м. Вінниця
18 грудня 2013 р. Справа № 802/4404/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Воробйової І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання: Панченка Т.Д.
представника відповідача: Нестерук М.І.
у відсутність позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: приватного підприємства "Русь-Інвест"
до: Іллінецької об"єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов приватного підприємства «Русь-Інвест» (ПП «Русь-Інвест», підприємство, позивач) до Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області (Іллінецька ОДПІ, податковий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 р. № 0000642200.
На обґрунтування позовних вимог позивачем вказано про неправомірність висновків податкового органу, викладених у акті перевірки, щодо заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 63333,33 грн. Як наслідок, протиправність податкового повідомлення - рішення, яким визначено грошове зобов'язання з цього податку.
В ході розгляду справи по суті представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Пояснив, що податкова накладна №302 від 28.02.2013 р., суму ПДВ по якій і знято податковим органом, заповнена з дотриманням норм чинного законодавства та за результатом виконаних ТОВ «Ферко» робіт. А тому у податкового органу відсутні підстави застосовувати положення статті 23 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в яких йдеться про звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій саме з постачання відходів і брухту. Відповідно, й відсутні підстави для прийняття на цій підставі податкового повідомлення-рішення.
В судове засідання, призначене на 18.11.2013р. представник позивача не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, яке судом задоволено, про що винесено протокольну ухвалу.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, вказуючи на те, що у податковій накладній № 302 від 28.02.2013р. у графі «номенклатура товарів/послуг продавця» вказано про «демонтаж будівлі, порізка на металобрухт», тоді як у акті від 28.02.2013р. вказано про списані основні засоби: БУМ-5 шт., напірний водопровід виробничих вод, дифапарат, - що у податковій накладній не відображено. Окрім того, позивачем на перевірку не надано жодних документів, які б підтверджували фактичне виконання робіт контрагентом. Такі обставини, на думку представника є порушенням заповнення податкової декларації, оскільки інформація, що міститься в ній не відповідає фактичній.
Також представник наполягає на порушені позивачем, статті 23 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в частині неправомірного нарахування податку на додану вартість на операції, які від такого звільняються.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.
На підставі наказу Іллінецької ОДПІ № 80 від 30.08.2013р. податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Русь Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Ферко» за лютий 2013 р., за наслідком проведення якої складено акт № 16/22/32630959 від 12.09.2013 р., в якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення.
Зокрема, у акті вказано, що в ході проведення перевірки господарських відносин платника податків ПП «Русь Інвест» з ТОВ «Ферко» та дослідження реальності їх здійснення та повноти відображення в обліку за лютий 2013 р. до перевірки представлено договір № 31/08-12 від 31.08.2013 р., згідно якого ТОВ «Ферко» зобов'язалося надати ПП «Русь Інвест» послуги по демонтажу рухомого та нерухомого майна і обладнання. Додатковою угодою до цього ж договору сторони передбачили, що ТОВ «Ферко» погоджується прийняти в рахунок погашення боргу від ПП «Русь Інвест» рухоме та нерухоме майно, яке є власністю останнього і розташоване за адресою: вул. Центральна, 1 с. Камяногірка, Іллінецького району, Вінницької області на суму заборгованості за виконані роботи згідно актів виконаних робіт.
На виконання умов зазначених договорів ТОВ «Ферко» виписало ПП «Русь Інвест»:
- акт надання послуг № 28 від 28.02.13р. на демонтаж будівлі, порізка на металобрухт на загальну суму 380000 в т.ч. ПДВ 63333,33 грн.;
- рахунок на оплату № 389 від 28.02.2013 р. на загальну суму 38000 грн. в т.ч. ПДВ 63333,33 грн.;
- податкову накладну № 302 від 28.02.2013р. на демонтаж будівлі, порізка на металобрухт на загальну суму 38000 грн. в т.ч. ПДВ 63333,33 грн.
На підтвердження оприбуткування матеріалів від проведеного демонтажу надано акт б/н від 28.02.2013 р., в якому зазначено: «… раніше списані основні засоби у 2011 р.: БУМ -5 шт., напірний водопровід виробничих вод - 1 шт., були повністю не демонтовані. Комісія прийняла рішення провести додатковий демонтаж даних об'єктів.
В результаті додаткових робіт по демонтажу, було отримано металобрухт загальною вагою 159,795 тон (БУМ 5 шт) 82,925 т., напірний водопровід виробничих вод - 1 шт -23,87 тон, дифапарат -1 шт. -53 тони.
В зв'язку з проведенням робіт по демонтажу, комісія вважає отриманий металобрухт оприбуткувати в кількості 189,795 т».
Таким чином, в ході перевірки встановлено, що від демонтажу проведеного ТОВ «Ферко» на підставі акта від 28.02.2013р. отримано та оприбутковано підприємством 1593795 т металобрухту (вартість оприбуткованого металолому в акті не вказано).
Окрім того, у акті перевірки зафіксовано виявлене порушення щодо порядку заповнення податкової накладної.
Так, перевіркою встановлено, що на порушення пп. «е» п. 201.1 статті 201 ПК України в податковій накладній, отриманій від ТОВ «Ферко» № 302 від 28.02.13р. в графі «номенклатура товарів/послуг продавця» вказано «демонтаж будівлі, порізка на металобрухт», в той час як в акті на списання основних засобів та оприбуткування металолому № б/н від 28.02.13 р. вказано про проведення демонтажу БУМів, напорного водопроводу, виробничих вод та дифапарата.
Враховуючи наведені обставини, податковий орган доходить висновку про порушення позивачем положень статті 23 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України та п. 198.6 ст. 198 ПК України (невірне заповненням податкової накладної № 302 від 28.02.2013р.).
За наслідком проведеної перевірки та складеного акта податковим органом сформовано податкове повідомлення-рішення №000642200 від 20.09.2013р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 63333 та застосовано штрафну санкцію у розмірі 15833,25 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Встановлено, що між ПП «Русь-Інвест» та ТОВ «Ферко» укладено договір №31/08-12 від 31.08.2012р., відповідно до умов якого останнє зобов'язалось надавати послуги по демонтажу рухомого та нерухомого майна і обладнання, розташованого за адресою: Вінницька область, Іллінецький район, с. Камяногірка, вул. Центральна, 1.
На виконання умов вказаної угоди ТОВ "Ферко" виконало роботи, на підтвердження чого суду надано акт надання послуг № 2803 від 28.02.13р., рахунок на оплату № 389 від 28.02.13р. та податкову накладну № 302 від 28.02.2013 р.
При цьому, слід зазначити, що як у акті надання послуг так і у податковій накладній в рядку «найменування робіт» вказано «Демонтаж будівлі, порізка на металобрухт».
Разом з тим, суду надано розрахунок вартості наданих послуг до акту виконаних робіт № 2803 від 28.02.2013р., в якому відображено найменування отриманих позивачем послуг, а саме: демонтаж даху і стелі будівлі цукрового заводу; виїмка металоконструкцій по основних засобах, які раніше було списано, але не до демонтовано; монтаж стелі і даху будівлі цукрового заводу; порізка металоконструкцій основних засобів, які було раніше списано але не порізано на металобхут; порізка великорозмірного металобрухту на мілкіші розміри металобрухту, який зібрано по території заводу.
Отже суду надано розразунок робіт (послуг), отриманих позивачем від ТОВ «Ферко» 28.02.2013р. але не відображених у повному обсязі у акті виконаних робіт № 2803 від 28.02.13р. (хоча цей перелік стосується саме цього акту) і у податковій накладній №302 від 28.02.13 р. В останній, слід зауважити, також невірно відображено кількість наданих послуг (виконаних робіт). Зазначене є порушенням порядку заповнення податкової накладної.
Так, згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно підпункту "е", пункту 201.1 статті 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначається в окремому рядку такий обов'язковий реквізит як: опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.
В свою чергу, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджені Наказом МФУ від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за №1333/20071 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" (Наказ № 1379).
Відповідно до пункту 6.3 Наказу № 1379 не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту порушення порядку заповнення податкової накладної.
Підпунктом 12.2 пункту 12 Наказу № 1379 передбачено, що до розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг продавця, а саме: у графу 3 - кількість найменувань поставлених товарів/послуг та у разі перевищення їх найменувань над кількістю рядків, відведених для їх розміщення у бланку податкової накладної, такий бланк доповнюється необхідною кількістю рядків.
Зважаючи на наведену норму, судом не беруться до уваги доводи представника позивача про неможливість внесення у податкову накладну всього переліку наданих підприємству послуг.
Враховуючи наведене, суд погоджується з висновками податкового органу щодо порушення порядку заповнення податкових накладних. При цьому, враховує і наступне.
Згідно частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.
Так, відповідно до пунктів 2.15, 2.16 зазначеного Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.
В свою чергу, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що покупець має право подати заяву зі скаргою на постачальника товарів (робіт, послуг) в разі порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної або порушення постачальником порядку реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Заява зі скаргою на постачальника подається разом з податковою декларацією за звітний податковий період, до заяви додаються копії товарних чеків чи інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів, послуг. Тобто подати скаргу можливо тільки з Декларацією по податку на додану вартість за період в якому відбувається факт сплати податку постачальнику або факт отримання товару (послуг), що підтверджується відповідними документами.
ПП «Русь-Інвест» не скористалося даним правом та не подало заяву зі скаргою на платника ТОВ "Ферко", щодо допущених порушень. Принаймні доказів про зворотнє суду не надано.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 53 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
За сукупністю наведених обставин, враховуючи неналежне оформлення податкової накладної, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків податкового органу, викладених у акті перевірки в цій частині та, відповідно, наявність підстав для прийняття податкового повідомлення - рішення про визнання суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафної санкції.
Поряд з цим, є необхідним зазначити, що в ході розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про порушення позивачем пункту 198.4 статті 198 ПК України.
Так, відповідно до вимог зазначеної норми, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Як вказує відповідач, операції проведені між позивачем та ТОВ «Ферко» не є об'єктом оподаткування в розумінні статті 23 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, згідно якої «тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00)».
Однак, з такою позицією податкового органу суд не погоджується з огляду на те, що між ПП «Русь -Інвест» та ТОВ «Ферко» укладено договір саме про надання послуг по демонтажу рухомого та нерухомого майна, які, як стверджує позивач, і виконані, про що складено відповідний акт та виписано податкову накладну. Тоді як у процитованій вище нормі йдеться про операції з постачання металів, що не мало місце у спірних правовідносинах.
Разом з тим, при вирішені цього спору суд враховує, що не підтвердження наявності порушення пункту 198.4 статті 198 ПК України, у цій ситуації не є визначальним та не впливає на суть іншого порушення, а отже не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, адже, як вже зазначалось вище, позивачем порушено іншу норму податкового законодавства, що є достатньою підставою для визначення податкового зобов'язання.
Окремо суд зазначає, що не можуть братись до уваги посилання податкового органу на невідповідність номенклатури послуг зазначеної у податковій накладній № 302 від 28.02.2013р., переліку робіт, зазначених у акті від 28.02.2013р., оскільки в останньому йдеться про «раніше списані у 2011 році основні засоби».
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно частини 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи не спростовують висновків акту відповідача, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте за наявності підстав для цього, а тому у задоволені позову слід відмовити.
Оскільки позивачу в задоволенні адміністративного позову відмовлено судові витрати (судовий збір) стягненню з Державного бюджету України не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволені позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна