04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"09" грудня 2013 р. Справа№ 925/1261/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Ільєнок Т.В.
Власова Ю.Л.
при секретарі судового засідання - Карпенко Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 27.08.2013р. (дата складання рішення 02.09.2013р.)
по справі №925/1261/13 (суддя Пащенко А.Д.)
за позовом Черкаської міської ради
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 43 054, 83 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.08.2013 позов задоволено частково; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь міського бюджету міста Черкаси із зарахуванням на рахунок 33210815700002, банк отримувача: ГУДКСУ в Черкаській області, МФО 854018, код ОКПО 38031150, код платежу: 13050500, призначення платежу орендна плата за землю з фізичних осіб - 41 251 грн. 83 коп. боргу; стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради 1 648 грн. 45 коп. судового збору; у решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із винесеним рішенням, Фізична особа-підприємць ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 27.08.2013 у справі №925/1261/13 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь міського бюджету міста Черкаси 41 251,83 грн. боргу, прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом норм матеріального права, а саме ст. ст. 23, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Скаржник зазначає, що спірна заборгованість утворилась у період процедури ліквідації у справі про банкрутство відповідача, тому могла бути пред'явлена виключно в межах справи про банкрутство.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 у справі №925/1261/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М., поновлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Черкаської області від 27.08.2013р. у справі №925/1261/13, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.10.2013 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 у справі №925/1261/13 розгляд справи відкладено на 18.11.2013.
13.11.2013 через відділ документального забезпечення суду від скаржника на виконання вимог Ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 надійшла заява про приєднання до справи витребуваних документів з клопотанням про розгляд справи без участі скаржника.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 у справі №925/1261/13 розгляд справи відкладено на 09.12.2013.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, для розгляду справи №925/1261/13 сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Власов Ю.Л.
У судове засідання 09.12.2013 представники сторін не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, явка яких в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Черкаської міської ради від 28.02.2008 № 4-340 приватному підприємцю ОСОБА_2 надана земельна ділянка площею 882 кв.м., у АДРЕСА_1 в оренду на 49 років (без права передачі її в суборенду) під адмінбудівлю з надвірними спорудами за рахунок земель Черкаської міської ради. За основним цільовим призначенням земельну ділянку віднесено до земель житлової та громадської забудови. За функціональним використанням земельну ділянку віднесено до категорії земель комерційного використання (а.с. 16).
28.05.2008 між Черкаською міською радою (Орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 28.02.2008 №4-340 надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 882 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 17-22).
Відповідно до п. 8 Договору, він укладений на 49 років (з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 28.02.2008 № 4-340).
Згідно п. 15 Договору, земельна ділянка передається в оренду під адмінбудівлю з надвірними спорудами.
Відповідно до п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.03.2008. № 296-гр-2008 становила 479385 грн.
Як передбачено п. 9 Договору річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлена у розмірі 7 % від її нормативної грошової оцінки і на час укладання Договору становила 33557 грн.
Відповідно до п. 10 Договору обчислення розміру грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку здійснюється з її цільового призначення, функціонального використання та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів України формою, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Як передбачено п.11 Договору, орендна плата за землю вноситься орендарем щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним.
Відповідно до п. 13 Договору в разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору. В інших випадках у встановленому порядку вносяться зміни до цього договору.
04 червня 2008 року Договір був зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040877500146.
05 червня 2008 року сторони підписали акт приймання-передачі вказаної в Договорі земельної ділянки (а.с. 25).
За доводами та розрахунками позивача у 2008 році розмір орендної плати за земельну ділянку становив 2796,42 грн. Протягом 2009 - 2010 років розмір орендної плати був проіндексований відповідно до умов Договору. У травні 2011 року набрало законної сили рішення Черкаської міської ради від 13.05.2010 № 5-656, яким було змінено показники грошової оцінки земель м. Черкаси, у зв'язку з чим розмір орендної плати для відповідача становив 6157,79 грн. В період з 13.09.2011 по 31.05.2013 розмір орендної плати становив 2639,05 грн., що складає 3% від нової грошової оцінки землі відповідно до рішення позивача від 13.05.2010 № 5-657. Таким чином, за весь період користування земельною ділянкою відповідачу нараховано 204841,34 грн. орендної плати.
Як зазначає позивач, до березня 2012 року відповідач належним чином виконував свої договірні зобов'язання, однак з березня 2012 року відповідач почав не в повному обсязі вносити до бюджету орендну плату за землю, у зв'язку з чим у останнього за період з березня 2012 по травень 2013 року виникла заборгованість у сумі 41 251,83 грн., стягнення якої є предметом позову у даній справі. Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1803 грн. пені, в зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.10.2009 порушено провадження у справі №01/2600 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
Постановою господарського суду Черкаської області від 23.10.2009 у справі №01/2600 визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, тощо.
Задовольняючи позовні вимоги частково, у частині стягнення з відповідача суми боргу по орендній платі за землю у розмірі 41 251,83 грн., суд першої інстанції виходив з того, що ці вимоги позивача відносяться до поточних вимог у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", при цьому суду не подано доказів та обґрунтувань щодо припинення нарахування та обов'язку сплати орендної плати за землю. Крім того, суд зазначив, що хоча в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вказано про те, що вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтись тільки в межах ліквідаційної процедури, названий Закон не вказує, які процесуальні дії повинен виконати суд у випадку, коли кредитор все-таки подасть окрему позовну заяву та суд порушить провадження у справі про стягнення заявленої суми.
Проте, колегія суддів не погоджується із позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з постанови господарського суду Черкаської області від 23.10.2009 у справі №01/2600 фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом на підставі ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013р.).
Слід зазначити, що в процедурі банкрутства громадянина-підприємця, не має процедур розпорядження майном та санації.
Так, відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди.
Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали;
припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця;
припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.
Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимог щодо стягнення аліментів, а також інших вимог особистого характеру.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Виходячи із системного аналізу норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", спірні грошові вимоги не залежно від часу їх виникнення після визнання боржника (відповідача) банкрутом не можуть бути предметом розгляду в окремому позовному провадженні, а повинні бути заявлені, розглянуті та підлягають задоволенню в межах ліквідаційної процедури у порядку, встановленому Законом про банкрутство.
З матеріалів справи вбачається, що на момент подання позовної заяви Черкаською міською радою - 09.08.2013 та станом на день прийняття рішення у даній справі - 27.08.2013, провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не було припинене.
Отже, враховуючи, що звернення позивача з даним позовом відбулось після визнання відповідача банкрутом, його вимоги не можуть бути предметом розгляду у позовному провадженні, а повинні бути заявлені в межах справи про банкрутство відповідача.
Відтак, суд першої інстанції, встановивши той факт, що відносно боржника відкрита ліквідаційна процедура, дійшов помилкового висновку, що вимоги позивача можуть бути предметом розгляду у позовному провадженні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення господарського суду Черкаської області від 27.08.2013 підлягає скасуванню, як таке, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а провадження у справі - припиненню як безпідставно порушене.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України у справах №7/92 від 02.11.2011 та №26/021-12 від 14.11.2012.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 80, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 27.08.2013 у справі №925/1261/13 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 27.08.2013 у справі №925/1261/13 скасувати.
3. Провадження у справі № 925/1261/13 припинити.
4. Матеріали справи № 925/1261/13 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя Г.В. Корсакова
Судді Т.В. Ільєнок
Ю.Л. Власов