Справа: № 2-а-3848/11 Головуючий у 1-й інстанції: Литвин О. В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
12 грудня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Старової Н. Е.
суддів Файдюка В. В., Чаку Є. В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області на постанову Рокитнянського районного суду Київської області у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про зобов"язання вчинити дії, -
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 11 лютого 2011 р. позовні вимоги задоволено частково. Суд зобов'язав відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, відповідно до вимог статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 25.07.2010 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю - не звертались. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку у відповідача, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням, та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, має статус "Дитина війни".
Зазначені обставини, а також те, що позивач є непрацюючим пенсіонером відповідачем не оспорюється.
Статтею 39 Закону встановлено, що непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, пенсії мають бути підвищені у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
За змістом ст. 51 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Між тим, позивачам вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 27 липня 1996 року та Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року.
Оскільки доплата до пенсії позивачу проводилася у розмірі, значно меншому, ніж передбаченому вказаним Законом, судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що він має право на виплату частини доплати до пенсії, що не була виплачена раніше, оскільки Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу в порівняні з вказаними постановами, та є пріоритетним у застосуванні.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Всупереч ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на те, що Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Судова колегія також погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові та не можуть бути підставами для її скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області - залишити без задоволення, а постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 11 лютого 2011 року - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
.
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Файдюк В.В.
Чаку Є.В.