Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 801/97/13-а
12.12.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Омельченка В. А. ,
Дудкіної Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу апеляційною скаргою Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Чаплинське відділення) на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Пакет Т.В. ) від 19.03.13
за позовом Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" (Північна промзона, м. Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим,96012)
до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Чаплинське відділення) (вул. Радянська, буд.3, Чаплинка, Чаплинський район, Херсонська область,75200)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19 березня 2013 року у справі № 801/97/13-а адміністративний позов Приватного акціонерного товариству «Кримський Титан» до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби № 0000911510 від 07.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати юридичних осіб на загальну суму 4269957,51 грн., з яких за основним платежем - 3437566,01 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 859391,50 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби №0000901510 від 07.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати юридичних осіб на загальну суму 317183,31 грн., з яких за основним платежем - 253746,65 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 63436,66 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби №0009231550 від 07.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати юридичних осіб на загальну суму 1247477,68 грн., з яких за основним платежем - 997982,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 249495,54 грн.
Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулась Скадовська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Чаплинське відділення), яка просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 19 березня 2013 року, прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апеляційна скарга мотивована положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, відповідно до яких розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку. Заявник апеляційної скарги вважає, що у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди земельних ділянок виник обов'язок щодо плати земельного податку у новому розмірі.
У судовому засіданні 31.10.2013 року суд здійснив заміну відповідача у справі, а саме: Чаплинську міжрайонну державну податкову інспекцію Херсонської області Державної податкової служби на Скадовську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Херсонській області.
У судовому засіданні 31.10.2013 року представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою.
У судове засідання 12.12.2013 року представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу спірними податковими повідомленням-рішеннями грошових зобов'язань з орендної плати за землю юридичних осіб. Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту відповідача від 2.11.2012 року № 109/15-32785994 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки нарахування плати з землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) до бюджету», яким було встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року в сумі 4689294,8 грн., в т.ч.: по Першоконстянтинівській сільській раді Чаплинського району у сумі 3437566,01 грн., по Григорівській сільській раді Чаплинського району у сумі 253746,65 грн., по Червоночабанській сільській раді Каланчацького району у сумі 997982,14 грн.
З акту перевірки вбачається, що підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з орендної плати за землю сталося те, що розмір орендної плати, який був встановлений у договорах оренди земельних ділянок несільськогосподарського призначення для хімічної промисловості від 01.02.2007 року № 427/3 та від 31.07.2007 року № 2310/3, виходячи з розрахунку 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є меншим, ніж передбачене положеннями пункту 278.1 статті 278 Податкового кодексу України (виходячи з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області).
Крім того, податкова інспекція посилається на те, що відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розмірі земельного податку.
Таким чином, саме невідповідність розмірів орендної плати за земельні ділянки, що визначені умовами вищевказаних договорів оренди розрахунку розміру орендної плати згідно пункту 278.1 статті 278, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України сталося підставою до висновку ДПІ про заниження позивачем податкових зобов'язань з орендної плати за землю.
Так відповідно до пункту 9 Договору оренди землі № 427/3 від 01.02.2007 року орендна плата вноситься позивачем у грошовій формі та у розмірі 10% від грошової оцінки землі, згідно розпорядження голови обласної державної адміністрації від 21.11.2006 року № 1116 та становить 362860,30 грн. на рік.
Відповідно до пункту 9 Договору оренди землі № 2310/3 від 31.07.2007 року орендна плата вноситься позивачем у грошовій формі та у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме: 297302,70 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Згідно пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Згідно частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є зокрема: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Таким чином, вищевказані положення Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі» передбачають, що орендна плата за землю сплачується у розмірі та на умовах, визначених у договорі оренди.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачувалась орендна плата за вищевказані земельні ділянки у періоді, що перевірявся, у розмірах та на умовах, передбачених договорами оренди земельних ділянок.
Як вказувалося вище, податкова інспекція посилається на положення пункту 278.1 статті 278, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Так відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою:
для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;
для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Відповідно до пункту 278.1 статті 278 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту (крім земель залізничного транспорту за винятком земельних ділянок залізничного транспорту, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди), зв'язку, енергетики, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач (крім сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення), встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Але, з розрахунку суми орендної плати вбачається, що визначений відповідачем розмір орендної плати перевищує граничний (максимальний) розмір орендної плати, встановлений підпунктом «в» підпункту 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, відповідно до якого розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може перевищувати: для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Згідно підпункту 288.5.3 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.
Але позивач як орендар земельних ділянок на конкурентних засадах не визначався. Отже річна сума орендної плати за земельні ділянки для позивача не може перевищувати граничного розміру, зазначеного у підпункті «в» підпункту 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, тобто 12% нормативної грошової оцінки.
Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив той факт, що нарахована ним позивачу сума грошових зобов'язань з орендної плати за землю спірними податковими повідомленням-рішеннями на підставі підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288, пункту 278.1 статті 278 Податкового кодексу України перевищує граничний розмір орендної плати, що визначений у підпункті «в» підпункту 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, що ні у якому разі не може бути визнано судом правомірним.
При таких обставинах справи, судова колегія вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом всупереч Податкового кодексу України, є протиправними.
Крім того, судова колегія зазначає, що у акті перевірки від 22.11.2012 року № 109/15-32785994 зазначено, що перевірку здійснено на підставі наказу Чаплинської МДПІ від 29.10.2012 року № 46, в той час як перевірку фактично здійснено на підставі наказу Чаплинської МДПІ від 29.10.2012 року № 385 «Про проведення документальної невиїзної перевірки» (а.с. 15).
Що стосується наявності у відповідача підстав для проведення невиїзної позапланової документальної перевірки позивача, то судова колегія зазначає, що згідно відомостей акту перевірки перевірку здійснено на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 20.1.4. статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно положень пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Кодексом визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень у сфері забезпечення державної податкової політики, які в силу ст. 19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обов'язком відповідача.
Спосіб -це визначений законом в рамках компетенції суб'єкта владних повноважень порядок, у якому здійснюються дії, спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, суб'єкти владних повноважень можуть спиратись тільки на компетенційні права і обов'язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.
Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені статтею 79 Податкового кодексу України.
Так відповідно до п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Таким чином, положенням ст. 79 Податкового кодексу України чітко визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу, і за умови дотримання встановленого порядку її проведення.
При таких обставинах справи судова колегія вважає, що відповідач мав усі підстави для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.
Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Чаплинське відділення) залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.03.2013 року у справі № 801/97/13-а змінити.
Викласти абзац 5 резолютивної частини постанови в наступній редакції:
"Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» (ЄДРПОУ 32785994, м. Армянськ, АР Крим, Північна промзона) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2146 грн. (Дві тисячі сто сорок шість гривень)".
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.03.2013 року у справі № 801/97/13-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська
Судді підпис В.А.Омельченко
підпис Т.М. Дудкіна
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.В. Дадінська