Справа № 530/2610/13-ц
Номер провадження 2/530/933/13
16 грудня 2013 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., при секретарі Кононець Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом
ОСОБА_1 до Великопавлівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області третя особа Відділ Держземагенства у Зіньківському районі, Полтавської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, -
ОСОБА_1 звернувся в Зіньківський районний суд Полтавської області з позовом до Великопавлівської сільської ради третя особа Відділ Держземагенства у Зіньківському районі про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 84 років померла ОСОБА_2, про що 22 березня 2013 року зроблено відповідний актовий запис за № 9 та підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, яке видане Виконавчим комітетом Великопавлівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області 22 березня 2013 року.
Після смерті ОСОБА_2, за останнім місцем її проживання - с. Велика Павлівка, Зіньківського району, Полтавської області, відкрилася спадщина. До складу якої входить земельна ділянка розміром 3.18 га право на яку посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ № 661870, зареєстрований 28 серпня 2002 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1275.
За життя ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, склавши заповіт, який посвідчено 20.02.2013 року секретарем Великопавлівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області Гудько Н.І. Згідно заповіту, який на час смерті спадкодавця не змінено і не відмінено, спадкоємцем померлої є ОСОБА_1.
Спадкоємці, передбачені ст. 1241 Цивільного кодексу України, про право на обов'язкову частку у спадщини, відсутні. Позивач вказав, що спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_2, ним прийнято.
Спадкова справа на майно померлої заведена приватним нотаріусом Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_4, 13 вересня 2013 року за №17-2013.
На запит нотаріуса про видачу Витягу з реєстру Державного земельного кадастру у Відділі Держземагенства у Зіньківському районі Полтавської області відмовили на тій підставі, що відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру. Через відсутність Витягу з реєстру Державного земельного кадастру приватний нотаріус Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_4 своєю постановою відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
В судове засідання позивач, ОСОБА_1 не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав в повному обсязі, відповідач, Великопавлівська сільська рада, Зіньківського району, Полтавської області в судове засідання не з'явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позов визнав в повному обсязі, третя особа Відділ Держземагенства у Зіньківському районі, Полтавської області в судове також засідання не з'явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позов визнав в повному обсязі.
Суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, з застосуванням норм ст.197 ЦПК України.
Згідно ч.4 ст. 174 ЦПК України "у разі визнання відповідачем позову суд за наявності передбачених законом підстав ухвалює рішення про задоволення позову".
Дослідивши докази по справі, суд знаходить, що заявлені вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою... .
Відповідно до ст.3 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ч. 5 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке значення: зокрема, територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Згідно з ст.5 Закону система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Відповідно до ст.10 цього ж Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Пленуму Верховного Суду України у п. 24 Постанови № 7 від 30 травня 2008 р. Про судову практику у справах про спадкування роз'яснив, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права за укладеним договором.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 84 років померла ОСОБА_2, про що 22 березня 2013 року зроблено відповідний актовий запис за № 9 та підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, яке видане Виконавчим комітетом Великопавлівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області 22 березня 2013 року.
Після смерті ОСОБА_2, за останнім місцем її проживання - с. Велика Павлівка, Зіньківського району, Полтавської області, відкрилася спадщина. До складу спадщини входить земельна ділянка розміром 3.18 га право на яку посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ № 661870, що зареєстрований 28 серпня 2002 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1275.
За життя ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, склавши заповіт, який посвідчено 20.02.2013 року секретарем Великопавлівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області Гудько Н.І. Згідно заповіту, який на час смерті спадкодавця не змінено і не відмінено, спадкоємцем померлої є ОСОБА_1.
Спадкоємці, передбачені ст. 1241 Цивільного кодексу України, про право на обов'язкову частку у спадщини, відсутні.
Спадкова справа на майно померлої, ОСОБА_2, заведена приватним нотаріусом ОСОБА_4 Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області 13 вересня 2013 року за №17-2013, згідно заяви.
Через відсутність Витягу з реєстру Державного земельного кадастру приватний нотаріус Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_4 відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Позов заявлено до Великопавлівської сільської ради Зіньківського району, Полтавської області - органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, третьою особою залучено Відділення Держземагенства у Зіньківському районі на підставі п. 4 п.п.61 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 445 відповідно до якого, Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.
У відповідності до ст.. 213 ЦПК України суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства ухвалюючи рішення на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні та керуючись ст. ст. 376, 392 ЦК України, ст. ст. 3, 10,15,30, 57-61, 212-223 ЦПК України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Великопавлівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області третя особа Відділ Держземагенства у Зіньківському районі, Полтавської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: с. Велика Павлівка, Зіньківський район, Полтавська область, податковий номер НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку площею 3,18 га (три цілих вісімнадцять сотих) гектарів, розташовану на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району, Полтавської області, з цільовим призначенням (використанням) «для ведення особистого селянського господарства», що належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на землю серії РЗ № 661870 виданого на підставі розпорядження голови Зіньківської райдержадміністрації від 18 липня 2002 року № 402, зареєстрований 28 серпня 2002 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1275, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Велика Павлівка, Зіньківського району, Полтавської області.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його оголошення.
Написано власноручно.
Суддя Зіньківського
районного суду Полтавської області С.Р.Должко