Справа № 824/1895/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Спіжавка Г.Г.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
17 грудня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Курка О. П.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької про визнання незаконними та скасування рішень -
В серпні 2013 року ОСОБА_2 (Позивач) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Глибоцькому районі Чернівецької області (Відповідач) про визнання незаконними та скасування рішень та вимоги в частині нарахування та стягнення штрафних санкцій.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовити.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Відповідача №330 від 01.11.2012 року Позивачу нараховано пеню у сумі 276,83грн. та незаконно нарахована штрафна санкція у сумі 158,06грн., всього на суму 434,89грн. Рішенням №636 від 14.05.2013 року Позивачу нарахована пеня у сумі 407,34грн. та нарахована штрафна санкція у сумі 119,11грн., всього 526,45грн. за період з 20.01.2012 року до 21.12.2012 року. Рішенням №814 від 20.06.2013 року Позивачу нарахована пеня у сумі 521,39грн. та нарахована штрафна санкція у сумі 576,65грн., всього на суму 1098,04грн.
06 серпня 2013 року Позивач отримав від Управління вимогу про сплату боргу №606 від 05.08.2013 року на суму 1624,29грн., в тому числі недоїмка за ІІ квартал 2013 року у сумі 1194,03 грн., штрафи 225,96 грн. та пеню 204,30 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 в термін, визначений чинним законодавством не сплачено суму заборгованості, на підставі чого, керуючись статтею 25 п. 2 ч. 1 Закону №2464-VI до нього Відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції та нараховано пеню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції щодо вирішення спору по суті, з огляду на наступне.
Згідно із п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Відповідно до ч.11 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У відповідності до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до п.п. 11,12 ст. 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Частина 4 ст. 25 Закону №2464-VI передбачає, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 2 ч.11 ст.25 Закону передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Таким чином, з аналізу зазначених норм чинного законодавства України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність дій Відповідача щодо нарахування ОСОБА_2 сум штрафних санкцій та пені, оскільки Позивачу надсилалися вимоги про сплату недоїмки №Ф18 від 04.02.2013р., №Ф322 від 13.05.2013р., №Ф606 від 05.08.2013р., проте сума заборгованості сплачена не була.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Курко О. П.
Судді Мельник-Томенко Ж. М.
Совгира Д. І.