Справа № 530/2433/13-ц
Номер провадження 2/530/870/13
9 грудня 2013 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., при секретарі Водолага Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом
ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Тарасівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області, треті особи: Реєстраційна служба Зіньківського РУЮ, Відділ Держземагенства у Зіньківському районі Полтавської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями та земельну ділянку, -
В провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Тарасівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області, треті особи: Реєстраційна служба Зіньківського РУЮ, Відділ Держземагенства у Зіньківському районі Полтавської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями та земельну ділянку.
З позовної заяви вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача - ОСОБА_4, про що виконавчим комітетом Тарасівської сільської ради Зіньківського району, Полтавської області 27 березня 2013 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1
Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,85 га, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд і розташована на території с. Тарасівка, Тарасівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області, яка належала йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ПЛ №040763 виданого 27 жовтня 1997 року Тарасівською сільською радою Зіньківського району, Полтавської області, зареєстрованого в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за №68.
За життя, ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений 14 березня 2000 року, Тарасівською сільською радою, Зінківського району, Полтавської області за реєстровим №115, у якому все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповідав позивачу - ОСОБА_1.
Спадщину в установлений законом строк після померлого, ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли, про що до Зіньківської державної нотаріальної контори 07 вересня 2013 року була подана заява про прийняття спадщини та заведена спадкова справа №248/2013.
На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4, згідно довідки виданої виконавчим комітетом Тарасівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області за адресою АДРЕСА_1 проживав та був зареєстрований разом із ОСОБА_2 - дружиною, ОСОБА_1 - сином, ОСОБА_5 - невісткою та ОСОБА_6 - онукою. Крім дружини, спадкоємицею є також дочка померлого, ОСОБА_3, яка написала заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_1.
Звернувшись до Зіньківської державної нотаріальної контори, з'ясувалося, що видати свідоцтво про право на спадщину ні на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який станом на 01.07.1990 року мав статус колгоспного двору, ні на земельну ділянку, відомості про яку не внесені до Державного реєстру земель, нотаріус не може.
Членами колгоспного двору станом на 01.07.1990 року згідно довідки Тарасівської сільської ради, були: ОСОБА_4, голова колгоспного двору, помер ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_1 - син, ОСОБА_2 - дружина, тому фактично майно колгоспного двору належить по 1/3 частині кожному.
Звернувшись в ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» було виготовили технічний паспорт на будинок станом на 20 вересня 2013 року.
На запит нотаріуса №913/02-14 від 06.09.2013 року адресованого начальнику відділу Держземагенства у Зіньківському районі Полтавської області Бєловій Л.М. у видачі Витягу з реєстру Державного земельного кадастру, відмовлено. Підставою у відмові є відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку, яка належала ОСОБА_4.
Заслухавши позивачів, які підтримали змінені позовні вимоги, зачитавши заяву відповідача та третьої особи, які позовні вимоги визнали в повному обсязі, заслухавши третю особу, ОСОБА_3, яка позовні вимоги визнала, розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, і давши їм належну оцінку суд знаходить, що заявлені вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.
Відповідно ст. 213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою…
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
У відповідності до ч. 5 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Згідно з положеннями ст. 1277 ЦК ( 435-15 ) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке значення: зокрема, територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Згідно з ст.5 Закону система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Відповідно до ст.10 цього ж Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Пленуму Верховного Суду України у п. 24 Постанови № 7 від 30 травня 2008 р. Про судову практику у справах про спадкування роз'яснив, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача - ОСОБА_4, про що виконавчим комітетом Тарасівської сільської ради Зіньківського району, Полтавської області 27 березня 2013 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1
Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,85 га, що призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та розташована на території с. Тарасівка, Тарасівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області, яка належала йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ПЛ №040763 виданого 27 жовтня 1997 року Тарасівською сільською радою Зіньківського району, Полтавської області, зареєстрованого в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за №68.
За життя, ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений 14 березня 2000 року, Тарасівською сільською радою, Зінківського району, Полтавської області за реєстровим №115, у якому все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповідав - ОСОБА_1.
Спадщину в установлений законом строк після померлого батька, ОСОБА_4 та чоловіка, ОСОБА_2 прийняли, про що ними до Зіньківської державної нотаріальної контори 07 вересня 2013 року були подані заява про прийняття спадщини та заведена спадкова справа №248/2013.
На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4, згідно довідки виданої виконавчим комітетом Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за адресою АДРЕСА_1 проживав та був зареєстрований разом із ОСОБА_2 - дружиною, ОСОБА_1 - сином, ОСОБА_5 - невісткою та ОСОБА_6 - онукою. Дочка померлого, ОСОБА_3, написала заяву про відмову від спадщини на користь позивача.
Факт родинних відносин позивача, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 17.08.1968 року.
Частиною 1 ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Звернувшись до Зіньківської державної нотаріальної контори, з'ясувалося, що видати свідоцтво про право на спадщину ні на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який станом на 01.07.1990 року мав статус колгоспного двору, ні на земельну ділянку, відомості про яку не внесені до Державного реєстру земель, нотаріус не може.
Членами колгоспного двору станом на 01.07.1990 року згідно довідки Тарасівської сільської ради, були: ОСОБА_4, голова колгоспного двору, помер ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_1 - син, ОСОБА_2 - дружина, тому майно колгоспного двору належить по 1/3 частині кожному.
Після смерті ОСОБА_4 в право спадкування вступив ОСОБА_1, а ОСОБА_2 відмовилася від даної частки на користь сина, ОСОБА_1 тому частка в майні колгоспного двору, ОСОБА_1 становить фактично 2/3 частини.
Звернувшись в ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» позивачам виготовили технічний паспорт на будинок станом на 20 вересня 2013 року.
Факт того, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 мав статус колгоспного двору, що підтверджується довідкою Тарасівської сільської ради та технічним паспортом на будинок станом на 20.09.2013 року виготовлений в ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» та державним актом на право приватної власності на землю серії І-ПЛ №040763.
Відповідно до ст.4 Постанови Верховної Ради України «Про ведення в дію Закону «Про власність» (885-12) загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. Окрім цього відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22 грудня 1995 року право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили частку в його майні.
Згідно зі ст.5 ЦК України, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс України PCP (в редакції 1991 року), Закон України PCP «Про власність» (в редакції 1991 року).
Так, відповідно до вимог ч.2 ст.123, ч.1 ст.120 ЦК України (в редакції 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності, розмір частки члена колгоспного двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
На запит нотаріуса №913/02-14 від 06.09.2013 року адресованого начальнику відділу Держземагенства в Зіньківському районі Полтавської області Бєловій Л.М. у видачі Витягу з реєстру Державного земельного кадастру, відмовлено. Підставою у відмові є відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку, яка належала ОСОБА_4. Статтею 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч.І ст. 1 Закону України «Про земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки це - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. У разі якщо відомості про земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Згідно п.11 ч.І ст.346 ЦК України у разі смерті власника право власності припиняється.
Отже, це означає, що відомості про цю земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, тобто на картографічних документах Державного реєстру земель (черговому кадастровому плані тощо) відсутнє позначення наявності такої ділянки на відповідній території, і позивачі не мають змоги отримати ні витягу з Державного земельного кадастру про відсутність обмежень на земельну ділянку, ні витягу з поземельної книги.
У архівному витягу №01-47/26 від 18.11.2013 року вказано, що згідно з рішенням виконавчого комітету Зіньківської районної Ради народних депутатів Полтавської області від 28.03.1988 року №67 « Про оформлення права особистої власності на житлові будинки в селах району» вирішили оформити право особистої власності на житлові будинки, які належать громадянам району. Виконавчим місцевим Радам народних депутатів оформити видачу власникам житлових будинків свідоцтв на право особистої власності, які необхідно зареєструвати в Полтавському міжміському бюро технічної інвентаризації.
На основі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 10,11,15,30, 57-61, 212-221 ЦПК України, суд -
Змінену позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Тарасівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області, треті особи: Реєстраційна служба Зіньківського РУЮ, Відділ Держземагенства у Зіньківському районі Полтавської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями та земельну ділянку - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний НОМЕР_3, мешканцем АДРЕСА_1 право власності на 2/3 частини житлового будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та позначений на плані технічного паспорта на житловий будинок літерами та цифрами: житловий будинок : літ. А-1 з допоміжними господарськими будівлями: сарай літ. Б, літня кухня літ. В, сарай літ. Г, сарай літ. г, сарай літ. Д, сарай літ. Ж. сарай літ. ж1, сарай літ. ж2, сарай літ. З, вбиральні літ. К, погріб літ. жЗ, ворота огорожі №3, огорожа №4, як за спадкоємцем за заповітом.
Визнати за, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний НОМЕР_3, мешканцем АДРЕСА_1 право власності на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,85 гектарів, розташованої на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, з цільовим призначенням (використанням) «Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд», що належала ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_3, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ПЛ №040763, виданого на підставі рішення 12 сесії 22 скликання Тарасівської сільської Ради народних депутатів від 30 липня 1997 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №68 від 28 жовтня 1997 року, як за спадкоємцем за заповітом.
Визнати за, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний НОМЕР_4, мешканкою АДРЕСА_1, право власності на 1/3 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та позначений на плані технічного паспорта на житловий будинок літерами та цифрами: житловий будинок: літ. А-1 з допоміжними господарськими будівлями: сарай літ. Б, літня кухня літ. В, сарай літ. Г, сарай літ. г, сарай літ. Д, сарай літ. Ж, сарай літ. ж1, сарай літ. ж2 , сарай літ. З, вбиральні літ. К, погріб літ. жЗ, ворота огорожі №3, огорожа №4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати за, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний НОМЕР_4, мешканкою АДРЕСА_1, право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,85 гектарів, розташованої на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, з цільовим призначенням (використанням) «Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд», що належала ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_3, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ПЛ №040763, виданого на підставі рішення 12 сесії 22 скликання Тарасівської сільської Ради народних депутатів від 30 липня 1997 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №68 від 28 жовтня 1997 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його оголошення.
Написано власноручно.
Суддя Зіньківського
районного суду Полтавської області С.Р. Должко