11 грудня 2013 р.Справа № 2а-882/12/2170
Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,
при секретарі - Загоруйко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -
У березні 2012 року ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 23.01.2012р. №№ 0000110700, 0000120700, якими позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за серпень 2009 року на 20532,00 грн., та збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 5060, 00 грн., у тому числі за основним платежем на 4048,00 грн. та просить стягнути бюджетне відшкодування з податку на дану вартість за серпень 2009 року у сумі 20532,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначалось, що спірні податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню і зв'язку з тим, що вони складені на підставі протиправних висновків акту перевірки від 12.01.212р. №84/07-0/14308500. Відповідач, на думку позивача, при проведені перевірки не належним чином оцінив результати господарських відносин з ПП «Проторус Інвес Груп». На думку позивача, для формування податкового кредиту платникові ПДВ необхідно підтвердити нарахований ПДВ, у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), які призначаються для використання в оподатковуваних операціях, податковими накладними, а для декларування бюджетного відшкодування - сплатити ПДВ у складі вартості товарів (робіт, послуг) їх постачальникам. Формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування не залежить від декларування та сплати податкових зобов'язань постачальником. Відсутність за місцем реєстрації та неможливість проведення зустрічних перевірок контрагента постачальника не може бути підставою для відмови або відтермінування бюджетного відшкодування з ПДВ. Тому позивач просив скасувати спірні податкові повідомлення-рішення та стягнути бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 20532,00 грн.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду позивач подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що за податковим повідомленням-рішенням від 23.01.2012 року № 000110700 позивачеві зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на 20532,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 5133,00 грн.
За податковим повідомленням-рішенням від 23.01.2012року № 0000120700 позивачеві збільшено грошові зобов'язання з ПДВ на 5060,00 грн., у тому числі за основним платежем на 4048,00 грн. та за штрафними санкціями на 1012,00 грн.
Спірні податкові повідомлення-рішення складені на підставі висновків акту про результати невиїзної документальної перевірки позивача від 12.01.2012р. №84/07-0/14308500 (далі - акт №84).
Під час перевірки податковим органом перевірялись питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування позивача за квітень та серпень 2009 року.
Під час проведення перевірки податковий орган встановив, що позивач частину податкового кредиту березня, липня та серпня 2009 року сформував за результатами господарських відносин із ПП «Проторус Інвес Груп».
Між позивачем та ПП «Проторус Інвес Груп» 14.08.2008р. укладено договір № 715/П-40-08 та 25.12.2008р. - додаткову угоду на проведення судоремонтних робіт по монтажу водопостачання на теплоході «Св. Николай».
За наданими позивачем під час перевірки документами цей контрагент позивача у березні 2009 року надав послуги за податковими накладними №1, 2 від 13.03.2009р. на загальну суму ПДВ 4048,25 грн., у липні 2009 року - послуги за податковою накладною №22 від 10.07.2009р. на суму ПДВ 500,00 грн. та у серпні 2009 року за податковою накладною №27/1 від 14.08.2009р. - послуги на суму ПДВ 20032,21грн.
За вказаними податковими документами ПП «Проторус Інвес Груп» задокументував нарахування податку на додану вартість у зв'язку з виконаними роботами (послугами) по виготовленню, демонтажу, монтажу трубопроводів на виробництві позивача. Виконання робіт проведено на підставі договору від 14.08.2008р. №715/П-40-08 (судноремонт).
Як встановлено податковим органом посадові особи постачальника з серпня 2010 року відсутні за місцем реєстрації, зазначеному у статутних документах СПД, і тому надмірна сплата ПДВ по цьому контрагентові позивача є непідтвердженою податковим органом.
За даними звітності ПП «Проторус Інвес Груп» кількість працюючих на підприємстві складає 1 особа, основні фонди відсутні.
Під час перевірок ПП «Проторус Інвес Груп» податковим органом не виявлено власних, орендованих, одержаних по договору лізингу, закріплених за СПД на праві господарського володіння складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилась господарська діяльність.
За даними декларації з податку на прибуток у періоді, що перевірявся, загальний обсяг продажу ПП «Проторус Інвес Груп» складає 18904362,00 грн., при цьому у підприємства немає основних фондів, транспорту, на підприємстві відсутні наймані працівники.
Податковий орган вважав, що через цього постачальника проходять транзитні фінансові потоки, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання. Ці факти, на думку податкового органу, свідчать про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій постачальником та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому нормами діючого законодавства України.
За таких обставин податковий орган вважав, що позивач сформувавши у березні, липні, серпні 2009 року податковий кредит за результатами наданих послуг по відносинам з ПП «Проторус Інвес Груп» порушив вимоги пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 пп.7.5.1 п.7.5 пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з неможливості реального здійснення ПП «Проторус Інвес Груп» робіт з урахуванням їх обсягу та відсутністю у підрядчика матеріально-технічної бази і працівників, а також неналежне оформлення задокументованих послуг первинними бухгалтерськими документами.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Дослідивши первинні бухгалтерські та податкові документи позивача по господарським відносинам з ПП «Проторус Інвес Груп» в контексті кваліфікації правових наслідків господарських відносин з цим контрагентом слід зазначити наступне.
У відповідності до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставами для декларування податкового кредиту платника податку на додану вартість є призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання платником податку в межах його оподатковуваних операцій та підтвердження цього придбання належним чином складеними податковими накладними, а для декларування бюджетного відшкодування фактична сплата податкового кредиту постачальникам товарів(робіт, послуг). При виконані умов для декларування податкового кредиту та бюджетного відшкодування обов'язок такого декларування є безумовним у періоді виникнення такого права. Фактичне декларування та отримання бюджетного відшкодування не залежить від виконання податкових обов'язків постачальників товарів (робіт, послуг) та можливостей податкового органу щодо перевірки обставин оподаткування постачальника.
Відтак відомості податкового органу щодо відсутності за місцем реєстрації ПП «Проторус Інвес Груп» після здійснення господарських операцій з позивачем та неможливість документального підтвердження виконання податкових обов'язків цим контрагентом не можуть бути прийнято до уваги.
Водночас слід відзначити, що для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини:
- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;
- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;
- віднесення до складу а податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.
Договір на виконання судоремонтних робіт передбачає, що підрядчик зобов'язаний залучити до виконання робіт кваліфікованих спеціалістів (п.п. 5.1.1.). До початку робіт на території замовника надати ВАТ «ХСЗ» атестаційні та кваліфікаційні свідоцтва, довідки про проходження флюорографії персоналу, задіяного у виробничому процесі за договором (п.п.5.1.2.).
Мотивуючи вимоги позивачем долучені до матеріалів справи копії листів директора ПП «Проторус Інвес Груп» про оформлення передпусток працівникам.
Проте вказані документи не можна вважати належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки, вони не містять дати звернення, на них розміщено декілька резолюцій різних посадових осіб позивача, датовані груднем 2008р., січнем 2009р., а ремонтні роботи ПП «Проторус Інвес Груп» задокументовані у березні, липні, серпні 2009р.
Зі змісту податкової звітності позивача, датовані груднем 2008р., січнем 2009р., а ремонтні роботи ПП податковим органом встановлено, що на підприємстві працює одна особа - директор, інших найманих працівників немає.
За своєю специфікою судноремонті роботи потребують залучення значних матеріальних ресурсів та кваліфікованих трудових ресурсів. Відсутність у виконавця необхідних умов для здійснення послуг унеможливлює їх фактичне здійснення і як наслідок використання у в господарській діяльності платника податків. При цьому суд не заперечує проти фактичного здійснення робіт (послуг) які задокументувало ПП «Проторус Інвес Груп», недоведеним є факт здійснення саме цим виконавцем.
Через документування фактично нездійсненої господарської операції ПП «Проторус Інвес Груп» включення до податкового кредиту ПДВ сформованого за наслідками такого документування є неприпустимим.
Слід також зазначити, що аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про недотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ПП «Проторус Інвес Груп», які були предметом перевірки.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
На підставі статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Згідно з вказаною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У відповідності до пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Згідно п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи мають бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Зі змісту первинних документів (договору, актів виконаних робіт, податкових накладних), оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ПП «Проторус Інвес Груп» слідує наступне.
Предметом договору є надання послуг по проведенню судоремонтних робіт по монтажу водопостачання на теплоході «Св. Николай». У податкових накладних, виписаних ПП «Проторус Інвес Груп» у колонці «Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» зазначено «оплата за виконані роботи на теплоході «Св. Николай»», «трубопровідні роботи». Проте, у актах виконаних робіт, складених за результатами наданих послуг, не вказано які послуги були надані. Наведений лише перелік видів труб, їх кількість, ціна, вартість. Не можна зробити висновок чи були надані послуги, чи поставлений товар. Зазначені документи на відповідають вимогам первинних бухгалтерських документів.
Водночас надані позивачем до суду апеляційної інстанції копії товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерів, специфікації, рахунків та договорів не спростовують висновок суду першої інстанції щодо неможливості реального здійснення ПП «Проторус Інвес Груп» робіт з урахуванням їх обсягу та відсутністю у підрядчика матеріально-технічної бази і працівників, а також неналежне оформлення задокументованих послуг первинними бухгалтерськими документами.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року у справі № 2-а-882/12/2170 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 16 грудня 2013 року.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян