Справа № 761/19570/13-ц
Провадження №4-с/761/205/2013
Іменем України
05 грудня 2013 року
Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Маліновської В.М.,
при секретарі Лазоришинець К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві скаргу ОСОБА_1 (боржник у виконавчому провадженні) на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Дякон Н.М. та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.06.2013р. №28435480, -
В липні 2013 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшла скарга боржника - ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві Дякона Н.М. по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження №38435480 від 14.06.2013р.. У сказі ОСОБА_1 просила: -визнати дії головного державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Дякона Назарія Миколайовича щодо відкриття виконавчого провадження від 14.06.2013р. у справі ВП № 28435480 - неправомірними; - скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2013р., яка винесена головним державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Дяконим Назарієм Миколайовичем у справі ВП № 38435480 про стягнення солідарно 191 739,56 грн. з ОСОБА_1.
Скаргу ОСОБА_1 мотивує тим, що головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Дякон Н.М. на підставі виконавчого листа № 2-13640 від 05.04.2013р., виданого Шевченківським районним судом м. Києва було відкрито виконавче провадження по стягненню з Боржника - ОСОБА_1 солідарно 191 739,56 грн., про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2013р. Скаржник вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2013р. у ВП № 38435480 не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а також не містить жодної інформації хто ще з боржників має грошове зобов'язання в частині виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва і тому підлягає скасуванню. Так Скаржник зазначила, що у разі повного виконання вимог головного державного виконавця, порушується право скаржника на зворотну вимогу, яка передбачена ст. 544 ЦК України, так як з постанови про відкриття виконавчого провадження не вбачається, хто ще з боржників має грошове зобов'язання за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва.
В судове засідання Скаржник та головний державний виконавець ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.18,19), про причини неявки суд не повідомили.
Зважаючи на строки розгляду скарги передбачені ст. 386 Цивільним процесуальним кодексом України та на належність повідомлення державного виконавця та скаржника про дату та час розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу за наявними доказами в матеріалах справи.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що судове рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Стаття 14 ЦПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закону) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу". Згідно ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Так, державний виконавець: - здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; - надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; - розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; - заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; - роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Положеннями ч 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що постановою головного державного виконавця Дяконом Н.М. відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 14.06.2013р. було відкрито виконавче провадження ВП №38435480 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-13640, виданого 05.04.2013р. Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення солідарно 191 739,56 грн. з ОСОБА_1, стягувач ПАТ КБ «Надра» (а.с.8). Згідно вказаної постанови зазначено, що постанова може бути оскаржена начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду в 10-денний строк з моменту її одержання.
03.07.2013р. державним виконавцем було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 та викликано боржника до державного виконавця відділу ДВС Дарницького РУЮ у м.Києві після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження в перші ж прийомні дні тижня середа з 15.00 по 18.00 год., п'ятниця з 09.00 по 12.00 год. Також було зазначено реквізити для перерахування суми заборгованості та вказано, що у разі добровільної сплати заборгованості - боржнику необхідно повідомити державного виконавця про виконання рішення, надавши документ про сплату (квитанція, платіжне доручення) (а.с.9).
Як підстава для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2013р., Скаржник зазначає, що відповідна постанова не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та не містить жодної інформації хто ще з боржників має грошове зобов'язання в частині виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва.
Проте, в ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» міститься перелік вимог до виконавчого документа, а постанова про відкриття виконавчого провадження не є виконавчим документом в розумінні ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 1.5.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: а) вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу ДВС, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову;назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа);за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; б) мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову); в) резолютивну частину із зазначенням: прийнятого рішення державного виконавця; прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови; строку і порядку оскарження постанови; г) до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами; ґ) постанова складається і підписується державним виконавцем у необхідній кількості примірників (копій), один з яких (оригінал) залишається у виконавчому провадженні, а інші (копії) направляються за належністю і у випадках, встановлених Законом або цією Інструкцією, затверджуються начальником відділу або його заступником та скріплюються печаткою; д) у разі якщо постанова державного виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 18 Закону.
Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження 14.06.2013р. зазначено, що стягнення з ОСОБА_1 проводиться солідарно в сумі 191 739,56 грн., стягувач - ПАТ КБ «Надра».
Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Доказів того, що державним виконавцем порушуються права скаржника - ОСОБА_1, як сторони виконавчого провадження - боржника, в матеріалах справи не міститься.
Відповідно до ст. 387 ЦПК України - за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу; у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи; якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, оскільки, встановлені у судовому засіданні обставини та відповідні їм докази підтверджують те, що дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві Дякон Н.М. під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є правомірними та відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".
Доказів того, що у зв'язку з направленням боржнику ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2013р. супровідним листом від 03.07.2013р. здійснено порушення її прав, матеріали справи не містять.
Жодних доказів, які б спростовували висновки суду матеріали справи не містять.
Враховуючи наведене вище, на підставі ст.124 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 11, 12, 17, 18, 25 Закону України "Про виконавче провадження", керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208-210, 383, 386, 387 ЦПК України, суд -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 (боржник у виконавчому провадженні) на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Дякон Н.М. та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.06.2013р. №28435480 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: