справа № 806/7686/13-a
категорія 10.4.1
17 грудня 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Бердичівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення 6486,97 грн.,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 коштів у сумі 6486,97 грн. У обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що відповідач з 12.11.2012 року перебувала на обліку в Бердичівському міському центрі зайнятості як безробітна і отримувала допомогу по безробіттю. 01 березня 2013 року ОСОБА_1, будучи зареєстрованою в службі зайнятості як безробітна, укладено цивільно - правовий договір з ТОВ "Мікрокредит" про надання послуг. За надані послуги відповідач отримала винагороду в сумі 2416,00 грн.. Про те, що вона є зайнятою особою центр зайнятості не повідомила, у зв'язку з чим не мала права на отримання у період з 01.03.2013 року по 11.10.2013 року допомоги по безробіттю в сумі 6486,97 грн. Добровільно зазначені кошти відповідач не повернула, а тому позивач просить стягнути їх в судовому порядку.
Представник позивача надав заяву з проханням розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Відповідач до суду не прибула, про час і місце розгляду справи, відповідно до частини 4 статті 33, частини 11 статті 35 КАС України, вважається повідомлена належним чином.
Суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
12 листопада 2012 року до Бердичівського міського центру зайнятості звернулася ОСОБА_1 для сприяння у працевлаштуванні. При цьому відповідачем на ім'я директора Бердичівського МЦЗ подано заяву, в якій вона просила до вирішення питання про працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Одночасно, в заяві зазначала, що в даний час не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, права на пільгову пенсію не має. З пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки" ознайомилася.
На підставі вказаної заяви 12 листопада 2012 року ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
Згідно зі п. 1.2. р. 1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінпраці України № 307 від 20.11.2000 року, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.
Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року № 803-XII, чинного на час звернення відповідача до позивача, далі - Закон).
Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до частини 4 цієї статті зазначеного Закону, незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обов'язки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи.
У розумінні статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року № 5067-VI, який набрав чинності з 01.01.2013 року, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Аналогічні за змістом положення були передбачені статтею 1 Закону.
Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року № 5067-VI, який набрав чинності з 01.01.2013 року, передбачено, що зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.
Судом встановлено, що 23 жовтня 2013 року Бердичівським міським центром зайнятості, на підставі даних ДПА за 1 квартал 2013 року, проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яким встановлено, що гр. ОСОБА_1 перебуває на обліку в службі зайнятості як безробітна з 12.11.2012 р. та з 01.03.2013 року по 26.06.2013 року надавала послуги для ТОВ "Мікрокредит", згідно договору про надання послуг від 01.03.2013 року.
За результатами розслідування складено акт від 23 жовтня 2013 року № 84, в якому позивач дійшов висновку, що ОСОБА_1 з 01.03.2013 року була зайнятою особою та не мала права на одержання допомоги по безробіттю у період з 01.03.2013 року по 11.10.2013 року.
Відповідач з актом ознайомлена 25.10.2013 року без заперечень та зауважень.
Матеріалами справи підтверджено, що 01 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікрокредит" (Замовник) та ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір про надання послуг. Вказаний договір за взаємною згодою сторін було розірвано 26 червня 2013 року, про що свідчить додаткова угода від 26.06.2013 року до договору про надання послуг від 01 березня 2013 року.
Факт укладення договору про надання послуг цивільно - правового характеру від 01.03.2013 року підтверджено генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікрокредит" у листі від 16 жовтня 2013 року № 146/13. У цьому листі також зазначено, що за наданні послуги відповідач за березень - травень 2013 року отримала винагороду в розмірі 2416,00 грн..
Таким чином, під час перебування на обліку в службі зайнятості у період з 01 березня 2013 року по 26 червня 2013 року ОСОБА_1 відносилась до зайнятої категорії населення, про зміну статуту позивача не повідомила, тому не мала права з 01 березня 2013 року отримувати допомогу по безробіттю.
Відповідно до п. 6.14. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінпраці України № 307 від 20.11.2000 року, який кореспондується із ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Згідно розрахунку Бердичівського міського центру зайнятості, за період перебування ОСОБА_1 на обліку як безробітного, а саме з 1 березня 2013 року по 11 жовтня 2013 року, їй було виплачено допомоги по безробіттю в загальному розмірі 6486,97 грн.
Доказів повернення коштів у сумі 6486,97 грн. відповідачем у добровільному порядку суду надано не було.
З огляду на викладене, суд вважає, що позов слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 86, 158 - 163, 167, 186, 254 КАС України, суд
постановив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Бердичівського міського центру зайнятості кошти в сумі 6486,97 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Є.Ю. Романченко