Справа № 761/20001/13-ц
Провадження №2/761/7074/2013
іменем України
10 грудня 2013 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді Гриньковської Н.Ю.
при секретарі Подмазко О.Д.
за участі представників:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Деснянської районної у м.Києві ради про визначення місця проживання дітей, -
У серпні 2013р. позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою, в якій поставлено питання про визначення місця проживання його неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4 з ним та зобов'язання відповідача передати йому неповнолітніх дітей на подальше проживання та виховання.
В ході розгляду справи, з огляду на те, що діти переїхали проживати до батька (позивача у справі), від вимоги про передачу дітей від матері ОСОБА_5 до батька ОСОБА_3 позивач відмовився.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у червні 1999 р. між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, від якого народилися діти - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 р. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 р. Проте, шлюбні стосунки між подружжям припинилися з серпня 2007 р. і з того часу відповідач разом з дітьми поїхала проживати до своєї матері в АРК. Посилаючись на те, що відповідачка не має постійного доходу, зловживає спиртними напоями, погано дбає про дітей, сусіди відповідачки неодноразово зверталися зі скаргами до правоохоронних органів щодо аморальної поведінки відповідачки та її співмешканця, стверджуючи, що такий негативний приклад та вплив на неповнолітніх дітей можуть суттєво зашкодити розвиткові дівчат, батько звернувся до суду за визначенням місця проживання дітей із ним. При цьому, позивач надав докази, що він є військовослужбовцем з нормованим графіком роботи, що дає підстави стверджувати про те що у нього вистачить часу на виховання своїх дітей, має постійний та стабільний заробіток, має постійне місце проживання у м.Києві, тобто може в повній мірі створити умови для проживання нормального розвитку доньок. Крім того, позивач повідомив, що на даний час він проживає у цивільному шлюбі із жінкою, яка цілком розділяє його прагнення самостійно виховувати дітей, більш того, діти з його новою дружиною знайшли порозуміння та мають добрі стосунки, оскільки саме вона піклується про дівчат, коли позивач на роботі. Таким чином, посилаючись на те, що на даний час в його сім'ї злагода, діти, його нова дружина та він прагнуть і надалі проживати разом, а з відповідачкою вони не досягли згоди стосовно місця проживання спільних дітей, позивач звернувся до суду з метою вирішити це питання в судовому порядку.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, пояснили, що з вересня 2013 року, коли дівчата оселилися у батька, їх влаштували до школи, спільним життям всі задоволені, оскільки позивач всіми силами намагається створити дітям можливість для повноцінного духовного, фізичного та розумового розвитку, а щодо повернення дітей до матері, то самі дівчата цього не бажають.
Відповідач у судове засідання не прибула, була належним чином повідомлена про про день, час та місце розгляду справи, однак, причин неявки суду не повідомила, письмових заперечень не надала.
Третя особа - Служба у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, для у часті у справі свого представника не направила. Однак, суду надано висновок щодо визначення місця проживання малолітніх дітей від 09.12.2013 р. Згідно цього висновку, за наслідками проведеного обстеження житлово-побутових умов проживання неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням інтересів дітей, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол №22 від 05.12.2013), Служба у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації вважає за доцільне визначити місце проживання дітей разом з батьком - ОСОБА_1
Заслухавши пояснення позивача та його представника, пояснення дітей та вчителів, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 150 Сімейного кодексу Країни (надалі - СК України) батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно положень ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що підтверджується Свідоцтвами про народження (а.с. 10, 11). Батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є позивач - ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_5, які з 05.06.1999 року перебували в зареєстрованому шлюбі. В подальшому, рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 11.09.2013 р. у справі №761/16482/2013, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, який було зареєстровано 05.06.1999 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Совєтського районного управління юстиції АРК, актовий запис №21, розірвано.
Також, в судовому засіданні встановлено, що сторони по справі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (за місцем дислокації в/ч А0105). Фактично позивач разом з родиною: ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджено актом про обстеження проживання від 18.09.2013 р., складеного ЖЕК №304.
Водночас, відповідач не проживає за місцем реєстрації і на даний час діти проживають з батьком, який опікується їх вихованням та навчанням.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 171 СК України регламентовано, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Як вбачається з висновку Служби у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації від 09.12.2013 року №102/05/43-9326, діти проживають разом з батьком, який створив їм відповідні умови для розвитку. При цьому, відповідно до характеристик, наданих закладами де навчаються діти їх батько приділяє належну увагу вихованню дітей. На підставі зазначеного та враховуючи думку дітей, які бажають проживати з батьком, Служба у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації на своєму засіданні 05.12.2013 року визначила за доцільне визначити місце проживання дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 р. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 р., разом з їх батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, в ході розгляду справи було заслухано думку дітей - ОСОБА_3 (15 років) та ОСОБА_4 (8 років), які обидві повідомили, що мають бажання проживати разом з батьком, з яким у дівчат склалися теплі стосунки. На запитання в чому причина їх відмови від проживання разом з матір'ю, дівчата сказали, що мати зловживає спиртними напоями спільно з її новим чоловіком на ім'я ОСОБА_7, в домі у мами майже постійно свари, бійки, а тато спокійний та добрий. Старша ОСОБА_3 повідомила, що це вона сама попросила батька забрати їх із сестрою до нього жити, оскільки мати не піклувалася про них, всі кошти, які давав батько матері на їх утримання, мати витрачала на алкоголь, при цьому, і їй доводилося купувати алкогольні напої за вказівкою матері. Під час допиту дітей були присутні вчителі, які повідомили про те, що дівчата добре навчаються, адаптовані в новому колективі, батьки (позивач та його нова дружина ОСОБА_6) цікавляться шкільним життям та належним чином піклуються про дітей.
Разом з тим, відповідно до положень ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Слід також зазначити, що в ході розгляду справи знайшли підтвердження доводи позивача про неможливість проживання дітей размм з відповідачем, яка зловживає спиртними напоями та на підставі зсвоєї залежності нехтує батьківськими обов'язками. Так, за даними ГУ МВС України в АР Крим, ОСОБА_5 за час проживання на території с.Советське, зарекомендувала себе з негативної сторони, не працює, зловживає спиртними напоями, неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності за ст.ст.122 ч.1, 173-2 ч.1, 178 КУпАП.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи висновок Служби у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації від 09.12.2013 року №102/05/43-9326 щодо позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визначення місця проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, з їх батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 24, 51 Конституції України, ст.ст. 3, 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.ст. 141, 150, 157, 160, 161, 171 СК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визначити місце проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, з їх батьком - ОСОБА_1 за адресою: 02166, АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасували, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя