ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11047/13-ц
провадження № 2/753/5460/13
"11" грудня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді:Басалаєвої А.В.
при секретарях:Деак Ю.В., Невкритому В.Ю.
за участю позивача:ОСОБА_5.
представника відповідача:ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання недостовірною інформації, її спростування та стягнення моральної шкоди
Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати недостовірною інформацію, поширену у заяві ОСОБА_7 до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 22 квітня 2013 року:
"такі дії ОСОБА_5 здійснює вже неодноразово, у зв'язку з чим я змушена вже не вперше звертатись у міліцію, службу у справах дітей, центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, кримінальну міліцію у справах дітей. На виклик цих служб чоловік не реагував і на бесіди з цього приводу жодного разу не з'являвся";
"від сплати аліментів ОСОБА_5 свідомо ухиляється, відкладаючи судові засідання на більш пізні дати без поважних причин";
"чоловік здійснює моральний та психологічний тиск на директора середньої загальноосвітньої школи № 134 ОСОБА_8 та вчителів - класного керівника ОСОБА_9, викладача продовженого дня ОСОБА_10 Цей тиск він здійснює шляхом надання недостовірної інформації, яка принижує мою честь і гідність, соромить мене перед дитиною, шкодить належному вихованню дитини";
"ОСОБА_5 незаконно використовує вже недійсне посвідчення працівника Служби Безпеки України з метою маніпулювання громадською думкою на свою користь";
"задля ухилення від сплати аліментів ОСОБА_5 періодично намагається вчиняти дії, які на його думку допоможуть йому в цьому і плинуть на думку суддів у справі про розлучення та поділу майна";
"завдяки діям співробітникам міліції та свідків маніпулювання свідомістю 9 річної дитини вдавалося зупинити протизаконні та аморальні дії чоловіка";
"коли не має свідків чоловік застосовує щодо мене фізичну силу";
"за останні 2 місяці чоловік написав більше 10 заяв, які не мають підтвердження, проте не дозволяють викликати свідків моєї сторони у судових спорах. Подібні дії чоловіка дуже негативно впливають на психічний стан здоров'я дитини та її успішність у школі, поведінку з вчителями та одногрупниками".
Також просить визнати недостовірною інформацію, поширену в заяві ОСОБА_7 до Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві від 21 червня 2013 року про те, що позивач ухиляється від сплати аліментів на дитину - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1;
«ОСОБА_5 будучи держслужбовцем, пише про доходи в 400 грн., а за податковими даними, річний дохід має в 150 000,00 грн. і працює на двох фірмах - «Лотософт інвест» та «еМІСТ»;
«мій чоловік ОСОБА_5, полковник СБУ у відставці займається корупцією, приховує доходи, не надає інформації про вкладені сертифікати, на які він можливо отримує дивіденди і я про це нічого не знаю, будучи засновником цієї фірми «Лотос», так як документи всі чоловік хоана від мене»;
«прошу зафіксувати халатність міліцейського патруля, який не хотів розібратись в серйозності ситуації, піддались під вплив бувшого полковника юстиції СБУ».
Крім того, просив спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом особистого подання до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві заяв.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог з підстав, що відповідач висловлювала свої думки щодо поведінки позивача і надавала їм свою власну оцінку, при цьому вона не порушувала і не мала наміру порушувати немайнові права позивача.
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України). Відповідно до статті 21 Основного Закону усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Згідно з частиною першою статті 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності
У статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань. У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазначати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).
Згідно з пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - постанова Пленуму) відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 листом від 22 квітня 2013 року звернулась до Дарницької районної державної у місті Києві державної адміністрації з проханням розглянути питання щодо встановлення годин зустрічі громадянина ОСОБА_5. щодо ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Проте, в обґрунтування поданого звернення відповідач вказала Дарницькій районній державній у місті Києві державній адміністрації інформацію, яку даний орган виконавчої влади не компетентний перевіряти в процесі реалізації своїх повноважень при вирішені спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. Так Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація не компетентна перевіряти інформацію щодо використання недійсного посвідчення працівника Служби Безпеки України, ухилення від сплати аліментів, застосування фізичної сили до відповідача тощо(а.с.152).
Таким чином, судом встановлено порушення немайнових прав позивача щодо поширення про нього негативної інформації органу, який неповноважний перевірити таку інформацію.
Відповідач не надала пояснення стосовно причин відображення в листі органу виконавчої влади про встановлення годин спілкування з дитиною інформації, яку позивач просить визнати недостовірною.
Відповідно до частини третьої статті 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Згідно з частиною першою статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (частина перша статті 60 ЦПК України).
Відповідачем або її представником не додано до суду належних та допустимих доказів того, що інформація поширена відповідачем у листі від 22 квітня 2013 року є достовірною.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення в цій частині позовних вимог та визнання інформації, поширеної у заяві ОСОБА_7 до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 22 квітня 2013 року недостовірною.
Відповідно до частини сьомої статті 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Тому суд вирішив зобов'язати ОСОБА_7 спростувати поширену у її заяві до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 22 квітня 2013 року недостовірну інформацію у спосіб найбільш близький до способу її поширення - шляхом подання заяви до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.
У зв'язку із встановленням порушення немайнових прав позивача та необхідністю їх захисту шляхом задоволення в частині позовних вимог, суд приходить до висновку також про обґрунтованість вимог в частині стягнення моральної шкоди.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до частини першої та другої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
Частиною третьою цієї ж статті Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд вирішив стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 500,00 грн. (п'ятсот гривень) моральної шкоди
Разом з тим, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недостовірної інформації, відображеною в заяві ОСОБА_7 до Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві від 21 червня 2013 року про те, що позивач ухиляється від сплати аліментів на дитину - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1;
«ОСОБА_5 будучи держслужбовцем, пише про доходи в 400 грн., а за податковими даними, річний дохід має в 150 000,00 грн. і працює на двох фірмах - «Лотософт інвест» та «еМІСТ»;
«мій чоловік ОСОБА_5, полковник СБУ у відставці займається корупцією, приховує доходи, не надає інформації про вкладені сертифікати, на які він можливо отримує дивіденди і я про це нічого не знаю, будучи засновником цієї фірми «Лотос», так як документи всі чоловік хоана від мене»;
«прошу зафіксувати халатність міліцейського патруля, який не хотів розібратись в серйозності ситуації, піддались під вплив бувшого полковника юстиції СБУ» та спростування цієї інформації.
Статтею 7 Закону України «Про міліцію» визначено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.
Основними завданнями міліції є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень тощо (статті 2 Закону України «Про міліцію»).
Відповідно до покладених на міліцію повноважень (статті 10, 11 вказаного Закону) Святошинський РУГУ МВС України в м. Києві був компетентний перевірити інформацію, висловлену ОСОБА_7 в її зверненні.
За таких обставин судом встановлено, що у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 21, 28, 40 Конституції України, статтями 3, 11, 15, 57 - 60, 88, 157, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 16, 23, 277, 280, 1167 Цивільного кодексу України, Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи», постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати недостовірною наступну інформацію, поширену у заяві ОСОБА_7 до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 22 квітня 2013 року:
"такі дії ОСОБА_5 здійснює вже неодноразово, у зв'язку з чим я змушена вже не вперше звертатись у міліцію, службу у справах дітей, центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, кримінальну міліцію у справах дітей. На виклик цих служб чоловік не реагував і на бесіди з цього приводу жодного разу не з'являвся";
"від сплати аліментів ОСОБА_5 свідомо ухиляється, відкладаючи судові засідання на більш пізні дати без поважних причин";
"чоловік здійснює моральний та психологічний тиск на директора середньої загальноосвітньої школи № 134 ОСОБА_8 та вчителів - класного керівника ОСОБА_9, викладача продовженого дня ОСОБА_10 Цей тиск він здійснює шляхом надання недостовірної інформації, яка принижує мою честь і гідність, соромить мене перед дитиною, шкодить належному вихованню дитини";
"ОСОБА_5 незаконно використовує вже недійсне посвідчення працівника Служби Безпеки України з метою маніпулювання громадською думкою на свою користь";
"задля ухилення від сплати аліментів ОСОБА_5 періодично намагається вчиняти дії, які на його думку допоможуть йому в цьому і плинуть на думку суддів у справі про розлучення та поділу майна";
"завдяки діям співробітникам міліції та свідків маніпулювання свідомістю 9 річної дитини вдавалося зупинити протизаконні та аморальні дії чоловіка";
"коли не має свідків чоловік застосовує щодо мене фізичну силу";
"за останні 2 місяці чоловік написав більше 10 заяв, які не мають підтвердження, проте не дозволяють викликати свідків моєї сторони у судових спорах. Подібні дії чоловіка дуже негативно впливають на психічний стан здоров'я дитини та її успішність у школі, поведінку з вчителями та одногрупниками".
Зобов'язати ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк не більше трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати поширену у її заяві до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 22 квітня 2013 року недостовірну інформацію у спосіб найбільш близький до способу її поширення - шляхом подання заяви до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.
Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_5 500,00 грн. (п'ятсот гривень) моральної шкоди та судові витрати в розмірі 344,10 грн. (триста сорок чотири гривні 10 коп.).
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ А.В.БАСАЛАЄВА