05 грудня 2013 р. Справа № 25597/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Затолочного В.С., Кузьмича С.М.,
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 березня 2010 року у адміністративній справі №2а-7498/09/1770 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в м. Рівне про скасування податкового повідомлення - рішення,-
Приватний підприємець ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення №0003331742/0/17-122 від 26.11.2009 року, відповідно до якого їй визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 62238 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у відповідності до пп. «а» п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. 25.03.2008 року позивачем було подано заяву про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість. Того ж дня ДПІ у м. Рівне здійснено анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість приватного підприємця ПП ОСОБА_2 Таким чином, за період з 25.03.2008 року по 16.10.2008 року позивач не була зареєстрована платником податку на додану вартість, як наслідок, дохід отриманий від підприємницької діяльності, не повинен бути оподаткований податком на додану вартість. Оскільки ж податковим органом за вказаний період часу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість, вважає таке нарахування незаконним, а відтак, просить скасувати відповідне податкове повідомлення-рішення.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.03.2010 р. позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне №0003331742/0/17-122 від 26.11.2009 року, згідно з яким приватному підприємцю ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 62238 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 40812 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 21426 грн. 00 коп., визнано протиправним та скасовано. Присуджено на користь позивача - приватного підприємця ОСОБА_2 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає про неправильне застосуванням судом першої інстанції норм Закону України «Про податок на додану вартість» та просить постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачу у задоволенні половник вимог.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити скаргу без задоволення. а постанову суду першої інстанції без змін.
Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив,хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено планову документальну виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт №189/17-117/НОМЕР_1 від 16.11.2009 року.
Перевіркою встановлено порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 40812 грн.
На підставі акту перевірки та відповідно до пп.17.1.1 п.17.1 ст.17, пп.17.1.2 п.17.1 ст.17, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», заступником начальника Державної податкової інспекції у місті Рівне було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003331742/0/17-122 від 26.11.2009 року, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 62238 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 40812 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 21426 грн. 00 коп.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що оскільки в період з 25.03.2008 року по 16.10.2008 року позивач не була зареєстрована платником податку на додану вартість, тому в даний період у позивача був відсутній обов'язок щодо подання податкових декларацій з податку на додану вартість, нарахування податкових зобов'язань та сплати ПДВ. Таким чином, висновки посадових осіб ДПІ у м. Рівне про заниження позивачем в даний період часу податкових зобов'язань з податку на додану вартість є необґрунтованими та безпідставними.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірним з огляду на наступне.
Нарахування податкового зобов'язання з ПДВ та відповідної суми штрафних санкцій за січень 2007 року, червень 2007 року, жовтень-грудень 2007 року та січень 2008 року проведено ДПІ у м. Рівне за рахунок співставлення даних декларацій з ПДВ позивача та даних перевірки.
Нарахування ПДВ та відповідної суми штрафних санкцій за квітень-жовтень 2008 року проведено податковим органом у зв'язку з тим, що перевіркою даних податкових декларацій позивача з ПДВ за останні 12 календарних місяців, що передували місяцю, в якому вона подала заяву про анулювання реєстрації платником ПДВ, тобто з березня 2007 року по лютий 2008 року включно, встановлено, що сукупний обсяг оподатковуваних операцій становить 308351 грн. 00 коп., тобто перевищує обсяги, встановлені пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, дані платника і дані перевірки, відхилень практично не мають.
Враховуючи наведене, податковим органом зроблено висновок про те, що на дату анулювання реєстрації позивача платником ПДВ, підстав для цього не було, а відтак, вона була зобов'язана звітуватись і здійснювати нарахування податкових зобов'язань з ПДВ. Подавши в березні 2008 року ліквідаційну декларацію з ПДВ та анулювавши 25.03.2008 року свідоцтво платника ПДВ, позивач до листопада 2008 року звітності не подавала і зареєструвалася знову платником ПДВ лише 17.10.2008 року. Відповідно до цього, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за період з квітня по жовтень 2008 року та про необхідність, у зв'язку з цим, нарахування відповідної суми зобов'язань, штрафних санкцій за їх заниження та притягнення до відповідальності за неподання декларацій у вказані періоди.
Такі висновки та доводи відповідача є невірними з огляду на наступне.
Відповідно до пп. «а» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом.
Порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість та порядок припинення реєстрації осіб як платників податків на додану вартість визначено ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».
На виконання ст. 9 вказаного Закону, розроблено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, яке затверджене наказом ДПА України №79 від 01.03.2000 року та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429.
Відповідно до п.25 вказаного Положення, реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону, якщо: а) платник податку, який до місяця, у якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, уключаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом Закону; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені в статті 6 та статті 81 Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Відповідно до абз.8 п.25 вказаного Положення, анулювання реєстрації згідно з підпунктом «а» цього пункту може бути ініційоване платником податку на додану вартість після спливу двадцяти чотирьох календарних місяців реєстрації особи платником податку на додану вартість, починаючи з наступного дня після дня, що відповідає числу та місяцю реєстрації особи платником податку на додану вартість. Загальна сума обсягів оподатковуваних операцій за останні дванадцять поточних календарних місяців визначається за даними податкових декларацій за останні дванадцять поточних календарних місяців, що були подані до органу державної податкової служби.
Для анулювання реєстрації за ініціативою платника згідно з підпунктом «а» п.25 вказаного Положення, платник податку на додану вартість, відповідно до абз.1 п.25.1 Положення, подає до податкового органу за місцем перебування на обліку заяву про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 3-ПДВ.
Судом встановлено, що позивачем 25.03.2008 року було подано до Державної податкової інспекції у місті Рівне заяву про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 3-ПДВ з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.25, п.25.1. Положення та разом з заявою повернуто податковому органу Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3) від 16.06.2005 року.
В поданій заяві, позивач зазначила, що обсяг оподатковуваних операцій за останні дванадцять календарних місяців в гривнях становить 294553 грн. 00 коп.
Оскільки, чинне законодавства надає платнику ПДВ лише право ініціювати анулювання реєстрації платником ПДВ, то, навіть вказівка в заяві помилкового значення обсягу оподатковуваних операцій за останні дванадцять календарних місяців, не може впливати на рішення податкового органу, який, в силу вимог абз.4-5 п.25.1 та абз.8 п.25 Положення зобов'язаний на підставі даних податкових декларацій за останні дванадцять поточних календарних місяців, що були подані платником ПДВ до органу державної податкової служби самостійно встановити відповідний обсяг оподатковуваних операцій, тобто перевірити наявність або відсутність підстав для ухвалення рішення про анулювання.
Відповідно до абз.4-5 п.25.1 Положення, керівник податкового органу за наслідками розгляду заяви має право прийняти одне з двох рішень: або анулювати реєстрацію платником податку на додану вартість, або відмовити заявнику в такому анулюванні. У відповідності до абз.5 п.25.1 Положення, у разі відсутності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість або якщо особа відповідає критеріям, згідно з якими реєстрація її платником податку на додану вартість є обов'язковою, надається письмове пояснення (відмова в анулюванні реєстрації) та повертається Свідоцтво разом із засвідченими копіями Свідоцтва під розписку платника податку на додану вартість (представника платника) або направляється поштою з повідомленням про вручення за рахунок такого платника податку на додану вартість.
Відповідачем заява ПП ОСОБА_2 від 25.03.2008 року про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість рішенням податкового органу була задоволена і 25.03.2008 року анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість.
Одночасно з анулюванням свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ орган державної податкової служби здійснив виключення позивача, як платника податку на додану вартість з Реєстру платників податку на додану вартість.
Таким чином, в період з 25.03.2008 року по 16.10.2008 року позивач здійснювала господарську діяльність не будучи зареєстрованим платником податку на додану вартість.
З урахуванням наведеного,суд першої інстанції вірно зазначив що особа стає платником ПДВ з дати видачі свідоцтва. Наявність свідоцтва платника ПДВ, в свою чергу, надає такій особі право нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ, складати податкові накладні та у встановленому порядку відображати податковий кредит.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідачем винесене без достатніх правових підстав та всупереч зазначеним вище принципам.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне - залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 березня 2010 року у адміністративній справі №2а-7498/09/1770 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді В.С. Затолочний
С.М. Кузьмич
Повний тест ухвали складено 10.12.2013 р.