09.12.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22-ц/797/2892/2013р. Головуючий в 1 інстанції Пекарініна І.А.
Категорія 5 Доповідач в апеляційній інстанції Алєєва Н.Г.
09 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
Головуючої - Алєєвої Н.Г.,
суддів - Зотова В.С., Козуб О.В.
за участю:
секретаря - Пасічник Г.І.,
представника відповідачки
та третьої особи - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 21.10.2013 року по цивільній справі за позовом Прокурора Нахімовського району м. Севастополя /далі Прокурор/ в інтересах Севастопольської міської Ради до ОСОБА_3, третя особа Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз» /далі ОКДБК «Санбриз»/ про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та витребування останньої з незаконного володіння відповідачки, -
Оскаржуваним рішенням позов Прокурора задоволений частково. Визнаний недійсним виданий на ім'я ОСОБА_3 державний акт ЯИ №072683 від 23.03.2010 року про право власності на земельну ділянку розташовану у АДРЕСА_1, площею 0,0922га. В решті позову відмовлено. З ОСОБА_3 на користь держави стягнутий судовий збір в сумі 114,70грн.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення з ухваленням нового про відмову в позові. ОСОБА_3 вказує, що земельна ділянка надана їй на підставі розпоряджень Севастопольської міської державної адміністрації №810-р від 22.10.2009 року та №319-р від 15.02.2010 року, яки постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 року визнані законними. Крім того, на час виникнення спірних відносин та до теперішнього часу межі міста Севастополя у встановленому законом порядку не встановлені; Севастопольська міська Рада державного акту про право власності на спірну земельну ділянку не має.
Задовольняючи позов Прокурора суд не дав належної оцінки цім фактам.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що остання підлягає задоволенню.
Згідно п.1 ч.1 ст.116, ч.1 ст.41 ЗК України; ч.8 ст.8; ч.3 ст.61 ЦПК України; юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Житлово-будівельним (житловим) кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обставини, встановлені судовим рішенням у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно п.12 Перехідних положень ЗК України (в редакції, що діяла станом на 15.02.2010 року) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населеного пункту здійснюють відповідні міські ради, а за межами населеного пункту - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно п.2 ч.1 ст.121 Конституції України та п.2 ч.1 ст.5 ЗУ «Про прокуратуру» до функцій прокуратури відноситься представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Зі справи видно, що розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №319-р від 15.02.2010р. затверджений проект землеустрою щодо відведення, зі встановленням меж в натурі /на місцевості/, та передачу у власність ОКДБК «Санбриз» /список членів додається/ земельної ділянки загальною площею 5,1га., розташованої в районі м. Товстий, для будівництва та обслуговування дачних будівель з елементами берегоукріплення з віднесенням цієї земельної ділянки до категорії земель житлової та громадської забудови. /а.с.4, 226/. Громадяни-члени кооперативу /список додається/ зобов'язані протягом одного місяця з дня видання названого розпорядження оформити державні акти на право приватної власності на земельні ділянки.
29.12.2012р. на підставі вказаного розпорядження Головне управління Держкомзему у м. Севастополі видало ОСОБА_3 державний акт серії ЯИ №072683 про право власності на земельну ділянку площею 0,0922га., розташовану на мисі Товстий, якої в наступному присвоєна адреса АДРЕСА_1 /а.с.8/.
Рішенням Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 року /а.с.163-190/, котре залишено без змін ухвалою Вищого господарського суду України від 23.07.2012 року /а.с.155-162/ скасоване рішення Господарського суду м. Севастополя від 16.01.2012 року про визнання незаконним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №319-р від 15.02.2010 року. Більш того, названою постановою визначено, що вказане розпорядження прийняте в межах повноважень Севастопольської міської державної адміністрації, є законним та обґрунтованим.
Задовольняючи позов Прокурора та визнаючи недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт про право власності на землю, суд не дав належної оцінки викладеному та тим обставинам, що:
- факти, встановлені набравшим законної сили судовим рішенням у господарській справі, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, що до яких встановлені ці обставини /ч.3 ст.61 ЦПК України/;
- державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування /ч.1 ст.116 ЗК України/, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий /Постанова судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 23.10.2013 року №6-83цс13/;
- розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №319-р від 15.02.2010 року, на підставі якого відповідачці виданий державний акт про право власності на землю, не скасоване;
- обраний прокурором спосіб захисту порушеного права не заснований на вимогах ст.16 ЦК України та п.«г» ч.3 ст.152 ЗК України, тобто спеціального закону, яким передбачено, що захист прав на земельну ділянку здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
При таких обставинах постановлене рішення не може бути визнане законним, обґрунтованим та підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову Прокурору в задоволенні позову.
При цьому колегія враховує, що висновки суду про те, що право розпорядження спірною землею має Севастопольська міська Рада, а не Севастопольська міська державна адміністрація, так як названа земельна ділянка знаходиться в межах м. Севастополя /ст. 12 Перехідних положень ЗК України/; розпорядженням №319-р від 15.02.2010 року спірна земельна ділянка передана у власність ОКДБК «Санбриз», питання про передачу вказаної землі у власність ОСОБА_3 вказаним розпорядженням не вирішувалось; останнє /розпорядження/ не засновано на вимогах ст.ст.116, 118 ЗК України, - також не можуть бути прийняти до уваги судом.
Зі справи видно, що станом на 15.12.2010 року, тобто на день прийняття розпорядження №319-р, а також до теперішнього часу, тобто до 09.12.2013 року межі м. Севастополя не встановлені, та неможливо визначити находиться спірна земельна ділянка в межах міста чи за пределами цих меж. Більш того, спірна земля являється пустирем, ознак характерних для населеного пункту не має. Посилання суду на «Генеральний план розвитку м. Севастополя», котрим встановлені межі останнього, як адміністративно територіальної одиниці, не засновані на законі, так як межі міста встановлюються не планом розвитку, а за проектами землеустрою /ч.2 ст.173 ЗК України/. Станом на 09.12.2013 року та, це не оспорюється Прокурором, такий проект не розроблений і у встановленому законом порядку /ч.1 ст.174 ЗК України/ не затверджений.
З тексту розпорядження №319-р від 15.02.2010 року видно, що земельна ділянка передана у власність членів кооперативу, в тому числі ОСОБА_3, згідно приложеного списку. Тобто, текст розпорядження свідчить не про відсутність рішення про передачу ОСОБА_3 та іншим членам ОКДБК «Санбриз» земельних ділянок, а про некоректне формулювання прийнятого рішення.
Колегія враховує і ті факти, що станом на 15.02.2010 року землі в м. Севастополі не розмежовані, Севастопольська міська Рада державного акту на спірну земельну ділянку не має, вказана ділянка зареєстрована як державна власність, та в комунальну власність не передана, в зв'язку з чим дачний кооператив «Санбриз» обґрунтовано в порядку ч.1 ст.41 ЗК України, з урахуванням вимог ч.8 ст.8 ЦПК України про аналогію закону, так як спірні правовідносини /а саме порядок надання земельної ділянки дачному кооперативу/ в повному обсязі ст.52 ЗК України не врегульовані, звернувся до Севастопольської міської державної адміністрації з клопотанням про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення членам кооперативу названої земельної ділянки. Посилання суду на порушення кооперативом вимог ст.ст.116, 118 ЗК України також не засновані на законі, так як останні регулюють порядок приватизації земельних ділянок громадянином, а не кооперативом.
Колегія враховує також і ті факти, що позов пред'явлений прокурором в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради, яка згідно ч.1 ст.10 ЗУ «Про місцеве самоврядування» є органом місцевого самоврядування, котрий представляє інтереси Севастопольської громади, та не має повноважень діяти в інтересах держави. Більш того, вимоги позову суперечливі, оскільки в останньому ставиться питання про витребування у відповідачки земельної ділянки, яка на думку Прокурора незаконно вибула з державної власності з передачею останньої Севастопольській міській Раді, тобто в комунальну власність, хоча законом не передбачена передача державної землі в комунальну власність на підставі рішення суду.
Оскільки позов Прокурора задоволенню не підлягає, останній від сплати судового збору звільнений, з Севастопольської міської Ради підлягає стягненню:
- судовий збір в розмірі 114,70грн. на користь держави;
- судові витрати на користь ОСОБА_3 в сумі 57,35грн.
Враховуючи викладене, керуючись п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 21.10.2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити Прокурору Нахімовського району м.Севастополя в задоволенні позову про визнання недійсним виданого ОСОБА_3 державного акту серії ЯИ №072683 про право власності на земельну ділянку площею 0,0922га., розташовану за адресою АДРЕСА_1 та витребування останньої з незаконного володіння відповідачки ОСОБА_3.
Стягнути з Севастопольської міської Ради на користь держави судовий збір в сумі 114,70грн. Стягнути з Севастопольської міської Ради на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 57,35грн.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 20 денний строк.
Головуюча: Н.Г. Алєєва
Судді: В.С. Зотов
О.В. Козуб