Справа: № 2а-1191/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
12 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,
при секретарі Архіповій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», особа, яка приєдналась до апеляційної скарги, ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління Міндоходів у Київській області, третя особа: Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів, про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Дочірнє підприємство «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації в Київській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 3810, № 00003810 від 17 жовтня 2011 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року допущено заміну: відповідача Державної податкової адміністрації в Київській області його правонаступником: Головне управління Міндоходів у Київській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби її правонаступником: Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою адміністрацією в Київській області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року та за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року.
Як встановлено в акті перевірки, за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року позивачем у консолідованій декларації з податку на прибуток за 2010 рік задекларовано скориговані валові витрати в сумі 4 586 385,00 грн., яка складається, зокрема, із отриманих юридичних та аудиторських послуг, послуг з оренди, послуг нотаріуса, експертизи, послуг за розрахункове обслуговування та надання винагороди за послуги.
Згідно з наданими до перевірки документами, встановлено завищення задекларованих позивачем показників за 4 квартал 2010 року у рядку 04.13 декларації «інші витрати, крім визначених у р. 04.1-04.12» на загальну суму 4 104 104,00 грн.
Крім того, перевіркою також встановлено, що позивачем до складу валових витрат 4 кварталу 2010 року віднесені витрати, пов'язані з оплатою винагород фізичним особам за трудовими угодами на загальну суму 752 250,00 грн., а саме: ОСОБА_6 - 42 500,00 грн. за виконання обов'язків аудиторсько-консультаційної роботи по фінансовій діяльності ліквідаційної комісії (термін дії трудової угоди з 22 квітня 2010 року по 22 липня 2010 року); ОСОБА_5 - 42 500,00 грн. за виконання обов'язків заступника голови ліквідаційної комісії та юридичне супроводження процедури ліквідації (термін дії трудової угоди з 22 квітня 2010 року по 22 липня 2010 року); ОСОБА_7 - 42 500,00 грн. за виконання обов'язків секретаря ліквідаційної комісії (термін дії трудової угоди з 22 квітня 2010 року по 22 липня 2010 року); ОСОБА_8 - 624 750,00 грн. за виконання обов'язків голови ліквідаційної комісії.
У ході перевірки повноти визначення позивачем податкового кредиту за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року встановлено його завищення за грудень 2010 року всього в сумі 2 520,00 грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 17/38-111/03445664 від 04 жовтня 2011 року, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а саме: п. 5.1, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.2 п. 5.4, пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на загальну суму 1 026 026,00 грн.; пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 2 520,00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 00003810 від 17 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності на суму 1 026 026,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 256 507,00 грн.; № 3810 від 17 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 520,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 630,00 грн.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що Дочірнє підприємство «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» створене шляхом реорганізації Державного підприємства - Київське обласне управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг відповідно до Указу Президента України № 1056 від 08 листопада 2001 року «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України», Постанови Кабінету Міністрів України № 221 від 28 лютого 2002 року «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та наказу Державної служби автомобільних доріг України № 770 від 26 грудня 2003 року; зареєстроване Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 22 квітня 2004 року та є платником податків (код ЄДРПОУ 03445664).
Основним видом діяльності позивача є будівництво автострад, доріг, вулиць, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах та будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд.
Згідно з наказом Державної служби автомобільних доріг України № 485 від 15 липня 2004 року «Про зміну у дорожньому господарстві Київської області», прийняте рішення про ліквідацію Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та зобов'язано Голову правління Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» утворити комісію з ліквідації та забезпечити її роботу відповідно до чинного законодавства.
На виконання зазначеного наказу Відкритим акціонерним товариством «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» видано наказ № 183 від 16 липня 2004 року «Про створення комісії з ліквідації Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» та зобов'язано Голову комісії визначити її персональний склад.
Згідно з наказом Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» № 133-ВК від 10 листопада 2006 року, головою комісії з ліквідації Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» призначено Балябу О.В..
Наказом Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» № 239 від 27 грудня 2010 року «Про відновлення господарської діяльності Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» визнані такими, що втратили чинність, зокрема, накази Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» № 183 від 16 липня 2004 року та № 133-ВК від 10 листопада 2006 року, та призначено в.о. директора Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» - Балябу О.В..
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у періоді, що перевірявся, позивач здійснювалася претензійно-позовна діяльність.
Так, 01 жовтня 2011 року між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_9 укладено договір про надання юридичних послуг № 1/10, за яким останній надавав позивачу послуги щодо захисту його інтересів в Київському апеляційному господарському суді по справі № 15/525 щодо залишення в силі рішення Господарського суду м. Києва від 31 серпня 2010 року, за яким ДК «Укртрансгаз» відмовлено у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа про стягнення з позивача боргу в сумі 1 565 316,79 грн. Вартість наданих послуг склала 165 000,00 грн., позивачем оплачено 163 000,00 грн.
Водночас, до перевірки не надано підтверджуючих документів про існування кредиторської заборгованості ДК «Укртрансгаз».
04 жовтня 2011 року між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_9 укладено договір про надання юридичних послуг № 2/10, за яким останній надавав позивачу послуги щодо захисту його інтересів в господарських судах України по визнанню недійсним договору поставки, укладеного 16 жовтня 2008 року між ДП «Київський облдорупр» та ПП «Олбудінвест». Вартість робіт за договором складала 240 000,00 грн. та була оплачена позивачем.
У той же час, до перевірки позивачем не надано актів виконаних робіт (наданих послуг) та документів, які б підтверджували вплив укладеного договору на господарську діяльність позивача.
Також, 14 лютого 2008 року між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_5 укладено договір про надання юридичних послуг, за яким останній здійснював в інтересах позивача комплекс юридичних, процесуальних, представницьких, правозахисних дій по поверненню ДП «Енергоринок» позивачу суму боргу в розмірі 17 955 544,25 грн., у зв'язку зі зверненням ДП «Енергоринок» до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання зазначеного зобов'язання таким, що підлягає припиненню. Сума винагороди за договором становить 10 % від суми відхилених позовних вимог, тобто 1 795 554,43 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, до перевірки надані акт виконаних робіт від 16 жовтня 2008 року, звіт про виконані роботи від 16 жовтня 2008 року, банківські виписки від 22 листопада 2010 року.
Крім того, 01 вересня 2010 року між позивачем та ТОВ «Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз» укладено договір про надання юридичних послуг № 1/09, за яким останній надавав позивачу юридичні послуги щодо захисту його інтересів у відносинах з ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» щодо повернення на користь позивача векселів у кількості 37 штук через Господарський суд м. Києва.
Згідно з актом виконаних робіт від 11 листопада 2010 року, вартість таких робіт склала 120 000,00 грн., яка була оплачена позивачем.
Також, у ході перевірки позивача, ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» не надало оригіналів векселів у кількості 37 штук та звіту про проведену роботу.
20 грудня 2010 року між позивачем та ТОВ «Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз» укладено договір про спільну діяльність, за змістом якого сторони шляхом об'єднання зусиль майна, зобов'язані спільно діяти для досягнення загальної господарської діяльності - захисту майнових відносин позивача перед кредиторами в частині об'єднання зусиль по погашенню боргових зобов'язань або списанню останніх. ТОВ «Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз» бере на себе відповідальність по погашенню боргових зобов'язань позивача в загальному розмірі 3 299 673,00 грн. по кредиторах. У випадку погашення ТОВ «Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз» всіх боргових зобов'язань позивача перед кредиторами, грошові кошти в розмірі 700 000,00 грн. залишаються у товариства як премія за результат спільної діяльності.
Згідно з банківськими виписками, позивачем на адресу ТОВ «Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз» проведено оплату в розмірі 700 00,00 грн.
Водночас, до перевірки позивачем не надано додаткової угоди до договору, актів виконаних робіт (наданих послуг), звіту про виконані послуги, замовлення на проведення певних видів послуг тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою на підстав даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагента позивача ТОВ «Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз» встановлено, що зазначений контрагент взагалі не займається наданням юридичних послуг чи іншим видом діяльності, крім дослідження і розробки в галузі гуманітарних наук.
Крім того, 02 березня 2010 року між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_6 укладено договір про надання консультаційних послуг № 0203/2010, за яким останній зобов'язувався провести аналіз визначення оцінки фінансово-господарської діяльності, структуру балансу та обґрунтоване віднесення до його складу неплатоспроможних підприємств, та надати позивачу, як замовнику, звіт у письмовому вигляді щодо поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможності позивача за останні два роки у відповідності до вимог Методичних рекомендацій по виявленню ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України № 14 від 19 січня 2006 року. Вартість робіт склала 43 300,00 грн. та була оплачена позивачем.
Водночас, до перевірки не надано звіту про проведену роботу та звіту щодо аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможності позивача.
Також, 15 листопада 2010 року між позивачем та ТОВ «Аудит-КонУс» укладено договір, за змістом якого останній зобов'язувався за дорученням позивача визначити розмір збитків, які нанесені йому внаслідок нестачі товарно-матеріальних цінностей, які зберігалися за договором зберігання № 1/10 від 01 лютого 2007 року. Вартість робіт склала 80 000,00 грн. та була оплачена позивачем.
Водночас, до перевірки позивачем не надано договору зберігання № 1/10 від 01 лютого 2007 року, звіту за результатами проведених робіт та аудиторського висновку.
01 березня 2010 року між позивачем та ПП «Аудиторська фірма «Ей Сі Джі» укладено договір № 01-03/2010, за яким останній зобов'язувався за дорученням позивача здійснити погоджені процедури стосовно фінансової інформації позивача.
За надані послуги ПП «Аудиторська фірма «Ей Сі Джі» виставлено позивачу рахунок-фактури на суму 50 000,00 грн., оплачено 32 000,00 грн.
Водночас, до перевірки позивачем не надано звіту про проведену контрагентом роботу, як це передбачено істотними умовами договору.
Крім того, 01 грудня 2008 року між позивачем та ТОВ «Оціночна фірма «Полінформ» укладено договір № 33, за змістом якого останній зобов'язувався за дорученням позивача провести дебіторську заборгованість, наведену у додатку № 2 до договору, у відповідності із цілями та функціями оцінки, вказаними у додатку № 1 до договору, які є невід'ємною частиною договору. Вартість робіт склала 50 000,00 грн., яка була оплачена позивачем.
У той же час, згідно з даними АІС ДПС України, основним видом діяльності ТОВ «Оціночна фірма «Полінформ» є діяльність агентств нерухомості.
Колегія суддів зазначає, що під час розгляду апеляційної скарги Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2012 року, позивачем заявлено клопотання про витребування доказів, а саме: документів від Головного слідчого управління Служби безпеки України, що були вилучені 27 грудня 2011 року згідно з протоколом обшуку.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року клопотання позивача задоволено. Зупинено провадження у справі до надходження витребуваних з Головного слідчого управління Служби безпеки України матеріали.
Київським апеляційним адміністративним судом з метою повного та всебічного розгляду справи, надіслано запити від 18 лютого 2013 року, 16 квітня 2013 року, 12 червня 2013 року, 19 серпня 2013 року до Головного слідчого управління Служби безпеки України з метою отримання інформації стосовно залучення до матеріалів кримінальної справи первинних документів Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 03445665) та можливості їх направлення для дослідження у судовому засіданні.
Згідно з листами-відповідями з Головного слідчого управління Служби безпеки України № 6/2069 від 14 березня 2013 року, № 6/3972 від 07 травня 2013 року, № 6/6059 від 04 липня 2013 року, № 6/8649 від 16 вересня 2013 року повідомлено, що первинні документи Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» вилучені 27 грудня 2012 року під час проведення обшуку в рамках розслідування кримінальної справи № 709, частково приєднані до матеріалів справи, а частково - повернені на ДП «Київський облавтодор». У зв'язку з цим, надати запитувану інформацію та відповідні документи не видається за можливе.
З урахуванням вищевикладеного, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року поновлено апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.
У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За змістом пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.
Згідно з пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 вказаного Закону, з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).
Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом.
Пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1 п. 7.5 цього Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем не було у повній мірі дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат, а, отже, і правомірності відображення їх у податковій звітності.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено податкові повідомлення-рішення № 3810, № 00003810 від 17 жовтня 2011 року, оскільки суми податкового кредиту та валових витрат за відповідний період не підтверджуються відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та не засновані на нормах права.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2012 року - без змін.
Повний текст ухвали виготовлений 17 грудня 2013 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді О.М. Ганечко
Н.М. Літвіна
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.