ун. № 759/6824/13-ц
пр. № 2/759/3703/13
20 грудня 2013 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чалої А.П.,
при секретарі- Котляр Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про поділ спільно нажитого майна подружжя
та за зустрічним позовом
ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про поділ спільного майна подружжя, -
07.05.2013р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив поділити спільно нажите ними як подружжям майно, виділивши йому у власність наступне майно.
1) майно в квартирі АДРЕСА_4, а саме:
- холодильник вартістю 3 500 грн.,
- морозильну камеру вартістю 4 000 грн.
2) майно в квартирі АДРЕСА_1, а саме:
- килим у вітальній кімнаті вартістю 30 000 грн.,
- стіл обідній з шістьма стільцями вартістю 20 000 грн.,
- ліжко двоспальне з матрацом в спальні вартістю 20 000 грн.,
- душову кабіну з обладнанням вартістю 12 800 грн.,
- комод в спальні вартістю 10 000 грн.,
- мотокультиватор вартістю 7 000 грн.,
- диван і два крісла у вітальній кімнаті вартістю 5 000 грн.,
- телевізор плазмовий з ресивером для кабельного ТВ вартістю 5 000 грн.,
- водонагрівачі (2 штуки) загальною вартістю 4 000 грн.,
- холодильник вартістю 4 000 грн.,
- моток оса вартістю 3 500 грн.,
- ресивер вартістю 3 000 грн.,
- колонки (дві фронтальні та одна центральна) вартістю 3 000 грн.,
- шафу у ванній кімнаті вартістю 2 800 грн.,
- пральну машину вартістю 2 000 грн.,
- телевізор та ресивер для кабельного ТВ в кухні вартістю 1 500 грн.,
- комп*ютер стаціонарний вартістю 1 500 грн.,
- шафу в душовій вартістю 1 200 грн.,
- стійку для відео обладнання вартістю 1 200 грн.,
- газонокосарку вартістю 1 000 грн.,
- дзеркало у ванній кімнаті вартістю 800 грн.,
- комп*ютерний стіл вартістю 800 грн.,
- DVD програвач вартістю 800 грн.,
- телевізор вартістю 600 грн.,
- відеомагнітофон вартістю 400 грн.,
3) ? частину недобудованого будинку в АДРЕСА_5 вартістю 177 283,29 грн.,
4) ? частину земельної ділянки площею 0,1503 га з кадастровим номером 3222782600:07:011:0134 вартістю 335 809 грн.,
5) ? частину паркомісця для автомобіля за адресою: АДРЕСА_7, вартістю 4 000 грн.,
6) ? частину іменних безпроцентних облігацій, за якими має бути отримана квартира АДРЕСА_2, в кількості 4 618,5 штук і вартістю 369 480 грн.,
7) 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
Відповідачці просив виділити у власність наступне майно.
1) майно в квартирі АДРЕСА_4, а саме:
- пральну машину вартістю 1 200 грн.,
- кухонні меблі вартістю 3 000 грн.,
- стіл і диван в кухні вартістю 1 200 грн.,
- вбудовані шафи вартістю 5 000 грн.,
- диван-ліжко вартістю 2 700 грн.
2) майно в квартирі АДРЕСА_1, а саме:
- полову та стінну плитку в коридорі, двох санвузлах та кухні вартістю 12 000 грн.,
- світильники в кімнатах, кухні, коридорах, санвузлах та балконах загальною вартістю 7 000 грн.,
- барну стійку з шафою в кухні вартістю 2 700 грн.,
- барні стільці (2 штуки) загальною вартістю 600 грн.,
- кухонні меблі вартістю 35 000 грн.,
- кухонне обладнання: варочна поверхня, духовка, посудомийна машина, мікрохвильова піч загальною вартістю 15 000 грн.,
- кухонний та столовий посуд вартістю 6 000 грн.,
- триярусне ліжко для дітей з дубу вартістю 4 000 грн.,
- килим в кімнаті хлопчиків вартістю 1 600 грн.,
- шафа трисекційна в кімнаті хлопчиків вартістю 6 000 грн.,
- домашній стадіон вартістю 1 200 грн.,
- робочий стіл на два робочих місця для хлопчиків з настінними полками вартістю 3 200 грн.,
- крісла для дітей (3 штуки) загальною вартістю 1 500 грн.,
- робочий стіл з настінною полкою для дочки вартістю 1 00 грн.,
- диван-ліжко для дочки вартістю 3 300 грн.,
- килим в кімнаті дочки вартістю 800 грн.,
- шафу трисекційну в кімнаті дочки вартістю 3 000 грн.,
- шафу вбудовану в спальні вартістю 15 000 грн.,
- шафу вбудовану в коридорі (2 штуки) вартістю 10 000 грн.,
- штор в кімнатах та в кухні вартістю 8 000 грн.
3) ? частину недобудованого будинку в АДРЕСА_5 вартістю 177 283,29 грн.,
4) ? частину земельної ділянки площею 0,1503 га з кадастровим номером 3222782600:07:011:0134 вартістю 335 809 грн.,
5) ? частину паркомісця для автомобіля за адресою: АДРЕСА_7, вартістю 4 000 грн.,
6) ? частину іменних безпроцентних облігацій, за якими має бути отримана квартира АДРЕСА_2, в кількості 4 618,5 штук і вартістю 369 480 грн.,
7) 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.
А також, просив:
1) визнати за ним та відповідачкою ? частину боргу перед його батьками по 2 500 доларів США,
2) визнати за ним і відповідачкою ? частину боргу за кредитом в ІНГ Банку по 58 148 доларів США,
3) визнати за ним борг перед відповідачкою в розмірі ? частини коштів, сплачених нею після 20.08.2008р. за кредитом в ІНГ Банку в сумі 23 891,27 доларів США,
4) визнати за ним борг перед відповідачкою в розмірі ? частини коштів, сплачених нею після 20.08.2008р. за кредитом в ІНГ Банку в сумі 30 498 доларів США,
5) визнати за відповідачкою борг перед ним в розмірі ? частини коштів, сплачених ним після 20.08.2008р. за кредитом в ІНГ Банку в сумі 635,39 доларів США,
7) визнати за відповідачкою борг перед ним в розмірі ? частини коштів, сплачених ним після 20.08.20108р. за кредитом в Укрсоцбанку в сумі 43 213,66 доларів США,
8) поділити порівну обсяги грошових коштів на банківських рахунках, що належали кожному з подружжю станом на 20.08.2008р.
ОСОБА_1 обґрунтовував позов наступним.
Він і відповідачка ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 04.05.1996р. до 21.07.2009р., коли їх шлюб було розірвано, але фактичні шлюбні відносини та спільне проживання між ними припинені з 20.08.2008р., коли він переїхав з квартири їх спільного проживання АДРЕСА_1 до квартири своїх батьків за адресою: АДРЕСА_3. Від шлюбу вони мають трьох дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження і сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, на утримання яких він сплачує аліменти. Оскільки вони не дійшли згоди щодо поділу спільно нажитого за час шлюбу майна, просив задовольнити позов на підставі ст.ст. 60, 61, 69-71 СК України, ст.ст. 325, 368, 369 ЦК України.
ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_1 із зустрічним позовом та просила поділити спільно нажите ними як подружжям майно в інший спосіб та просила визнати за нею право власності на:
1) 4-кімнатну квартиру АДРЕСА_1,
2) земельну ділянку в АДРЕСА_5 площею 0,1503 га, кадастровий номер 3222782600:07:011:0134, номер за генеральним планом забудови №362, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,
3) об*єкт незавершеного будівництва - незавершений будівництвом жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_6
За ОСОБА_1 просила визнати право власності на:
1) пакет іменних безпроцентних облігацій серії «F» в кількості 9 237 штук (загальною номінальною вартістю 480 324 грн.), емітентом яких є ТОВ «Форум-Інвест» (код ЄДРПОУ 32308802), розташований за адресою: м.Київ, бульв.Л.Українки, 26, оф.402, у зв*язку із чим визнати ОСОБА_1 стягувчем за рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 05.06.2012р. по справі №2/2608/3530/12 та за виданим на його виконання виконавчим листом від 06.03.2013р.
Крім цього, просила:
1) зобов*язати її подати до ВДВС Печерського РУЮ у м.Києві заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні №39217396,
2) визнати припиненим зобов*язання ОСОБА_1 щодо відшкодування їй грошових коштів, сплачених в рахунок погашення договору споживчого кредиту від 28.03.2008р., укладеного між нею і ПАТ «ІНГ Банк Україна»,
3) визнати припиненими зобов*язання ОСОБА_1 щодо відшкодування їй грошових кошів, сплачених в рахунок погашення договору іпотечного кредиту від 02.04.2007р., укладеного між нею і ПАТ «ІНГ Банк Україна»,
4) визнати припиненими її зобов*язання щодо відшкодування ОСОБА_1 грошових коштів, сплачених в рахунок погашення кредитного договору №40.29-48/454 від 07.05.2008р., укладеного між ОСОБА_1 і АБ «Укрсоцбанк».
ОСОБА_2 зустрічний позов обґрунтовувала тим, що поділ спільно нажитого майна подружжя бачить саме в такий спосіб, оскільки саме її кошти були вкладені в спірні об*єкти нерухомого майна, зокрема, в будівництво житлового будинку в с.Березівка, який після серпня 2008р. значно змінив свій вигляд, побудовані додаткові поверхи виключно за її кошти, при цьому позивач не цікавився будівництвом і не вкладав в нього своїх коштів, з врахуванням інтересів трьох дітей, які проживають з нею, а також у зв*язку із тим, що позивачу компенсується його частина спільного майна за рахунок отримання у власність повного пакету іменних безпроцентних облігацій і припиняються зобов*язання по відшкодуванню їй коштів за кредитними договорами. Просила задовольнити зустрічний позов на підставі ст.ст. 60, 69, 70, 71 СК України.
В судовому засіданні позивач основний позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в основній позовній заяві, проти зустрічного позову заперечував, посилаючись на те, що такий поділ майна є несправедливим, оскільки всі найцінніші об*єкти відповідачка просить залишити їй, а йому просить виділити іменні безпроцентні облігації, стосовно яких є судове рішення про стягнення коштів, яке не виконується у зв*язку із відсутністю коштів у боржника, а також банківські борги. Свій варіант поділу спільного майна подружжя вважав справедливим, оскільки усе майно пропонує поділити порівну. При цьому зауважив, що інтереси дітей таким поділом враховані, оскільки він щомісяця сплачує аліменти на їх утримання в достатньому розмірі.
Представник відповідачки проти основного позову заперечувала, зустрічний позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені в зустрічній позовній заяві, а також пояснила про те, що вважає запропонований відповідачкою варіант поділу спільного майна доцільним і справедливим, а також вказала про те, що між сторони протягом тривалого часу відбувалися перемовини щодо мирного поділу спільного майна подружжя, але з вини саме позивача, на її думку, примирення не відбулося.
Розглянувши справу в межах заявлених основних і зустрічних позовних вимог, заслухавши пояснення позивача, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне основний позов задовольнити частково, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, виходячи з наступного.
Згідно частини 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до частини 1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 04.05.1996р. до 21.07.2009р. (а.с. 13 Том №1 - копія свідоцтва про розірвання шлюбу).
Від шлюбу сторони мають трьох дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження і сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, копії свідоцтв про народження яких сторони до матеріалів справи не надали, на утримання яких позивач сплачує аліменти (а.с. 204, 205 Том №2 - копії розрахункових листків).
В пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007р. вказано про те, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з*ясувати джерело і час його придбання.
А в пункті 24 цієї ж Постанови зазначено, що до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи…
Сторони не заперечували, що фактично їх шлюбно-сімейні відносини, спільне проживання та ведення спільного господарства припинено 20.08.2008р., а тому цю обставину суд визнає встановленою відповідно до частини 1 ст.61 ЦПК України.
Вирішуючи питання щодо з*ясування загального обсягу спільного майна сторін станом на час припинення ведення ними спільного господарства, а саме: на 20.08.2008р., суд керувався правилами ст.ст. 58, 59 ЦПК України щодо належності і допустимості доказів, з яких випливає висновок про те, що юридичне існування конкретно визначеного майна на певну дату повинно бути доведено належними та допустимими доказами і лише після цього це майно може бути включено в загальну сукупність спільного майна подружжя, що підлягає судовому поділу.
Згідно матеріалів справи і наданих обома сторонами належних і допустимих доказів та доказів, витребуваних судом заклопотаннями обох сторін, станом на 20.08.2008р., тобто на час припинення спільного ведення господарства подружжям ОСОБА_5, наявним було наступне спірне майно, а саме:
- земельна ділянка площею 0,1503 га в АДРЕСА_6 з кадастровим номером 3222782600:07:011:0134 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ №016778 від 11.09.2008р. (а.с. 15-16 Том №1 - копія Державного акту на право власності на земельну ділянку),
- квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.04.2002р. (а.с. 134-135 Том №1 - копія договору купівлі-продажу квартири),
- грошові кошти в сумі 87,52 євро, що знаходились на поточному банківському рахунку НОМЕР_3 (а.с. 220 Том №1), в сумі 3 356,35 грн. на поточному банківському рахунку НОМЕР_4 (а.с. 184 Том №2), в сумі 458,78 грн. на поточному банківському рахунку НОМЕР_5 (а.с. 31 Том №4), в сумі 266,77 доларів США на поточному банківському рахунку НОМЕР_6 (а.с. 31 Том №4), в сумі 2 337,80 доларів США на поточному банківському рахунку НОМЕР_7 (а.с. 31 Том №4) ОСОБА_2 в ПАТ «ІНГ Банк Україна» станом на 20.08.2008р.,
- грошові кошти в сумі 184 330,75 грн., що знаходились на депозитному рахунку НОМЕР_8 і на рахунку обліку відсотків по депозиту в сумі 10 548,15 грн. ОСОБА_2 в АТ «Сбербанк Росії» станом на 20.08.2008р. (а.с. 222 Том №1),
- грошові кошти в сумі 74,81 грн., що знаходились на поточному рахунку НОМЕР_9 ОСОБА_1 в ПАТ «УкрСиббанк» станом на 20.08.2008р. (а.с. 141 Том №3),
- грошові кошти в сумі 3 334,74 грн. на заробітній картці НОМЕР_10 ОСОБА_1, відкрита у Філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», станом на 20.08.2008р. (а.с. 195 Том №3).
Оскільки різні об*єкти спірного майна придбані під час дії КпШС України 1969р. і під час дії СК України 2004р., суд в такому випадку щодо визначення статусу даного майна вважає за необхідне керуватись нормами обох Кодексів.
Так, відповідно до частини 1 ст.22 КпШС України 1969р., майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно частини 1 ст.60 СК України 2004р., майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Таким чином, зазначене вище майно суд визнає спільною сумісною власністю ОСОБА_1 як подружжя.
Щодо правил поділу спільного майна подружжя, суд вважає за необхідне керуватися нормами СК України 2004р., що діє на час розгляду даної справи в суді.
Згідно частини 1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Визначення поняття майна дано в ст.190 ЦК України, де вказано, що майном як особливим об*єктом цивільних правовідносин вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов*язки.
З правового аналізу вказаних норм випливає висновок про те, що рівність часток подружжя в спільному майні виражається у праві кожного із подружжя на рівну часту в кожному з об*єктів спільного майна.
Якщо ж йде мова про виділ у власність одного з подружжя одних об*єктів зі спільної сумісної власності, а іншому з подружжя - інших об*єків, то в такому випадку йдеться про відступлення від загального принципу рівності часток подружжя у спільному майні.
Відповідно до частини 2 ст.70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім*ї, приховав знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім*ї.
Тобто, відступлення від рівності часток подружжя у спільному майні є правом, а не обов*язком суду і лише при встановленні визначених частиною 2 ст.70 СК України підстав для цього.
У відповідності до частини 3 цієї ж норми права, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, що вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Тобто, збільшення частки одного з подружжя у спільному майні при його поділі, також, є правом суду і при наявності сукупності певних обставин, як то: проживання з одним з подружжя неповнолітніх або непрацездатних повнолітніх дітей за умови, якщо розмір аліментів є недостатнім.
Але, в спірному випадку не встановлено обставин, які відповідно до частин 2, 3 ст.70 СК України можуть бути правовими підставами для відступлення від загального правила рівності часток подружжя у спільному майні або збільшення частки відповідачки, оскільки судом не встановлено щоб хтось із сторін не дбав про матеріальне забезпечення сім*ї, приховував, знищував або пошкоджував спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім*ї, а також позивач сплачує аліменти на утримання дітей, які проживають з відповідачкою, а тому суд при поділі спільного майна сторін вважає за необхідне виходити із загального правила рівності їх часток у спільному майні.
Оскільки основні позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на принципі рівності часток сторін як подружжя у спільному майні, а зустрічні позовні вимоги ґрунтуються на принципах відхилення від цієї рівності та збільшення частки відповідачки, суд, з урахуванням вищенаведених мотивів вважає за необхідне при поділі спільного майна ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виходити з принципу рівності їх часток у спільному майні як того просить позивач за основним позовом та поділити земельну ділянку площею 0,1503 га в АДРЕСА_6 з кадастровим номером 3222782600:07:011:0134 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд і грошові кошти в різних банківських установах на ім*я обох сторін станом на 20.08.2008р. в рівних частках між ними, а квартиру АДРЕСА_1 поділити в частках 1/3 - позивачу і 2/3 відповідачці, оскільки сам позивач погодився на те, що в даному об*єкті його частка є меншою, задовольнивши основні позовні частково.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини основних позовних вимог, суд виходив із наступного.
Щодо поділу майна в спірних квартирах.
По-перше, для поділу майна судом повинно бути встановлено і доведено його існування, в спірному випадку станом на 20.08.2008р., але в справі, крім вказівки про це майно в основному позові, відсутні належні і допустимі докази його існування в натурі станом на 20.08.2008р. в спірних квартирах і на час розгляду справи в суді, у зв*язку із чим суд не вважає встановленими обставини наявності даного майна, а тому вирішення наступного питання щодо з*ясування його вартості є недоцільним.
Письмові докази, як то: гарантійний договір і креслення щодо виготовлення вбудованої шафи, замовлення, чек, гарантійний талон (а.с. 32-39 Том №1 - копії), не доводять встановлення шафи саме за спірною адресою, її існування та вартість на час припинення ведення сторонами спільного господарства - 20.08.2008р. і її фактичне існування на час розгляду справи в суді.
Згідно частини 4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім цього, стаття 187 ЦК України дає визначення складовим частинам речі, зокрема, складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.
При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.
В переліку спірного майна в квартирах сторін, що просив поділити позивач в основному позові, є речі, які взагалі не можуть бути відокремлені від квартири, або таке відокремлення призведе до їх пошкодження, а саме: вбудовані кухонні меблі (варочна поверхня, духовка, посудомийна машина), вбудовані шафи, полова та стінна плитка в коридорі, санвузлах і кухні, душова кабіна, шафи в душовій і у ванній кімнаті, барна стійка з шафою на кухні тощо.
Тобто, вказані речі по суті є складовими по відношенню до основної речі - квартири і згідно правил ст.187 ЦК України слідують долі основної речі, а тому окремо від квартири, як основної речі, поділу не підлягають.
Крім цього, згідно частини 1 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обв*язки щодо дитини…
Глава 14 СК України регулює правовідносини батьків і дітей на майно.
Згідно частини 1 ст.173 СК України, батьки і діти, зокрема ті, як спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.
Відповідно до ст.174 СК України, майно, придбане батьками або одним з них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини, є власністю дитини.
Частина 1 ст.176 СК України містить визначення про те, що батьки зобов*язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.
Тобто, законодавець відокремлює права батьків і дітей на майно.
В переліку майна, яке позивач просить поділити в основному позові, є такі речі, як: триярусне дитяче ліжко, килим в кімнаті хлопчиків, шафа трисекційна в кімнаті хлопчиків, робочий стіл на два робочих місяця для хлопчиків з настінними полками, крісла для дітей (3 штуки), робочий стіл з настінною полкою для дочки, диван-ліжко для дочки, килим в кімнаті дочки, шафа трисекційна в кімнаті дочки.
Але, дане майно має ознаки такого, що відповідно до виконання сторонами як батьками свого рівного обов*язку по відношенню до дітей, придбане ними спільно під час шлюбу для забезпечення їх виховання і розвитку, згідно правил частини 1 ст.176 СК України передано ними в користування дітей, а тому не є об*єктом спільної сумісної власності сторін як подружжя і поділу між ними не підлягає.
Крім цього, рішення суду і відповідно позовні вимоги саме в межах яких суд розглядає справу, повинні бути чіткими і зрозумілими, але об*єкти спірного майна в позовних вимогах не є чітко ідентифіковані, зокрема, не зазначено марку, модель, назву, індивідуальний номер битової техніки, не вказані індивідуальні ознаки меблів для можливості їх ідентифікувати, оскільки в квартирі може бути не один телевізор, пральна машина, відеомагнітофон, шафа, ліжко, килим та інше майно, не конкретизовано, що позивач включає в такі поняття як «кухонні меблі» і, навіть, при задоволенні позовних вимог у такому формулюванні (в таких межах), судове рішенні не могло б бути виконаним, оскільки не зрозуміло, яке саме конкретно визначене майно було предметом судового розгляду.
У зв*язку із сукупністю вказаних вище підстав в цій частині основного позову суд вважає за необхідне відмовити.
Щодо поділу недобудованого будинку в АДРЕСА_6 Київської області, суд приходить до наступного.
Як вказано в пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.121.2007р. з наступними змінами і доповненнями, спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна…
Визначення майна, як зазначалось вище, дано в ст.190 ЦК України.
Згідно частини 1 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності…
Тобто, умовою поділу спільного майна між подружжям, є знаходження його у їх власності (спільній сумісній), інакше кажучи, власність на це майно вже повинна існувати у подружжя на час припинення ним ведення спільного господарства, для поділу власності вона (власність) перш за все повинна юридично існувати.
В частині 2 ст.331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
В частинах 1, 2 ст.182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов*язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Чинним на час розгляду справи Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об*єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2001р., передбачено введення в експлуатацію індивідуальних житлових будинків Державною архітектурно-будівельною інспекцією, а Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 11.02.2010р. зі змінами і доповненнями станом на 10.10.2013р., передбачена державна реєстрація індивідуальних житлових будинків в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень, яка є обов*язковою і права на нерухоме майно та їх обтяження виникають з моменту такої реєстрації (стаття 3 зазначеного Закону).
Але, в спірному випадку житловий будинок в АДРЕСА_6 Київської області в експлуатацію не введений і не має державної реєстрації, є недобудованим, а тому право власності на нього у жодного із сторін у встановленому законом порядку не виникло, спірний недобудований будинок виходячи зі змісту ст.177 ЦК України, не є об*єктом цивільних правовідносин, у зв*язку із чим не може бути об*єктом поділу між сторонами в справі як самостійний об*єкт спільного майна.
Правовий режим незавершеного будівництва визначений в частині 3 ст.331 ЦК України, де зазначено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна).
Тобто, до введення в експлуатацію і державної реєстрації житлового будинку в АДРЕСА_6 Київської області сторони мають право на поділ лише вартості будівельних матеріалів, які мали місце станом на 20.08.2008р.
Погоджувальні документи, які містяться в матеріалах справи, зокрема, рішення №25 Колонщинської сільської Ради Макарівського району Київської області від 24.04.2008р. про надання ОСОБА_1 згоди на будівництво житлових та господарських будівель на території житлового масиву с.Березівка та погодження будівництва житлових та господарських будівель з відповідними районними службами згідно чинного законодавства (а.с. 50 Том №1 - копія рішення), акт приймання-передачі наданих послуг за договором доручення (а.с. 51 Том №1 - копія акту), акт приймання-передачі об*єкту нерухомості (а.с. 52-53 Том №1 - копія акту), план на місцевості (а.с. 54 Том №1) і архітектурно-проектні плани за поверхами (а.с. 55-76 Том №1 - копії), договір доручення від 28.03.2008р. (а.с. 77-86 Том №1 - копія договору) і додаткова угода до нього з додатками (а.с. 87-92 Том №1 - копії) в спірному випадку юридичного значення не мають.
Інакше кажучи, при поділі об*єкта нерухомості в порядку поділу спільного майна подружжя, цей об*єкт вже повинен мати первинний правовстановлюючий документ, що підтверджує виникнення у подружжя права спільної сумісної власності на нього, і первинну державну реєстрацію, які після поділу даного майна анулюються і втрачають силу, а наступним правовстановлюючим документом на цей об*єкт нерухомого майна стає судове рішення, на підставі якого спільна сумісна власність припиняється, а виникає спільна часткова власність, тобто, попередній запис про реєстрацію даного об*єкта нерухомості анулюється і проводиться новий запис.
Але, в спірному випадку первинний правовстановлюючий документ і відповідно його державна реєстрація на спірний об*єкт нерухомого майна відсутні, а тому право спільної сумісної власності на нього у сторін не виникло, тобто, юридично недобудований і не зареєстрований будинок як окремий об*єкт цивільних правовідносин не існує, немає спільної сумісної власності на нього, щоб за рішенням суду її ділити та перетворювати в спільну часткову власність.
Виходячи із сукупності зазначених вище підстав, позовна вимога про поділ недобудованого будинку в АДРЕСА_6 Київської області задоволенню не підлягає, оскільки не ґрунтована на матеріальному законі.
Щодо поділу паркомісця для автомобіля по пров.Святошинському, 2 в м.Києві, суд приходить до наступного.
Як пояснив сам позивач, паркомісце біля будинку №2 по пров.Святошинському в м.Києві виділено за погодженням мешканців без будь-якої документації, ні він, ні відповідачка не має правовстановлюючого документу на це майно.
Приймаючи до уваги, що суду не доведено існування у сторін як подружжя такого об*єкту спільного майна, як паркомісце для автомобіля по пров.Святошинському, 2 в м.Києві, позовна вимоги про його поділ не може бути задоволена.
Щодо поділу іменних безпроцентних облігацій, за якими має бути отримана квартира АДРЕСА_2, в кількості 4 618,5 штук і вартістю 369 480 грн., суд приходить до наступного.
Згідно частини 3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В матеріалах справи є рішення Святошинського районного суду м.Києва від 05.06.2012р., яким розірвано договір резервування квартири від 23.03.2007р. №П115/2/2-15/Н, укладений між ТОВ «Форум-Інвест» і ОСОБА_2; зобов*язано ТОВ «Форум-Інсвест» погасити пакет облігацій Серії «F» у кількості 9 237 штук по їх номінальній вартості шляхом перерахування на користь ОСОБА_2 на її банківський рахунок в ПАТ «ІНГ Банк Україна» суми коштів у розмірі 480 324 грн.; стягнуто з ТОВ «Форум-Інвест» на користь ОСОБА_2 заподіяні збитки шляхом перерахування на її банківський рахунок в ПАТ «ІНГ Банк Україна» суми коштів у розмірі 1 561 571 грн. 16 коп. (а.с. 172-175 Том №2 - копія рішення суду).
31.10.2012р. Апеляційним судом м.Києва в даному спорі постановлено нове рішення, яким рішення Святошинського районного суду м.Києва від 05.06.2012р. в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування збитків скасовано, в цій частині постановлено нове рішення про відмову в позові, а в іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін (а.с. 177-180 Том №2 - копія рішення суду).
Копію договору резервування квартири від 23.03.2007р. №П115/2/2-15/Н, укладеного між ТОВ «Форум-Інвест» і ОСОБА_2 сторони в матеріали справи суду не надали, про його існування суд робить висновок лише в порядку частини 3 ст.61 ЦПК України.
З наведеного вбачається, що мало місце договірне зобов*язання між ТОВ «Форум-Інвест» і ОСОБА_2, яке є припиненим, оскільки договір резервування квартири АДРЕСА_2 за рахунок іменних безпроцентних облігацій в кількості 4 618,5 штук і вартістю 369 480 грн. є розірваним в судовому порядку і це рішення набрало чинності.
Тобто, на час розгляду даної справи не існує зобов*язання ТОВ «Форум-Інвест» передати ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 за рахунок іменних безпроцентних облігацій в кількості 4 618,5 штук і вартістю 369 480 грн., а тому посилання в позовній вимозі ОСОБА_1 на те, що за рахунок цих облігацій в майбутньому буде отримана квартира, є безпідставним.
Замість припиненого зобов*язання за рішенням суду виникло інше зобов*язання ТОВ «Форум-Інвест» перед ОСОБА_2 щодо повернення останній грошових коштів.
А тому здійснити поділ іменних безпроцентних облігацій, за якими має бути отримана в майбутньому квартира АДРЕСА_2, в кількості 4 618,5 штук і вартістю 369 480 грн., є неможливим, оскільки ці облігації вже юридично не існують, оскільки договір, предметом якого вони були, вже розірваний і замість нього існує нове зобов*язання, у зв*язку із чим дана позовна вимога не може бути задоволена.
Щодо позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ? частини боргу перед батьками позивача в сумі по 2 500 доларів США, суд приходить до наступного.
Як пояснив позивач, під час шлюбу вони з відповідачкою отримали у борг від його батьків гроші в сумі 5 000 доларів США, договір був усним, письмових документів вони не складали.
Згідно частини 1 ст.1047 ЦК України, договір позики укладається в письмовій формі…
Відповідно до частини 2 цієї ж норми права, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до частини 2 ст.1051 ЦК України, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків…
В частині 2 ст.215 ЦК України вказано, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З наведеного випливає, що у випадку не дотримання при укладенні договору позики відповідно до умов частини 1 ст.1047 ЦК України обов*язкової щодо нього письмової форми, він є нікчемним, а відповідно - недійсним.
Крім цього, навіть, у разі доведеності існування таких боргових зобов*язань між подружжям ОСОБА_2 і батьками позивача, відсутні докази про витрачення коштів позики в інтересах сім*ї.
Приймаючи до уваги наведені обставини в їх сукупності, ця позовна вимоги не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимоги про визнання за позивачем і відповідачкою ? частину боргу за кредитом в ІНГ Банку по 58 148 доларів США; визнання за позивачем борг перед відповідачкою в розмірі ? частини коштів, сплачених нею після 20.08.2008р. за кредитом в ІНГ Банку в сумі 23 891,27 доларів США; визнання за позивачем борг перед відповідачкою в розмірі ? частини коштів, сплачених нею після 20.08.2008р. за кредитом в ІНГ Банку в сумі 30 498 доларів США, суд приходить до наступного.
Як вбачається із вказаних позовних вимог, в них йдеться мова про існування певних кредитних зобов*язань між ПАТ «ІНГ Банк Україна» і ОСОБА_2
При цьому, в позовних вимогах не конкретизовано, які саме кредитні договори мають місце, їх номери, час укладення, суми кредитних коштів, цілі їх використання, інші істотні умови, тобто, чітко зрозуміти з позовних вимог, про які саме кредитні правовідносини у них йдеться, не є можливим.
Крім цього, навіть назва банку не зазначена вірно.
Але, відповідно до частини 1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільній справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Тобто, вирішуючи позовні вимоги, суд не може вийти за їх межі (їх формулювання) та ґрунтується виключно доказами, наданими сторонами та іншими учасниками процесу.
Вирішуючи дані позовні вимоги, суд виходить із того, що в матеріалах справи є лише два договори між ПАТ «ІНГ Банк Україна» і ОСОБА_2
Так, згідно договору іпотечного кредиту від 02.04.2007р. (а.с. 102-110 Том №1 - копія кредитного договору) ОСОБА_2 отримала від АБ «ІНГ Банк України» іпотечний кредит в сумі 160 000 грн. для будівництва чи придбання нерухомого майна (пункт 2.1. договору) для виключно власного споживання (пункт 4.2. договору).
На підставі договору споживчого кредиту від 28.03.2008р. (а.с. 120-131 Том №1 - копія кредитного договору) ОСОБА_2 отримала від АБ «ІНГ Банк Україна» споживчий кредит в сумі 50 000 доларів США на споживчі цілі.
Згідно частини 4 ст.65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім*ї, створює обов*язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за цим договором, використане в інтересах сім*ї.
З правового змісту вказаної норми матеріального права випливає, що умовами виникнення для одного з подружжя обов*язків за укладеним іншим з подружжя договором, є існування наступних обставин: 1) договір укладено в інтересах сім*ї, 2) майно, одержане за цим договором, використане в інтересах сім*ї.
Із зазначених вище договорів іпотечного і споживчого кредитів відповідачки і банку не вбачається, на що саме витрачені кредитні кошти, оскільки предметом одного договору є будівництво чи придбання нерухомого майна, але не індивідуально визначеного нерухомого майна, а цільовим призначенням коштів за іншим договором є споживчі цілі, тобто, теж не прослідковується зв*язок отриманих кредитних коштів із використанням їх в інтересах сім*ї або що вони витрачені на придбання майна саме в інтересах сім*ї.
Таким чином, умови для виникнення у іншого з подружжя, в даному випадку ОСОБА_1, будь-яких обов*язків по кредитних зобов*заннях ОСОБА_2 перед АБ «ІНГ Банк Україна», суду не доведені.
Крім цього, чинними є вказані вище кредитні договори між АБ «ІНГ Банк Україна» і ОСОБА_2, в яких сторони досягли згоди по усіх істотних умовах, погодили їх, договори виконувались сторонами протягом певного часу, а у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в такому їх формулюванні (в таких межах) як визнання частини боргу за відповідачкою, то це не відповідає способам цивільно-правового захисту прав та інтересів судом згідно частини 2 ст.16 ЦК України, оскільки позивач фактично просить змінити боржника у кредитному зобов*язанні, а порядок і умови заміни боржника в зобов*язанні передбачені ст.ст. 520, 521, 523 ЦК України, які в спірному випадку є відсутніми.
Крім цього, у разі існування підстав згідно частини 4 ст.65 СК України, захист прав подружжя, що є стороною зобов*язання, укладеного в інтересах сім*ї, може бути здійснений судом шляхом стягнення з іншого подружжя на користь першого подружжя відповідної частки грошових коштів за зобов*язанням останнього в інтересах сім*ї, а не шляхом визнання боргу, що існує у сторони зобов*язання, за іншим з подружжя.
Такі межі позовних вимог не ґрунтовані на способах цивільно-правого захисту прав та інтересів судом, оскільки стосуються втручання в існуючі зобов*язанні відносини, що діючим законодавством у такий спосіб не передбачено і стосуються майбутнього часу, а рішенням суду не можуть бути поділені боргові кошти, які підлягають стягненню за зобов*язанням в майбутньому, оскільки нікому не відомо, яким чином будуть діяти сторони зобов*язання: чи буде боржник сплачувати кошти своєчасно або навпаки матиме прострочення платежів або взагалі припинить їх сплачувати, який розмір штрафних санкцій буде нарахований кредитором за договором, можливо, ним буде застосовано звернення стягнення на майно, яким зобов*язання забезпечено та інше.
Але, згідно частини 4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
А майбутнє - це фактично і є припущення.
Враховуючи наведене вище, розподіл боргів відповідачки перед банківською установою між обома сторонами у справі не має під собою обґрунтування на матеріальному законі, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про визнання за ОСОБА_2 боргу перед ОСОБА_1 у розмірі ? частини коштів, сплачених ним після 20.08.2008р. за кредитом в ІНГ Банку в сумі 635,39 доларів США, суд приходить до наступного.
По-перше, в порушення ст.10 і частини 1 ст.60ЦПК України, справі відсутній будь-який договір ОСОБА_1 між ПАТ «ІНГ Банк Україна», у зв*язку із чим суд не має можливості перевірити дійсність факту існування таких договірних зобов*язань між позивачем і банківською установою та перевірити умови згідно частини 4 ст.65 СК України, зокрема, щодо укладення цього договору в інтересах сім*ї або використання майна за цим договором в інтересах сім*ї.
Як зазначалось вище, із такої позовної вимоги взагалі не зрозуміло, про який саме кредитний договір йдеться, оскільки відсутній його номер, дата укладення, сума кредиту, цілі його використання та інші істотні умови.
У зв*язку із наведеним, у суду відсутні підстави робити інші висновки з даної позовної вимоги, а тому і задоволенню вона не підлягає.
Щодо позовної вимоги про визнання за ОСОБА_2 борг перед ОСОБА_1 в розмірі ? частини коштів, сплачених ним після 20.08.20108р. за кредитом в Укрсоцбанку в сумі 43 213,66 доларів США, суд приходить до наступного.
Як і у попередніх позовних вимогах, дана позовна вимога є неконкретною, з неї не вбачається номер, дата, сума, мета та інші істотні умови кредитного договору між позивачем і банком.
Вирішуючи зазначену позовну вимогу, суд виходить з того, що в матеріалах справи є лише один договір №40.29-48/454 про надання не відновлюваної кредитної лінії від 27.05.2008р., згідно якого ОСОБА_1 отримав у АКБСР «Укрсоцбанк» кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості до 137 378 доларів США для придбання земельної ділянки прощею 0,1503 га з призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташовується за адресою: с.Березівка, Колонщинська сільська Рада, Макарівського району, Київської області, номер земельної ділянки за генеральним планом забудови №362 і для оплати вартості робіт з будівництва двоповерхового будинку за вказаною адресою (а.с. 93-100 Том №1 - копія кредитного договору).
Враховуючи те, що земельна ділянка в АДРЕСА_5 площею 0,1503 га, кадастровий номер 3222782600:07:011:0134, номер за генеральним планом забудови №362, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вже визнана судом спільною сумісною власністю сторін як подружжя та поділена між ними, а вказаний вище кредитний договір між АКБСР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 підтверджує отримання кредитних коштів, крім іншого, саме на придбання даного об*єкта нерухомого майна, то в даному випадку є доведеними обставини згідно частини 4 ст.65 СК України, зокрема про те, що договір про купівлю-продаж земельної ділянки укладено ОСОБА_1 в інтересах сім*ї і майно, придбане за цим договором - земельна ділянка, стала спільною сумісною власністю сторін як подружжя, тобто, використана в інтересах сім*ї.
Наведене свідчить, що в цьому випадку у відповідачки виникли обов*язки за зобов*язаннями ОСОБА_1 перед банківською установою, оскільки кредитні кошти в їх частині використані на придбання нерухомого майна - земельної ділянки, право власності на ? частину якої судом визнано за відповідачкою в порядку поділу спільного майна подружжя, у зв*язку із чим з відповідачки повинно бути стягнуто на користь позивача ? частину коштів, витрачених останнім на придбання об*єкта спільної сумісної власності - земельної ділянки.
Але, позивач таких позовних вимог як про стягнення з відповідачки ? частини коштів, сплачених ним за придбання земельної ділянки, не заявляє, а в цій частині заявляє позовні вимоги в таких межах, як визнання за відповідачкою боргу перед ним, що, також, є невірним формулюванням, оскільки навіть у разі задоволення таких позовних вимог, у відповідачки не виникне обов*язку сплатити позивачу будь-які кошти, оскільки «визнання боргу» не тягне за собою його стягнення.
Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ №016778 від 11.09.2008р., земельна ділянка площею 0,1503 га в АДРЕСА_6 з кадастровим номером 3222782600:07:011:0134 придбана ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу №5058 від 27.05.2008р. (а.с. 15-16 Том №1 - копія державного акту).
Таким чином, з ОСОБА_2 підлягало б стягненню на користь ОСОБА_1 (у разі заявлення позовної вимоги в таких межах) ? частину грошових кошів згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки №5058 від 27.05.2008р., але таких позовних вимог ОСОБА_1 не заявлено і у суду відсутні можливості з*ясувати суму, за яку позивачем була придбана спірна земельна ділянка, оскільки вказаного вище договору купівлі-продажу земельної ділянки №5058 від 27.05.2008р. позивач суду не надав і цей правовстановлюючий документ в матеріалах справи відсутній.
Попередній договір №362/4 щодо укладення договору купівлі-продажу земельної для ділянки від 28.03.2008р. (а.с. 45-48 Том №1 - копія договору), не може бути визнаний судом правовою підставою для визначення дійсної ціни придбання спірної земельної ділянки, оскільки в ньому вказана лише попередня її ціна в сумі 671 618,91 грн., а не остаточна, ця ціна могла бути змінена сторонами до часу укладення основного договору купівлі-продажу земельної ділянки №5058 від 27.05.2008р.
Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем з часу подання позову до суду в травні 2013р. і до дня постановлення судового рішення 20.12.2013р. не надано суду письмового доказу про придбання ним земельної ділянки із зазначенням її вартості, у зв*язку із чим дана позовна вимога задоволенню не підлягає у зв*язку із недоведеністю, хоча по суті вона ґрунтована на матеріальному законі.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд виходив з наступного.
Як вказувалось вище і у зв*язку із викладених вище судом мотивів, квартира АДРЕСА_1 і земельна ділянка площею 0,1503 га в АДРЕСА_6 з кадастровим номером 3222782600:07:011:0134 поділена між сторонами за варіантом основних позовних вимог.
Об*єкт незавершеного будівництва - незавершений будівництвом житловий будинок в Київській області, Макарівському районі, с.Березівка, вул.Мадридська, 53, не поділений між сторонами з, також, наведених вище мотивів.
Щодо позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на пакет іменних безпроцентних облігацій серії «F» в кількості 9 237 штук (загальною номінальною вартістю 480 324 грн.), емітентом яких є ТОВ «Форум-Інвест», у зв*язку із чим визнання ОСОБА_1 стягувчем за рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 05.06.2012р. по справі №2/2608/3530/12 та за виданим на його виконання виконавчим листом від 06.03.2013р., суд приходить до наступного.
Як суд вказував вище, зобов*язання за договором резервування квартири шляхом придбання пакету безпроцентних іменних облігацій згідно договору резервування квартири від 23.03.2007р. є вже припиненими, тобто, зобов*язання, які випливають з цього договору і відповідно безпроцентних іменних облігацій вже не існують, а тому безпідставними є вимоги щодо визнання права власності за будь-ким на зазначені цінні папери.
Натомість існує інше зобов*язання згідно рішення Святошинського районного суду м.Києва від 05.06.2012р. і рішення Апеляційного суду м.Києва від 31.10.2012р., за яким стягувачем є ОСОБА_2, а боржником є ТОВ «Форум-Інвест».
Підстави, порядок і умови заміни кредитора в зобов*язанні передбачені ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України, а підстави, порядок і умови заміна сторони у виконавчому провадженні передбачена ст.378 ЦПК України.
Тобто, законодавець визначає чіткий шлях та умови, згідно якого і при наявності яких замінюється кредитор в зобов*язанні і стягувач у виконавчому провадженні.
Заміна кредитора в зобов*язанні і стягувача у виконавчому провадженні у такий спосіб, про який просить відповідачка, діючим законодавством не передбачена, а тому така позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки не грунтована на матеріальному і процесуальному законі.
Щодо позовної вимоги про зобов*язання позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 саму себе зобов*язати подати до ВДВС Печерського РУЮ у м.Києві заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні, суд приходить до наступного.
По-перше, як вказувалось вище, заміна стягувача у виконавчому провадженні відбувається у визначених законом порядку і при наявності певних обставин, що передбачено ст.378 ЦПК України.
По-друге, згідно частини 1 ст.30 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, лише тоді існує позов в юридичному сенсі.
Як випливає з правового змісту ст.ст.15, 16 ЦК України, особа звертається до суду із позовом (вимогою) до певної іншої особи (осіб), якою (якими) порушено, не визнано або оспорюється певне цивільне право або інтерес позивача.
Тобто, для розгляду по суті вимоги в порядку цивільного провадження, вона повинна по своїй суті бути позовною, заявленою до конкретної іншої особи (відмінної від позивача) та відповідати цивільно-правовим способам захисту прав та інтересів судом, одним із яких відповідно до частини 2 ст.16 ЦК України є примусове виконання обов*язку, у разі його не виконання добровільно.
Іншими словами, якщо особа не виконує свого обов*язку і порушує цим права або інтереси іншої особи, суд може захистити право або інтерес цієї особи шляхом примусового виконання обов*язку.
В даному випадку, позивачка за зустрічним позовом просить зобов*язати себе саме вчинити певну дію, до вчинення якої вона не зобов*язана ні договором, ні законом і така дія не ґрунтована на матеріальному і процесуальному закону.
Таким чином, зазначена позовна вимога ОСОБА_2 по своїй суті не є позовною, не ґрунтована на матеріальному і процесуальному законі, у зв*язку із чим задоволенню не підлягає.
Щодо вимог про визнання припиненими зобов*язання ОСОБА_1 щодо відшкодування ОСОБА_2 грошових коштів, сплачених в рахунок погашення договору споживчого кредиту від 28.03.2008р., укладеного між нею і ПАТ «ІНГ Банк Україна», визнання припиненими зобов*язання ОСОБА_1 щодо відшкодування ОСОБА_2 грошових кошів, сплачених в рахунок погашення договору іпотечного кредиту від 02.04.2007р., укладеного між нею і ПАТ «ІНГ Банк Україна», визнання припиненими зобов*язання ОСОБА_2 щодо відшкодування ОСОБА_1 грошових коштів, сплачених в рахунок погашення кредитного договору №40.29-48/454 від 07.05.2008р., укладеного між ОСОБА_1 і АБ «Укрсоцбанк», суд приходить до наступного.
Згідно частини 1 ст.509 ЦК України, зобов*язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов*язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов*язку.
Відповідно до частини 2 цієї ж правової норми, зобов*язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
В частині 2 ст.11 ЦК України вказано, що підставами виникнення цивільних прав та обов*язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини, 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, 4) інші юридичні факти.
Як вбачається із вказаних позовних вимог ОСОБА_2, вони стосуються договірних кредитних зобов*язань між нею і ПАТ «ІНГ Банк Україна», а також кредитних договірних зобов*язань між позивачем і АБ «Укрсоцбанк».
Тобто, за кредитними договорами між ПАТ «ІНГ Банк Україна» і ОСОБА_2 та АБ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 виникли зобов*язання, що ґрунтовані та випливають з кредитних договорів, як правової підстави їх виникнення, і ці зобов*язання виникли та існують саме для сторін цих договорів: кредитора і боржника та обумовлені їх змістом.
Будь-які зобов*язання між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та навпаки зобов*язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 щодо договірних кредитних зобов*язань кожного із сторін з банківськими установами не виникали та не існують на час розгляду справи.
Оскільки зобов*язання не існує, припинити його є неможливим.
Якщо б позивачем ОСОБА_1 була заявлена і задоволена судом позовна вимога в такому її формулюванні (межах) як: про стягнення з відповідачки ? частини грошових коштів, отриманих згідно договору про надання невідновлюваної кредитної лінії №40.29-48/454 від 27.05.2008р., укладеного між ОСОБА_1 і АКБСР «Укрсоцбанк», та витрачених ним в інтересах сім*ї, а саме: на придбання об*єкта спільної сумісної власності - земельної ділянки площею 0,1503 га в АДРЕСА_6 з кадастровим номером 3222782600:07:011:0134, в конкретній сумі, і відповідне рішення набрало б чинності, лише в такому випадку можна б було говорити про виникнення та існування грошового зобов*язання між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, але вже на підставі судового рішення, а не на підставі кредитного договору, і про передбачені діючим законодавством правові наслідки зобов*язання.
З викладеного вище випливає, що правові підстави для задоволення цих позовних вимог у суду відсутні.
Оцінюючи зібрані по справі докази щодо основних і зустрічних позовних вимог в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв*язку, суд приходить до висновку про часткову доведеність і часткову обґрунтованість основних позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення, а також не доведеність, не грунтованість на матеріальному і процесуальному законі, безпідставність іншої частини основних позовних вимог та зустрічних позовних вимог, у зв*язку із чим у їх задоволенні слід відмовити.
Оскільки сторони не ставили питання щодо застосування до основних і зустрічних позовних вимог наслідків спливу трирічного строку позовної давності (ч.2 ст.72 СК України) відповідно до частини 4 ст.267 ЦК України, судом дане питання не обговорювалось.
На підставі ст.88 ЦПК України, виходячи з того, що основні позовні вимоги судом задоволені частково і враховуючи ціну позову задоволених основних позовних вимог, а також враховуючи те, що в задоволенні зустрічного позову судом відмовлено, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним удовий збір в сумі 3 441 грн.
Керуючись ст.22 КЗпШС України 1969р., ст.ст. 60, 61, 65, 69, 70, 141, 173, 174, 176 СК України 2004р., ст.ст. 11, 15, 16, 177, 182, 187, 190, 325, 331, 368, 509, 512-517, 520, 521, 523, 1047, 1051 ЦК України, пунктами 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007р., Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об*єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2001р., Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 11.02.2010р. зі змінами і доповненнями станом на 10.10.2013р., ст.ст. 10, 11, 30, 57-61, 88, 212-215, 223, 378 ЦПК України, суд, -
Основний позов задовольнити частково.
Поділити спільно нажите ОСОБА_1 і ОСОБА_2 майно як подружжям, а саме:
- Земельну ділянку площею 0,1503 га в АДРЕСА_6 з кадастровим номером 3222782600:07:011:0134 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ №016778 від 11.09.2008р.,
- Квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.04.2002р.,
- Грошові кошти в сумі 87,52 євро, що знаходились на поточному банківському рахунку НОМЕР_3, в сумі 3 356,35 грн. на поточному банківському рахунку НОМЕР_4, в сумі 458,78 грн. на поточному банківському рахунку НОМЕР_5, в сумі 266,77 доларів США на поточному банківському рахунку НОМЕР_6, в сумі 2 337,80 доларів США на поточному банківському рахунку НОМЕР_7 ОСОБА_2 в ПАТ «ІНГ Банк Україна» станом на 20.08.2008р.,
- Грошові кошти в сумі 184 330,75 грн., що знаходились на депозитному рахунку НОМЕР_8 і на рахунку обліку відсотків по депозиту в сумі 10 548,15 грн. ОСОБА_2 в АТ «Сбербанк Росії» станом на 20.08.2008р.,
- Грошові кошти в сумі 74,81 грн., що знаходились на поточному рахунку НОМЕР_9 ОСОБА_1 в ПАТ «УкрСиббанк» станом на 20.08.2008р.,
- Грошові кошти в сумі 3 334,74 грн. на заробітній картці НОМЕР_10 ОСОБА_1, відкрита у Філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», станом на 20.08.2008р.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що зареєстрований в АДРЕСА_3, право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на наступне майно:
- ? частину земельної ділянки загальною площею 0,1503 га в АДРЕСА_6 з кадастровим номером 3222782600:07:011:0134 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ №016778 від 11.09.2008р.,
- 1/3 частину квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.04.2002р.,
- ? частину грошових коштів, а саме: в сумі 43,76 євро, що знаходились: на поточному банківському рахунку НОМЕР_3, в сумі 1 678,18 грн. на поточному банківському рахунку НОМЕР_4, в сумі 229,39 грн. на поточному банківському рахунку НОМЕР_5, в сумі 113,39 доларів США на поточному банківському рахунку НОМЕР_6, в сумі 1 168,9 доларів США на поточному банківському рахунку НОМЕР_7 ОСОБА_2 в ПАТ «ІНГ Банк Україна» станом на 20.08.2008р.,
- ? частину грошових коштів, а саме: в сумі 92 165,38 грн., що знаходились на депозитному рахунку НОМЕР_8 і на рахунку обліку відсотків по депозиту в сумі 5 274,06 грн. ОСОБА_2 в АТ «Сбербанк Росії» станом на 20.08.2008р.,
- ? частину грошових коштів, а саме: в сумі 37,40 грн., що знаходились на поточному рахунку НОМЕР_9 ОСОБА_1 в ПАТ «УкрСиббанк» станом на 20.08.2008р.,
- ? частину грошових коштів, а саме: в сумі 1 667,37 грн. на заробітній картці НОМЕР_10 ОСОБА_1, відкрита у Філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», станом на 20.08.2008р.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, що зареєстрована в АДРЕСА_1, право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на наступне майно:
- ? частину земельної ділянки площею 0,1503 га в АДРЕСА_6 з кадастровим номером 3222782600:07:011:0134 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ №016778 від 11.09.2008р.,
- 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.04.2002р.,
- ? частину грошових коштів, а саме: в сумі 43,76 євро, що знаходились: на поточному банківському рахунку НОМЕР_3, в сумі 1 678,18 грн. на поточному банківському рахунку НОМЕР_4, в сумі 229,39 грн. на поточному банківському рахунку НОМЕР_5, в сумі 113,39 доларів США на поточному банківському рахунку НОМЕР_6, в сумі 1 168,9 доларів США на поточному банківському рахунку НОМЕР_7 ОСОБА_2 в ПАТ «ІНГ Банк Україна» станом на 20.08.2008р.,
- ? частину грошових коштів, а саме: в сумі 92 165,38 грн., що знаходились на депозитному рахунку НОМЕР_8 і на рахунку обліку відсотків по депозиту в сумі 5 274,06 грн. ОСОБА_2 в АТ «Сбербанк Росії» станом на 20.08.2008р.,
- ? частину грошових коштів, а саме: в сумі 37,40 грн., що знаходились на поточному рахунку НОМЕР_9 ОСОБА_1 в ПАТ «УкрСиббанк» станом на 20.08.2008р.,
- ? частину грошових коштів, а саме: в сумі 1 667,37 грн. на заробітній картці НОМЕР_10 ОСОБА_1, відкрита у Філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», станом на 20.08.2008р.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, що зареєстрована в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що зареєстрований в АДРЕСА_3, - 3 441 грн. судового збору.
В іншій частині основних позовних вимоги і у задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які приймали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення суду - протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: