Справа № 11кп/797/122/13 Головуючий в суді 1-ї інстанції
Категорія: ст. 118 КК України Хорошев О.С.
Доповідач: Лесь В.І.
19 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Севастополя у складі:
головуючого - судді Леся В.І.,
суддів Коваленка О.Ю., Нікітіна Г.В.,
при секретареві Івченкові М.О.,
з участю прокурора відділу прокуратури міста Севастополя Алтаєвої О.Б., потерпілої ОСОБА_1 і її представників - адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4, його захисника - адвоката ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засідання в приміщенні апеляційного суду міста Севастополя апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_1 на вирок Гагарінського районного суду міста Севастополя від 9 вересня 2013 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця міста Донецька, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
виправдано за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 1 року 6 місяців позбавлення волі, за ст. 118 КК України та за сукупністю злочинів до 2 років позбавлення волі.
Вироком суду постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 9970 грн. 68 коп., у відшкодування моральної шкоди 200000 грн., а також на користь держави судові витрати пов'язані із залученням експерта в сумі 11197 грн. 90 коп.
ОСОБА_4 визнано винним в умисному вбивстві при перевищенні меж необхідної оборони та незаконному поводженні з бойовими припасами, вчинених за наступних, вказаних у вироку, обставин.
В листопаді - грудні 2011 року ОСОБА_4 на пустирі "Сопка" в районі селища Голландія в місті Севастополі придбав у невстановленої в ході досудового розслідування особи 15 дробових револьверних (з фланцем) набоїв Флобера кільцевого запалювання калібру 4 мм, перероблених саморобним способом шляхом збільшення порохового заряду до маси 0,065 грамів, після чого зарядив вказані набої в барабан належного йому револьвера моделі "STALKER" калібру 4 мм і відстріляв з нього 6 набоїв з 15 придбаних, переконавшись в їх збільшеній пробивній здатності. Решту 9 набоїв Флобера ОСОБА_4 зарядив в належний йому револьвер, перевіз в квартиру АДРЕСА_1, де зберігав до 1 жовтня 2012 року.
Приблизно о 22 годині 1 жовтня 2012 року ОСОБА_6, знаходячись на четвертому поверсі першого під'їзду будинку АДРЕСА_1, під час сварки з раніше незнайомим ОСОБА_4, яка переросла у бійку, став наносити йому удари в область обличчя і тулуба, заподіявши численні садна, синці і крововиливи на голові, шиї та обличчі, травматичний підвивих одного зуба на верхній щелепі зліва, множинні садна на попереку зліва і справа, садно 2-го пальця лівої кисті, синці правого і лівого передпліччя, садна лівої та правої смілки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Під час конфлікту з квартири АДРЕСА_1 вийшла співмешканка ОСОБА_4 - ОСОБА_7, яка намагалась розборонити ОСОБА_4 та ОСОБА_6, однак останній завдав їй декілька ударів, заподіявши синець на потилиці праворуч, тобто легке тілесне ушкодження.
Після цього ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, повернувся до себе в квартиру і схопив з прасувальної дошки належний йому револьвер моделі "STALKER", знаряджений 9 дробовими револьверними (з фланцем) набоями Флобера зі збільшеною пробивною здатністю і, перевищуючи межі необхідної оборони, здійснив один попереджувальний постріл, а також 2 постріли в ОСОБА_6, заподіявши йому 2 вогнепальних кульових проникаючих поранення грудної клітини справа та зліва з пошкодженням легенів та серця, що супроводжувалось внутрішньою кровотечею та потягло гостре малокрів'я, позбавивши життя ОСОБА_6, тобто заподіяв йому більшу шкоду, ніж вона була необхідною і достатньою у даній обстановці.
Не погодившись з зазначеним вироком, потерпіла ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового вироку, яким ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України та засудити за ч. 1 ст. 115 КК України до 12 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, і на підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначити остаточне покарання у вигляді 15 років позбавлення волі.
Апелянт наполягає на тому, що суд першої інстанції передчасно дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки, згідно із свідченнями ОСОБА_8 механізм заподіяння вогнепальних поранень суперечить показанням обвинуваченого.
Вказує, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу вироку показання цивільної дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_7, та його подруги ОСОБА_9, свідчення яких виправдовують дії ОСОБА_4 і не відповідають дійсності. При цьому суд не мотивував свій висновок щодо невідповідності фактичним обставинам пояснень свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11
Потерпіла ОСОБА_1 також вважає, що ОСОБА_4 давав показання, які виправдовували його, з метою уникнення відповідальності.
Крім того, потерпіла не погоджується з призначеним ОСОБА_4 судом першої інстанції покарання за ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, а також вважає занадто м'яким покарання, призначене за ст. 118 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор відділу прокуратури міста Севастополя, не оспорюючи обставин вчинення кримінального правопорушення, кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ст. ст. 118, 263 ч.1 КК України та мотиви виправдання його за ст. 115 ч.1 КК України, ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції в частини призначеного ОСОБА_4 покарання та ухвалення нового вироку, яким просить визнати його винним за ч. 1 ст. 263, ст. 118 КК України, та призначити покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3-х років позбавлення волі, за ст. 118 КК України у виді 2-х років позбавлення волі, остаточне покарання призначити ОСОБА_4 на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді 3-х років позбавлення волі.
Апелянт вважає безпідставним застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4 за ст. 263 ч.1 КК України, вказує, що добровільне відшкодування збитків не може бути визнано обставиною, яка пом'якшує покарання за даною статтею кримінального закону, оскільки ця пом'якшуюча обставина стосується обвинувачення ОСОБА_4 за ст. 118 КК України.
Також, на думку прокурора, щире каяття та часткове добровільне відшкодування збитків не можна вважати обставинами, які суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, оскільки вони характеризують особу винного.
Крім того, апелянт стверджує, що суд першої інстанції недостатньо врахував при призначенні покарання ОСОБА_4 обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту оскарженого судового рішення та доводів, викладених в апеляційних скаргах, висловлення доводів прокурора, потерпілої ОСОБА_1 та її представників, які наполягали на задоволенні апеляційних скарг, думку обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, які просили залишити вирок суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів апеляційного суду знаходить, що апеляційні скарги потерпілої та прокурора задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. ОСОБА_4 обґрунтовано виправдано за ч. 1 ст. 115 КК України, а його дії за ст. 118 і ч. 1 ст. 263 КК України кваліфіковані правильно.
З матеріалів провадження видно, що ОСОБА_4 органами досудового слідства обвинувачувався у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_6 на ґрунті особистих неприязних відносин, які раптово виникли, - за ч. 1 ст. 115 КК України. У судовому засіданні прокурор, дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, склав обвинувальний акт, в якому поставив питання про застосування щодо ОСОБА_4 закону, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ст. 118 КК України - умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. При цьому потерпіла підтримала обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.
Згідно з ч. 3 ст. 36 КК перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Кваліфікуючи дії ОСОБА_4 як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, суд першої інстанції послався на показання обвинуваченого, який протягом всього досудового слідства та у судовому засіданні послідовно стверджував, що вогнепальні поранення потерпілому ОСОБА_6 він заподіяв захищаючи своє життя і здоров'я, а також здоров'я ОСОБА_7, оскільки був наляканий насильством, яке потерпілий в цей день безпричинно застосував до нього та його співмешканки.
Так, з показань ОСОБА_4 вбачається, що увечері 1 жовтня 2012 року він перебував у своїй квартирі разом з цивільною дружиною ОСОБА_7 та подругою ОСОБА_9 Вони відпочивали, слухали музику, пили вино, їли торт. Близько 22 години у двері квартири гучно і наполегливо постукали. Коли він відкрив замок, його двері з зовні хтось різко потягнув і він опинився на сходовій клітині. В цей час він побачив ОСОБА_6, який смикнув двері на себе. ОСОБА_6 спробував пройти до квартири, але він став йому на перешкоді, спитав, що він хоче та відштовхнув від себе, на що ОСОБА_6 вдарив його ногою в пах і почав бити по тулубу. В цей час на сходову клітку вийшла ОСОБА_7, побачила, що його б'ють, і спробувала заспокоїти ОСОБА_6, обняла його ззаду та хотіла відтягнути від нього, але ОСОБА_6 не звертав на неї уваги та завдав їй кілька ударів по голові. Побачивши, що його та його дівчину б'ють, він забіг до квартири, взяв з прасувальної дошки належний йому револьвер під патрон Флобера, споряджений посиленими патронами і повернувся на сходову клітку. З метою злякати нападника та припинити його дії, він зробив попереджувальний постріл у підлогу. В цей час до них з п'ятого поверху спустився ОСОБА_8 і вони разом з ОСОБА_6 почали його бити ногами та руками, хапати за руки, намагаючись відібрати револьвер. Під час завдання ударів він закривав голову руками, намагаючись уникнути ударів, і, тримаючи пістолет у правій руці, почав стріляти не дивлячись куди він цілиться, але стріляв за для того, щоб завдати поранень. Скільки він зробив пострілів не пам'ятає.
Ці показання обвинуваченого відповідають матеріалам справи і підтверджуються, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про те, що біля 22 години 1 жовтня 2012 року раніше незнайомий ОСОБА_6 безпричинно побив ОСОБА_4, а згодом ОСОБА_7, яка намагалась запобігти бійці і обняла його ззаду, завдавши їй удари ліктями по тулубу. ОСОБА_4 вирвався від ОСОБА_6 забіг у квартиру і через деякий час повернувся з револьвером, після чого вистрілив в підлогу. ОСОБА_6 і ОСОБА_8 намагалися вирвати у нього пістолет, завдавали йому удари по тілу, після чого знову пролунали постріли, якими було поранено ОСОБА_6
Факт побиття ОСОБА_4 потерпілим ОСОБА_6 підтверджується висновком судово-медичної експертизи, згідно з якою йому були заподіяні численні садна, синці і крововиливи голови, шиї та обличчя, множинні садна на попереку зліва і справа, лівої та правої гомілки, пальця лівої кисті, синці правого і лівого передпліччя, травматичний підвивих одного зуба на верхній щелепі зліва. Зазначені тілесні ушкодження у ОСОБА_4 могли виникнути від ударів руками й ногами у строк 1 жовтня 2012 року і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Під час судово-медичної експертизи у ОСОБА_7 було виявлено тілесне ушкодження у вигляді синцю потилиці праворуч, яке могло бути отримано 1 жовтня 2012 року і відносяться до легких.
Згідно висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 у нього, крім двох вогнепальних кульових проникаючих поранень грудної клітини справа та зліва з пошкодженням легенів та серця, були виявлені садна задньої поверхні грудної клітки справа по лінії лопатки на рівні 9-10-го ребер і поперекової області справа і зліва, і мають ознаки легких тілесних ушкоджень. При цьому садно задньої поверхні грудної клітки справа, контактуюча частина якого містила невиражені дугоподібні ребра, згідно з поясненнями ОСОБА_7, були заподіяні нею шляхом укусу ОСОБА_6, коли вона намагалась зупинити побиття ОСОБА_4
При судово-токсикологічному дослідженні в крові з трупа ОСОБА_6 виявлено етиловий спирт в кількості 0,96 проміле, що стосовно живих осіб відповідає легкому ступеню алкогольного сп'яніння.
Таким чином, виходячи з встановлених судом фактичних обставин, і враховуючи те, що інших доказів, які б спростовували показання обвинуваченого і ставили під сумнів їх правдивість, по справі не зібрано, колегія суддів районного суду обґрунтовано дійшла до висновку про те, що в ситуації, яка склалася, у ОСОБА_4 були підстави побоюватися за своє життя і здоров'я, але діяв він з перевищенням меж необхідної оборони, і заподіяв ОСОБА_6 смерть при перевищенні меж необхідної оборони.
Доводи апеляційної скарги потерпілої про те, що суд першої інстанції передчасно дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки механізм заподіяння вогнепальних поранень суперечить показанням обвинуваченого, колегія суддів апеляційного суду вважає помилковими.
Як вбачається з показань свідка ОСОБА_8 він не був очевидцем початку конфлікту між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 Коли він спустився на сходову клітку четвертого поверху, побачив ОСОБА_4, який із-за спини достав револьвер і направив його на ОСОБА_6, при цьому самого пострілу він не бачив, оскільки в цей момент відволікся. Потім між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 зав'язалася бійка у вигляді поштовхів. ОСОБА_6 сказав, щоб він відправив до дому ОСОБА_11 і ОСОБА_10, що він намагався зробити, а між ОСОБА_6 і ОСОБА_4 продовжувалась боротьба і вони подовжили спускатись вниз по сходах. Згодом між третім і четвертим поверхом пролунали постріли.
Отже, згідно з показами свідка ОСОБА_8, він не бачив, з якого положення ОСОБА_4 здійснював постріли з револьвера і не зміг описати механізм заподіяння вогнепальних поранень ОСОБА_6
Із показань в судовому засіданні свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_10 видно, що вони також не бачили початку конфлікту і вийшли в під'їзд, коли вже пролунали постріли. При цьому у їх присутності жодного пострілу не було здійснено. До того ж свідок ОСОБА_11 в ході відтворення обстановки і обставин події пояснила, що коли вона спустилась на сходову клітку четвертого поверху, то побачили на підлозі револьвер, який відкинула в сторону, а на светрі ОСОБА_6 в районі серця сліди пошкоджень.
Згідно ж висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 вказані вогнепальні поранення утворилися в результаті 2-х пострілів з вогнепальної зброї, патронами, спорядженими кулями калібру порядку 4 мм, причому постріли були зроблені з дистанції майже впритул, на що вказує наявність пояска осаднення, дефекту тканини, наявність кіптяви та оплавлення волосся по краях вхідних вогнепальних ран.
Даний висновок судово-медичного експерта підтверджує показання ОСОБА_4 про те, що він здійснював постріли в період, коли ОСОБА_6, знаходячись впритул до нього, продовжував завдавати йому удари, а він закривав голову руками, намагаючись уникнути ударів. Тримаючи пістолет у правій руці, він почав стріляти не дивлячись куди цілиться, в результаті чого заподіяв ОСОБА_6 вогнепальні поранення.
Оскільки показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11 і ОСОБА_10 були суперечливими, тому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив їх. Покази обвинуваченого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9, були послідовними і незмінними на досудовому слідства і в ході судового розгляду, підтверджуються протоколами відтворення обстановки і обставин події, висновками судово-медичних експертів щодо ОСОБА_4, ОСОБА_7, а також ОСОБА_6, тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.
Отже, доводи потерпілої ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції при встановленні провини ОСОБА_4 необґрунтовано послався на показання обвинуваченого та свідків захисту та не прийняв до уваги показання свідків потерпілої сторони, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду кримінального провадження.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає неправильного застосування кримінального закону та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо невинуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і вважає, що суд обґрунтовано виправдав його за даним обвинуваченням на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, належно мотивував свої висновки у вироку, а тому відсутні підстави для задоволення апеляції потерпілої ОСОБА_1 і скасування вироку в цій частині.
Покарання ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Обираючи вид і міру покарання, суд першої інстанції врахував, що кримінальні правопорушення, поставлені у провину ОСОБА_4 класифікуються як злочини невеликої тяжкості та тяжке, він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, не перебуває на обліку у нарколога. Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнав щире каяття та часткове добровільне відшкодування збитків потерпілій. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі.
Посилання в апеляційних скаргах прокурора і потерпілої на те, що суд при призначенні покарання без достатніх підстав застосував до ОСОБА_4 положення ст. 69 КК України, колегія суддів знаходить безпідставним.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 69 КК України, та роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 8. постанови від 24 жовтня 2003 № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (із змінами, внесеними згідно з постановою від 10.12.2004 р. № 18), призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин (ст. 69 КК), може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Як видно з вироку суду, призначаючи ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, суд врахував в якості обставин, що пом'якшують покарання щире каяття та часткове добровільне відшкодування збитків потерпілій, а також дані про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше ні в чому передосудному помічений не був, отримав вищу освіту та має постійну роботу, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи.
Зазначене рішення суду першої інстанції є належно умотивованим і не суперечить наведеним вище вимогам закону.
Думка прокурора про те, що часткове добровільне відшкодування збитків, як обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченого, повинна бути врахована лише при призначенні йому покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 118 КК України, оскільки збитки спричинені від умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони, є помилковою та суперечить вимогам кримінального закону та загальним засадам призначення покарання.
Що стосується твердження в апеляційний скарзі потерпілої про те, що покарання, призначене ОСОБА_4 за ст. 118 КК України є занадто м'яким, то воно також не відповідає дійсності, оскільки суд першої інстанції призначив йому максимальне покарання, передбачене санкцією цієї статті КК.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку суду першої інстанції, а відтак й підстав для задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілої ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України 2012 року, колегія суддів апеляційного суду
Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_1 та прокурора залишити без задоволення, а вирок Гагарінського районного суду міста Севастополя від 9 вересня 2013 року відносно Кривчикова Андрія Володимировича, - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення. Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Дійсна за належними підписами.
З дійсною згідно:
Суддя апеляційного суду
міста Севастополя В.І. Лесь
19.12.2013