справа № 806/6272/13-a
категорія 3.1.3
26 листопада 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Чернової Г.В. ,
при секретарі - Прохорчук П.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, треті особи: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №5, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення від 23.08.2013 р. та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Богунського районного відділу у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 23 серпня 2013 року про скасування реєстрації малолітньої ОСОБА_2, за адресою АДРЕСА_3.
Позов обґрунтовує тим, що він з 24.11.1989 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 та за даною адресою зареєстрував свою малолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 Проте, наприкінці серпня 2013 року йому стало відомо, що до КВЖРЕП № 5 надійшов лист Богунського районного відділу у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 23.08.2013 року за вих.№ 15/165, відповідно до якого вказану реєстрацію місця проживання малолітньої ОСОБА_2 було скасовано, як таку, що проведена з порушенням вимог законодавства (без згоди квартиронаймача ОСОБА_3). Разом з тим, позивач не погоджується з висновком відповідача від 23 серпня 2013 року щодо порушення вимог ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та п. 2.2. розділу 2 наказу МВС України № 1077 від 22.11.2012 р. "Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів", оскільки в зазначених нормах відсутні вказівки на необхідність одержання згоди співнаймачів квартири на реєстрацію місця проживання іншої особи.
Також зазначає, що не зважаючи на те, що наймачем даної квартири є його племінниця - ОСОБА_3, він користується з нею рівними правами, а тому мав право на вселення своєї неповнолітньої доньки, не одержуючи на це згоди ОСОБА_3 При цьому позивач вказує, що мав таке право відповідно до норм Житлового кодексу України. З огляду на вище вказане, вважає рішення Богунського районного відділу у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити з підстав вказаних в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях (а.с. 46-47). Зокрема, зазначив, що при здійсненні реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини мало місце порушення вимог законодавства, в результаті чого проведено її скасування.
Представник КВЖРЕП № 5 в судовому засіданні пояснив, що позов не визнає і вважає реєстрацію малолітньої ОСОБА_2 правомірною.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, хоча про час дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, згідно чинного законодавства.Причини неявки суду не повідомила.
Вислухавши пояснення позивача, представників сторін та представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 05.06.2013 року працівниками КВЖРЕП №5 за заявою ОСОБА_1 від 04.06.2013 року (а.с.78) була проведена реєстрація місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою АДРЕСА_3. Факт реєстрації підтверджується довідками, виданими КВЖРЕП №5 від 06.06.2013 року № 661 (а.с. 13) та від 10.07.2013 року № 816 ( а.с. 36).
Як вбачається з зазначеної довідки за даною адресою зареєстрована і проживає ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_4, яка, як встановлено судом, є племінницею позивача. Згідно договору найму квартири за вказаною адресою вона є наймачем, на ім'я якої відкрито особовий рахунок. Вказане підтверджується рішенням виконкому Житомирської міської ради від 15.08.2012 року № 338, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с. 12).
Встановлено, що позивач зареєстрував свою малолітню доньку ОСОБА_2 за місцем своєї реєстрації, без згоди наймача, вважаючи, що мав на це право за нормами житлового законодавства, оскільки на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди не потрібно.
Не погоджуючись з такою реєстрацією, ОСОБА_3 після відмови їй комунальним підприємством ВЖРЕП №5 у скасуванні реєстрації малолітньої ОСОБА_2 (а.с. 35), в липні 2013року звернулася до прокуратури м. Житомира та в серпні 2013 року - до начальника Богунського районного відділу міліції зі скаргою на дії посадових осіб ВЖРЕП-5 та просила скасувати реєстрацію малолітньої ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3, так як вважає, що вона проведена з порушенням вимог чинного законодавства.
За результатами проведення службової перевірки по зверненню гр. ОСОБА_3 направленому 23 липня 2013 року до прокуратури міста Житомира, щодо на її думку неправомірної реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2, та від 20 серпня 2013 року начальнику Богунського РВ у м. Житомирі УДМС, складено висновок від 23 серпня 2013 року (а.с. 56). В ході зазначеної перевірки встановлено, що основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_3 на даний час є ОСОБА_3. Таким чином, даючи згоду на реєстрацію малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 за вище вказаною адресою за заявою її батька ОСОБА_1 без згоди відповідного квартиронаймача ОСОБА_3, адміністрацією КВЖРЕП № 5 порушено вимоги ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України № 1077 від 22.11.2012 року. На підставі зазначеного висновку, реєстрацію малолітньої ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 скасовано як не законну, про що повідомлено позивача листом від 23.08.2013 року за вих. № 15/1564 ( а.с.57).
Спірні правовідносини регулюються нормами Житлового кодексу Української РСР від 30.06.1983, № 5464-Х (надалі - Житловий кодекс).
Так, відповідно до статті 64 Житлового кодексу, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Відповідно до статті 65 Житлового кодексу наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Встановлюючи фактичні обставини справи, суд звертає увагу на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 25.07.2013 року, яке набрало законної сили відповідно до рішення апеляційного суду Житомирської області від 01.11.2013 року (а.с.87-88). Зазначеними рішеннями судів, зокрема, встановлено, що ОСОБА_3 є наймачем квартири АДРЕСА_3. В спірній квартирі зареєстрований як проживаючий в якості члена сім"ї наймача з 24.11.1989 року ОСОБА_1.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України встановлені судовим рішенням в цивільній справі вище зазначені обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
З огляду на викладене, хоча наймачем квартири АДРЕСА_3 на даний час є ОСОБА_3, позивач користується рівними з нею правами та має право на підставі вимог ст. 65 Житлового кодексу України на вселення до себе малолітньої доньки ОСОБА_2, не одержуючи на це згоди ОСОБА_3
Що стосується посилань представника відповідача, що при реєстрації малолітньої ОСОБА_2 були порушені вимоги ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та п. 2.2. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України № 1077 від 22.11.2012 року, то суд вважає їх безпідставними, оскільки зазначені норми, на думку суду, не регулюють спірні правовідносини щодо фактичних обставин справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності дій, що призвели до скасування реєстрації малолітньої ОСОБА_2.
Виходячи з наведеного, позивач мав право зареєструвати свою малолітню дитину за адресою реєстрації свого місця проживання без отримання згоди наймача, оскільки він наділений рівними з наймачем правами та обов'язками за нормами житлового законодавства.
Між іншим суд вбачає, що спірним рішенням порушується право малолітньої ОСОБА_2 на житло.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Слід також зазначити, що згідно з п.п. 1, 9 ч. 3 статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що вище зазначений висновок відповідача від 23 серпня 2013 року та лист-повідомлення від 23.08.2013 року за вих. 15/1564 не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, а тому для належного захисту прав позивача суд визнає неправомірними дії Богунського районного відділу у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області щодо скасування реєстрації малолітньої ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3.
Керуючись статтями 158-163, 254 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов задовільнити.
Визнати неправомірними дії Богунського районного відділу у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області щодо скасування реєстрації малолітньої ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Г.В. Чернова
Повний текст постанови виготовлено: 02 грудня 2013 р.