Справа № 761/30860/13-ц
Провадження №2/761/9564/2013
іменем України
18 грудня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва
В складі головуючого судді Волокітіної Н.Б.
При секретарі Михнюк В.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання дії нотаріуса протиправними, скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, зобов'язання вчинити дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дії нотаріуса протиправними, скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, зобов'язання вчинити дії, мотивуючи тим, що він 26.07.2013 року звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою та пакетом документів для оформлення спадкових справ після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Проте, 30.10.2013 року відповідачем було винесено постанову про відмову у видачі вказаного свідоцтва. Позивач не погоджується із вказаною постановою нотаріуса, оскільки нотаріус, відмовляючи у вчиненні нотаріальних дій, послався на ст. 227 ЦК УРСР, згідно якої договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, в той час як позивач просить видати свідоцтво про право на спадщину на нежитлове приміщення.
З урахуванням викладеного позивач просить визнати дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 протиправними; скасувати постанову приватного нотаріуса ОСОБА_2 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_2 видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане нежитлове приміщення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, направила на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі, зазначивши, що згодна з будь-яким рішенням, а тому суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка належала на праві власності його дружині ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 30.10.2013 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
В оскаржуваній постанові приватний нотаріус ОСОБА_2 посилається на норми ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, згідно якої даний договір повинен бути посвідчений нотаріально.
Разом з тим, позивач в позовній заяві зазначив, що твердження відповідача в оскаржуваній постанові, що договір купівлі-продажу не відповідає вимогам ст. 227 ЦК УРСР 1963 року є помилковим, оскільки даною статтею передбачено посвідчення правочинів щодо жилого будинку, а не нежитлового приміщення.
Однак суд не погоджується з доводами позивача з огляду на наступне.
06.12.1999 року між ТОВ «Злагода, ЛТД» та ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу № 2, згідно якого остання придбала нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1.
З досліджуваного в судовому засіданні вказаного договору вбачається, що він укладений в письмовій формі без нотаріального посвідчення.
В судовому засіданні представник позивача також повідомив, що даний договір не був зареєстрований в органах державної влади.
Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень діючого ЦК України визначено, що цей Кодекс набрав чинності 01.01.2004 року.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень діючого ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 було укладено до 01.01.2004 року, спірні правовідносини, які виникли за цим договором регулюються нормами ЦК УРСР (1963 року) та іншими нормами, що регулювали вказані правовідносини.
Статтею 47 ЦК УРСР передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1.6 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Держбуд України № 121 від 09.06.1998 року, яка була чинна на момент укладання вищевказаного договору купівлі-продажу, державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності.
Пунктом 1.8 Інструкції передбачено, що державній реєстрації підлягають тільки ті об'єкти нерухомості, будівництво яких закінчено, та прийняті в експлуатацію у встановленому порядку незалежно від форм їхньої власності та при наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим бюро технічної інвентаризації, яке проводить державну реєстрацію права власності на ці об'єкти.
У відповідності до п. 1.9 вказаної Інструкції до об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться: а) житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами; б) вбудовані в житлові будинки нежитлові приміщення (як частини цих будинків); в) квартири багатоквартирних будинків.
Також дана Інструкція визначає перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема до якого входять договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, посвідчені державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України позивач не надав жодних доказів, які підтверджують, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 була проведена державна реєстрація права власності на дане нерухоме майно.
Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу, укладений 06.12.1999 року між ТОВ «Злагода, ЛТД» та ОСОБА_3, не був нотаріально посвідчений, та в свою чергу не був зареєстрований в органах БТІ, суд вважає, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 правомірно відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1.
Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, відповідач, приймаючи рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом діяв в межах повноважень та у спосіб визначений Законами України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 42, 44, 45, 47, 224, 227 ЦК УРСР 1963 року, Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Держбуд України № 121 від 09.06.1998 року, ст.ст. 10, 57, 58, 59, 60, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання дії нотаріуса протиправними, скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя