перевірки органами ДПС. Так п.6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (затв. наказом ДПА України від 22.12.10р. №984) зазначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність вказаних вище фактів.
Так, при цьому також слід зазначити, що ч.ч.1,5 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
А стаття 204 ЦК України, в свою чергу, взагалі закріплює принцип презумпції правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ж із ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такою правочину недійсним судом не вимагається.
Як слідує зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
А відповідно до ч.2 цієї статті, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Тобто, в такому випадку, із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є один із перелічених у ст.228 ЦК України напрямків.
Так, у спірному акті перевірки (як до речі і в матеріалах справи) відсутні посилання на будь-які судові рішення (вироки), що набрали законної сили, щодо притягнення посадових осіб - учасників спірних правочинів до кримінальної відповідальності за цими статтями, як і відсутнє посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо недійсності або фіктивності цих правочинів.
До того ж, з витребуваних судом 2-ї інстанції матеріалів вбачається, що постановою ст.слідчого СУФР ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 23.09.2013р. було закрито кримінальну справу відносно посадових осіб ТОВ «Людмилівський елеватор» по факту ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, яка в свою чергу, хоча і була скасована постановою слідчого прокуратури Миколаївської області від 26.09.2013р., але виключно з підстав ненадання належної юридичної оцінки факту проведення господарських операцій між ТОВ «Людмилівський елеватор» та Товариствами «Де-Лонга», «Лікіф-Агрострой» та «Альфа-плюс», тобто не з тими контрагентами, угоди з якими, спірною перевіркою від 15.04.2011р. були визнані «нікчемними».
Окрім того, також слід зазначити, що по даній кримінальній справі було проведено дві економічних експертизи та нещодавно призначена третя. Так, з висновків цих двох судово-економічних експертиз від 15.04.2011р. і 30.08.2013р. та відповіді слідчого вих.№623/10/09-010 вбачається, що вказані у спірному акті перевірки Єланецької МДПІ №41/23-110/34355917 від 15.04.2011р. висновки документально не підтверджуються.
Таким чином, на думку апеляційного суду, відповідачем, в даному випадку, не надано суду достатніх та допустимих доказів спрямованості правочинів позивача на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним тощо.
Крім того, слід також вказати, що п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що включенню до складу податкового кредиту не підлягають лише суми, не підтверджені податковими накладними, вимоги щодо оформлення яких встановлені ст.201 ПК України. Але, як встановлено по справі, усі ці вимоги ПК були виконані позивачем, і як вже зазначалося вище, будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних або інших первинних документів в акті перевірки відсутні. Не було заперечень до цих документів у представників відповідача, які приймали участь у справі.
Отже, судова колегія вважає, що окружний суд дійшов правильного висновку, що відповідачем, в даному випадку, в порушення ч.2 ст.71 КАС України, не було доведено ні в акті перевірки, ні в судових засіданнях судів обох інстанцій, неправомірність включення позивачем сум ПДВ до складу свого податкового кредиту, а також не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, доказів безтоварності або нереальності господарських операцій позивача, і невірно застосовано норми податкового законодавства, що, в свою чергу, у сукупності призвело до прийняття протиправного повідомлення-рішення.
Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що відповідачем повинно було досліджуватись факти здійснення господарської операції безпосередньо між учасниками господарської операції (т.б. між позивачем та його контрагентами), а не між іншими учасниками господарських взаємовідносин в 3-й чи 4-й ланках «ланцюгу».
Відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.
Крім того, суд 2-ї інстанції зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії, рішення якого, відповідно до ст.244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень та всіх судів України.
Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10, Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Таку ж думку висловив і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 02.09.2010р. по справі №07/5012а (та інш.), та, в свою чергу, зазначив, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
До того ж, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява №3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.06р., українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
До того ж, ще слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку, не було зроблено відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.
Отже, з урахуванням вищевказаного та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, а оскаржуване рішення відповідача, відповідно, протиправним та підлягаючим скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже, за таких обставин, суд апеляційної інстанції, діючи в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.
Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Єланецької міжрайонної Державної податкової інспекції у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
В.О. Скрипченко