Справа № 367/4599/13-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.
Провадження № 22-ц/780/6449/13 Доповідач у 2 інстанції Білоконь
Категорія 36 17.12.2013
Іменем України
16 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :
головуючого судді - Білоконь О.В.,
суддів: Коцюрби О.П., Волохова Л.А.,
при секретарі Антіпову Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області, про встановлення нікчемності правочину та зобов'язання вчинити дії ,-
встановила:
У жовтні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.
Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її тітка ОСОБА_3, яка 12 лютого 2008 року на випадок своєї смерті склала нотаріально посвідчений та зареєстрований заповіт, згідно з яким позивачу заповідала своє майно.
24 травня 2008 року нотаріусом Клінцовського нотаріального округу Брянської області Російської Федерації ОСОБА_4 посвідчено заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 5263, згідно з яким ОСОБА_3 заповідала своє майно ОСОБА_2
Оскільки посвідчення цього заповіту відбулось за відсутності свідків у порушення вимог ч.2 ст. 1248 та ст. 1253 ЦК України, отже, його було складено із порушенням вимог щодо форми та посвідчення, а тому згідно з ч.1 ст. 1257 ЦК України він є нікчемним.
Позивач просила суд встановити нікчемність вказаного заповіту та зобов'язати державного нотаріуса Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області Т.В. Бова видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов з підстав вказаних в позовній заяві та враховуючи положення ст.ст. 71,72 «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 1248, 1253 ЦК України.
Під час розгляду справи апеляційним судом апелянт ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_6, який бере участь у справі ( а.с.17, т.1) до суду не з»явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, надіславши кожен окремо клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу ОСОБА_1 (а.с. 44-46, т.2). Враховуючи, що доказів поважності причин відсутності ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_6 суду не надано, на підставі ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає, що їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в селищі Мирний Гордіївського району Брянської області РФ померла ОСОБА_3, про що 2 червня 2008 року складено актовий запис № 109, зареєстрований відділом РАГС Гордіївського районного управління РАГС Брянської області та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ( а.с.21, т.1)
Відповідно до заповіту, посвідченого 12 лютого 2008 року приватним нотаріусом Ірпінського нотаріального округу Київської області ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 228, ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_1 заповідала своє майно ( а.с.3, т.1).
24 травня 2008 року нотаріусом Клінцовського нотаріального округу Брянської області Російської Федерації ОСОБА_4 посвідчено заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 5263, згідно з яким ОСОБА_3 заповідала своє майно ОСОБА_2 З тексту заповіту видно, що з урахуванням хвороби ОСОБА_3 та на її прохання і у присутності нотаріуса заповіт від іі імені підписала ОСОБА_8, яка особисто не заінтересована у складенні заповіту; заповіт підписано і посвідчено на дому у АДРЕСА_1 ( а.с.4, т.1).
Рішенням Красногорского районного суду Брянської області РФ від 11 березня 2011 року, що набрало законної сили, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту від імені ОСОБА_3, посвідченого 24 травня 2008 року нотаріусом Клінцовського нотаріального округу Брянської області Російської Федерації ОСОБА_4 на ім»я ОСОБА_2 ( а.с.23-25, 27-29 т.1)
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала доказів про наявність підстав, передбачених ст. 1257 ЦК України для визнання нікчемним заповіту, складеного на території іншої держави, враховуючи положення ст.ст. 70-72 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Колегія суддів згідна з таким висновком суду.
Згідно зі ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч.1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Статтею 70 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що з урахуванням положень статті 71, 72 цього Закону спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося.
Згідно зі статтею 71 цього Закону спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.
З урахуванням положень статті 72 цього Закону здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання у момент складання акта або в момент смерті. Заповіт або акт його скасування не можуть бути визнані недійсними внаслідок недодержання форми, якщо остання відповідає вимогам права місця складання заповіту або права громадянства, або права звичайного місця перебування спадкодавця у момент складання акта чи в момент смерті, а також права держави, у якій знаходиться нерухоме майно.
З урахуванням наведеного законодавства, форма заповіту, посвідченого 24 травня 2008 року нотаріусом Клінцівського нотаріального округу Брянської області РФ ОСОБА_4, згідно з яким ОСОБА_3 заповідала своє майно ОСОБА_2, визначається правом Російської Федерації, оскільки із свідоцтва про смерть та тексту оспорюваного заповіту слідує, що спадкодавець ОСОБА_3 мала останнє місце проживання на момент складання заповіту та в момент смерті - селищі Мирний Гордіївського району Брянської області РФ ( а.с. 4, 21, т.1)
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про необхідність визнання заповіту нікчемним як такого, форма та порядок посвідчення якого не відповідає вимогам українського законодавства, що регулює форму та порядок посвідчення заповіту, зокрема ст.ст. 1248, 1253 ЦК України, не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах вищенаведеного законодавства.
Встановивши дані обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в позові.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Посилання в апеляційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права не заслуговують на увагу, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.
Решта доводів апеляційної скарги не ґрунтується на доказах та законі і не спростовують висновків суду.
Таким чином, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 319 ЦПК України , колегія суддів , -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді