11 грудня 2013 р.Справа № 2а-3875/11/1470
Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,
при секретарі - Загоруйко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Югмаш" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Югмаш" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, третя особа - Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 17.12.10 №0002132301/0, -
У травні 2011 року ТОВ "Югмаш" звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.
В обгрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідач безпідставно прийняв рішення про збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток, оскільки він правомірно відніс до валових витрат суми від здійснення угод з контрагентом.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду позивач подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Югмаш" зареєстроване, як юридична особа, та є платником податків.
25.10-3.12.10 р. відповідачем була здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.07 по 30.06.10.
8.12.10 р. за результатами перевірки відповідачем було складено акт №9324/23-600/20868545, у висновках якого, крім іншого зазначено, що позивачем порушено абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 54 250грн.
17.12.10 р. на підставі даного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0002132301/0, яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 54 250грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 21 125грн.
Між позивачем та ТОВ ВКФ "Транс-Оіл" були укладені договори підряду без номеру від 10.07.08, від 21.07.08, від 1.09.08, від 25.09.08, від 2.10.08, та підписані з ТОВ ВКФ "Транс-Оіл" акти прийомки виконаних підрядних робіт до вказаних договорів. Крім того позивач придбав у ТОВ ВКФ "Транс-Оіл" будівельні матеріали, та отримав їх у продавця на підставі накладних.
Видаткові накладні із зазначенням номенклатури товарів, договори підряду та акти виконаних робіт описані в акті перевірки. Сторони не зауважували з приводу правильності номенклатури товарів, робіт, їх кількості, вартості, загальної вартості, вказаних в акті перевірки. Позивачем, у якості доказу реальності здійснення господарських операцій, надано суду копії вказаних первинних документів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не отримував товарів та послуг від угод з контрагентом, та в нього відсутні оформлені належним чином первинні документи, він не мав права відносити до валових витрат суми витрат від угод з ТОВ ВКФ "Транс-Оіл".
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, КАС України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
За змістом п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.
Позивач вважає, що ним у відповідності з приписами вказаної норми правомірно віднесені до валових витрат суми витрат від угод з контрагентом.
На підставі підпункту 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідач вважає, що позивачем порушена вказана норма, оскільки, відповідно до даних УПМ ДПА у Миколаївській області, на підставі протоколів допиту свідка ОСОБА_1, який є засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ ВКФ "Транс-Оіл", в яких свідок надав пояснення, що він не причетний до будь-яких адміністративно - господарських, фінансово-господарських та організаційно-розпорядчих функцій ТОВ ВКФ "Транс-Оіл", не підписував первинні та юридичні документи стосовно діяльності підприємства та не завіряв їх печаткою.
За наслідками судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 на договорах підряду укладених ТОВ ВКФ "Транс-Оіл" з позивачем, на актах прийому виконаних робіт та у видаткових накладних виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. Таким чином відповідач вважає, що по вказаним угодам не було реального здійснення господарської операції.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В контексті зазначених правових приписів слід зауважити, що для підтвердження факту здійснення господарських операцій законодавство передбачає не тільки наявність самих первинних документів, а й їх оформлення відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема зазначення особи та її особистий підпис.
Таким чином, оскільки фінансово-господарська діяльність ТОВ ВКФ "Транс-Оіл" фактично не велась, угоди не укладались та не підписувались первинні документи не підписувались, то це підприємство не виконувало для позивача роботи та не поставляло товари. Тому враховуючи, що позивач не отримував товарів та послуг від угод з контрагентом, та в нього відсутні оформлені належним чином первинні документи, він не мав права відносити до валових витрат суми витрат від угод з ТОВ ВКФ "Транс-Оіл".
Отже суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що відповідач правомірно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Югмаш" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Югмаш" залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року у справі № 2-а-3875/11/1470 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 16 грудня 2013 року.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян