копія
04 грудня 2013 р. Справа № 804/14780/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддяЛяшко О.Б.,
при секретаріСтавицькому О.В.,
за участю:
представників позивача представника відповідача Горбаньова С.О.,Дмитрук О.М., Троньоко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрохімпром" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрохімпром» (далі - ТОВ «Електрохімпром») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Новомосковської ОДПІ) форми "В4" від 31.10.2013 року № 0002282202 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підставі висновків, викладених в акті перевірки ТОВ «Електрохімпром» від 16.10.2013 року № 448/222/31785134, податковим органом 31.10.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0002282202, яким ТОВ «Електрохімпром» зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за серпень 2013 року у розмірі 313543,00 грн. Позивач із зазначеним рішенням не погоджується, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки висновки викладені в акті перевірки, є такими, що не відповідають положенням діючого податкового законодавства.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали суду пояснення відповідно до обставин, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що податковим органом оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 31.10.2013 року № 0002282202 винесене в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Новомосковської ОДПІ на підставі наказу від 30.09.2013 року № 284 та відповідно до підпункту 78.1.8, пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Електрохімпром» з питань підтвердження правомірності заявленого від'ємного значення сум ПДВ по податковій декларації за серпень 2013 року, за результатами якої складено акт від 16.10.2013 року № 448/222/31785134 (далі - акт перевірки від 16.10.2013 року).
Відповідно до висновків даного акту, встановлено порушення позивачем п.п.14.136 статті 14, п.п.139.1.9 п.139.1 статті 139, абз.3 п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено значення рядка 24 податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 року на суму 313543,00 грн.
На підставі акту перевірки від 16.10.2013 року Новомосковською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 31.10.2013 року № 0002282202, яким ТОВ «Електрохімпром» зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за серпень 2013 року в розмірі 313543,00 грн.
Вирішуючи правомірність винесеного податковою інспекцією ТОВ «Електрохімпром» рішення, суд вважає за необхідне перевірити доводи податкових органів, викладені в акті перевірки від 16.10.2013 року, з'ясувати обставини реальності вчинення господарських операцій у перевіряємому контролюючим органом періоді, або встановити наявність чи відсутність інших доказів.
Матеріалами справи підтверджується, що основними видами діяльності підприємства позивача є виробництво міді, свинцю, цинку, олову, інших готових металевих виробів.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, судом під час розгляду справи встановлено, що, здійснюючи господарську діяльність, протягом перевіряємого періоду підприємство позивача уклало з ТОВ «Аксон» договір від 06.01.2012 року №0106/01 на поставку котлів електродних в асортименті та договір від 18.01.2012 року №02/01 на поставку швидко-розбірної конструкції мобільної будівлі офісу; з ТОВ «Середа Компані» договір від 17.05.2011 року №0517/01 на поставку анодів мідних; з ТОВ «Тріумф» договір від 28.10.2012 року №1028/01 на поставку анодів мідних.
У ході судового розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про визнання судом недійсними (нікчемними) правочинів, вчинених позивачем та ТОВ «Аксон», ТОВ «Середа Компані», ТОВ «Тріумф» у перевіряємий податковим органом період.
В свою чергу, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій за вказаними договорами поставки обладнання, товару надано, а судом досліджено та долучено до матеріалів справи первинну та бухгалтерську документацію по правовідносинам з ТОВ «Аксон», ТОВ «Середа Компані», ТОВ «Тріумф», а саме: договори, специфікації, податкові та видаткові накладні, рахунки, банківські виписки, платіжні доручення, акти приймання-передачі, акти переплаву, акти на списання товарно-матеріальних цінностей, реєстри виданих та отриманих податкових накладних тощо.
Матеріалами справи також підтверджується, що ТОВ «Електрохімпром» придбані у постачальників за договорами обладнання та товари в подальшому були використані у власній господарській діяльності при виготовленні та реалізації порошку мідного.
Жодних зауважень щодо правильності оформлення зазначених первинних документів у відповідача під час перевірки не виникло і відповідно в акті перевірки від 16.10.2013 року не зафіксовано.
Крім того, на підтвердження придбання ТОВ «Електрохімпром» обладнання та товару у постачальників, представником позивача здійснено запити до ТОВ «Аксон», ТОВ «Середа Компані», ТОВ «Тріумф».
З листів-відповідей контрагентів та доданої до них первинної та бухгалтерської документації, долученої до матеріалів справи, також вбачається підтвердження здійснених господарських операцій та проведення їх даних підприємствами в бухгалтерському та податковому обліку.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених контролюючим органом в акті перевірки, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.
Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.
Загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 Податкового органу України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
На думку суду, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.
Згідно положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Отже, за таких умов, у разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІV). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).
Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).
Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).
При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.
Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
Сторонами визнається, що позивач самостійно задекларував за період з 01.05.2011 року по 31.08.2013 року залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відображений у рядку 24 декларації за серпень 2013 року від 18.09.2013 року №9058104773 в сумі 333964,00 грн. згідно податкових накладних, які були досліджені відповідачем в ході проведення перевірки та копії яких долучені до матеріалів справи.
Факт поставки товарів (послуг) за означеними податковими накладними відповідачем не заперечується, поставка позивачем таких товарів (послуг) за цінами, нижче звичайних, відповідачем не виявлена, про не включення позивачем до складу договірної (контрактної) вартості будь-яких сум коштів, що передані платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг, відповідачем не зазначено. За викладених обставин суд доходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення форми "В4" від 31.10.2013 року № 0002282202, яким ТОВ «Електрохімпром» зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за серпень 2013 року в розмірі 313543,00 грн.
Отже, відповідач правомірність своїх висновків та винесеного на їх підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки від 16.10.2013 року, не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. Між тим відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги наведене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрохімпром» такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ форми "В4" від 31.10.2013 року №0002282202 про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ, визнанню протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки в матеріалах справи містяться докази понесених позивачем судових витрат у розмірі 458,81 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрохімпром» судові витрати у розмірі 458,81 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрохімпром» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В4" Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 31 жовтня 2013 року № 0002282202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Електрохімпром» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 313543,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрохімпром» (код ЄДОРПОУ 31785134) судовий збір у розмірі 458,81 грн. (чотириста п'ятдесят вісім грн. 81 коп.).
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 06 грудня 2013 року
Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 06.12.2013 р. СуддяО.Б. Ляшко О.Б. Ляшко