Справа № 367/3769/13-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В
Провадження № 22-ц/780/5967/13 Доповідач у 2 інстанції Білоконь
Категорія 4 19.12.2013
Іменем України
16 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :
головуючого судді - Білоконь О.В.,
суддів: Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,
при секретарі Антіпову Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Коцюбинської селищної ради Київської області на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2013 року у справі за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсним рішення селищної ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку ,-
Прокурор м. Ірпеня Київської області звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави, посилаючись на те, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 № 2023/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано Державний акт серії ЯЖ № 922217 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га із кадастровим номером 3210946200:01:042:0046 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1
Позивач вказав, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами сел. Коцюбинське, Коцюбинською селищною радою, її було передано у приватну власність за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство", оскільки вказану земельну ділянку було надано у користування Святошинському лісопарковому господарству на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 20.06.56 № 673 без виключення її з Держлісфонду України та згідно з картографічними матеріалами лісовпорядкування обліковуються як квартали Святошинського та Київського лісництв.
Зазначену земельну ділянку в приватну власність відповідача було передано без її вилучення з користування КП "Святошинське лісопаркове господарство", тобто без відома держави в особі уповноваженого органу та постійного землекористувача, яким є КП "Святошинське лісопаркове господарство".
Крім того, при прийнятті рішення Коцюбинською селищною радою не було дотримано вимоги ст.ст 20, 21 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України, оскільки зміна цільового призначення спірної земельної ділянки з лісового фонду на для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не проводилась, будь-яких рішень щодо такої зміни не приймалось.
Також зазначив, що у порушення вимог ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", якою передбачено обов'язковість проведення вказаної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення, державна експертиза проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_2 не проводилась.
Вказав, що відведення спірної земельної ділянки відповідачу під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд генеральним планом смт. Коцюбинське не передбачено, а отже, оскаржуване рішення Коцюбинською селищною радою прийнято також у порушення вимог ст. 39 Земельного кодексу України, ст.ст. З, 10, 12, 13, 23 Закону України "Про планування і забудову територій".
Зазначив також, що у подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельно ділянки від 21.07.2009 року № 698 земельну ділянку площею 0,15 га АДРЕСА_1 придбав ОСОБА_3; на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 922217, виданому на ім'я ОСОБА_2 зроблено відмітку про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_3 від 21.07.09.
Рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 № 2023/25-5 не відповідає вимогам закону, порушує право державної власності на спірну земельну ділянку, а тому підлягає визнанню недійсним. З цих же підстав підлягає визнанню недійсним виданий ОСОБА_2 на підставі вказаного рішення державний акт на право власності на земельну ділянку.
Вказав, що зазначений вище договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 21.07.2009 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, є нікчемним згідно ст. 228 ЦК України.
Зазначив, що, оскільки уповноваженим державою органом рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 не приймалось, відповідно до ст. 346 ЦК України право державної власності на цю ділянку не припинено, а право власності відповідача на неї на законних підставах не виникло.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Просив визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 № 2023/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1; визнати недійсним Державний акт серії ЯЖ № 922217 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0046, виданий на ім'я ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 та скасувати його державну реєстрацію; визнати право власності держави на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3210946200:01:042:0046; судові витрати покласти на відповідачів.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 1 липня 2013 року позов прокурора задоволено частково.
Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 № 2023/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.
Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 922217 виданий на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер 3210946200:01:042:0046 по АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію даного Державного акту.
В решті позову відмовлено.
Відповідач Коцюбинська селищна рада подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позов частково і визнаючи недійсними рішення селищної ради та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 922217, суд обґрунтовував свої висновки тим, що на момент прийняття Коцюбинською селищною радою рішення від 25 грудня 2008 року щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,15 га межі сел. Коцюбинське у встановленому законом порядку визначені не були, генеральний план населеного пункту відсутній. Отже, селищною радою не було з'ясовано чи знаходиться виділена земельна ділянка в межах селища, а відтак розпоряджатися цією ділянкою рада не мала права, що у свою чергу відповідно до ст.152 ЗК України є підставою для визнання недійсними оспорюваних рішення і державного акту.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 № 2023/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га . На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано Державний акт серії ЯЖ № 922217 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га із кадастровим номером 3210946200:01:042:0046 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1
В подальшому ОСОБА_2, від імені якого діяв ОСОБА_4, відчужив зазначену земельну ділянку відповідачу ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2009 р. та на державному акті серії ЯЖ № 922217 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га із кадастровим номером 3210946200:01:042:0046 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 було зроблено відмітку про перехід права власності на зазначену земельну ділянку до ОСОБА_3
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року селище міського типу Берковець перейменоване в селище ім. Коцюбинського та до його складу включено залізничну станцію Біличі, та будь-які графічні додатки до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року, які б підтверджували межі селища Коцюбинське не збереглися, з 1941 року і по даний час рішення щодо встановлення чи зміни меж сел. Коцюбинське компетентними органами не приймались, проект встановлення меж не розроблявся та не затверджувався.
Як вбачається з матеріалів справи, вказані обставини встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.11, що залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.12 у справі за позовом Київської міської ради до Державного управління навколишнього природного середовища в м. Києві, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Ірпінської міської ради, Коцюбинської селищної ради, за участю прокуратури м. Києва, треті особи - Державне агентство земельних ресурсів України, КП "Святошинське лісопаркове господарство", КП КОР "Обласний лісгосп", Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України, про визнання бездіяльності протиправною, рішень нечинними та їх скасування, зобов'язання вчинити дії.
Також судом першої інстанції встановлено, що на момент прийняття спірного рішення будь-яка містобудівна документація, визначена Законом України "Про планування і забудову територій" в сел. Коцюбинське була відсутня, а Перспективний план розвитку селища, на який посилався представник Коцюбинської селищної ради та техніко-економічне обґрунтування є видом землевпорядної документації та згідно вимог зазначеного закону не є містобудівною документацією, яка могла б бути підставою для прийняття спірного рішення щодо відведення земельної ділянки для містобудівних потреб.
Крім того, вищевказаним рішенням суду встановлено, що Коцюбинська селищна рада при прийнятті рішень щодо відведення земельних ділянок у власність 501 громадянину, у тому числі і відповідачу ОСОБА_2, керувалася матеріалами техніко-економічного обґрунтування та перспективним планом розвитку селища Коцюбинське затверджених рішенням «Про перспективний план розвитку смт. Коцюбинське» від 25.09.08 № 689/22-5.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 23.11.2009 р. було встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.09.08 № 689/22-5 «Про перспективний план розвитку сел. Коцюбинське» та рішенням від 28.10.08 № 711/22-5 «Про передачу деревної рослинності віднесену до категорії зелених насаджень в межах сел. Коцюбинське» не встановлювались межі селища Коцюбинська, а фактично Коцюбинська селищна рада виконувала вимоги ст. 173 ЗК України щодо реалізації процедури встановлення меж селища. Генерального плану селища Коцюбинське на момент ухвалення вищевказаних рішень не було, його межі не були чітко визначеними, а його статус був сформований на підставі Указу Президії Верховної Ради від 11.02.1941 р. Немає ніяких підстав вважати, що Коцюбинська селищна рада при винесенні вищевказаних рішень вирішувала питання належності до її території будь яких земель у певно визначених межах.
Отже, на момент прийняття спірного рішення межі смт. Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені.
Відповідно до ст.152 ЗК України "Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 173 Земельного кодексу України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Як передбачено ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про основи містобудування" визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про планування і забудову територій" сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Враховуючи вищезазначене законодавство та ту обставину, що земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного рішення, розташована поза межами населеного пункту - смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття спірного рішення від 24.12.2008 № 1910/25-5 межі смт. Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про незаконність прийнятого рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 № 1910/25-5, як такого, що не відповідає положенням п.12 Перехідних положень та ст. 12 ЗК України.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору по суті, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги рішення Коцюбинської селищної ради від 29.04.2010 року № 75 від 15.09.2010 року, № 153 та від 06.11.2009 року, № 170, оскільки вони прийняті після прийняття оспорюваного рішення і обставини які ними підтверджуються не існували на момент прийняття спірного рішення.
Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не пропущений строк для подачі позову до суду, оскільки пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2011 № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", який набрав чинності з 15.01.2012, встановлено, що позов про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подано протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині визнання недійсним державного акту на право власності на землю, виданого на підставі оспорюваного рішення, були обґрунтовано задоволені судом першої інстанції, враховуючи положення ст. 155 ЗК України.
Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції та доводів апеляційної скарги, в якій ставиться питання про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права, рішення є законним і обґрунтованим, а підстави для його зміни або скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303 ,307, 308, 313-315, 317,319, ЦПК України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Коцюбинської селищної ради Київської області відхилити.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді :