02.12.2013
Справа № 522/16223/13-ц
Провадження № 2/522/9263/13
02 грудня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого судді Свяченої Ю.Б.
при секретарі Шеян І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 обласної асоціації роботодавців півдня України за участю третіх осіб - Державної інспекції сільського господарства України, Департаменту комунальної власності ОСОБА_3 міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю, -
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 обласної асоціації роботодавців півдня України за участю третіх осіб - Державної інспекції сільського господарства України, Департаменту комунальної власності ОСОБА_3 міської ради, та просять зобов'язати відповідача не чинити перешкод у вільному користуванні ними їхньою власністю.
Позивачі обґрунтовують свої вимоги тим, що вони є власниками земельних ділянок, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168-б, 168-в, 168-г. і відносяться до земель рекреаційного призначення та були надані їм для здійснення дачного будівництва. Також зазначають, що 03 червня 2013 року до них з офіційною заявою звернулась ОСОБА_3 обласна асоціація роботодавців півдня України, яка вимагала припинити ведення підприємницької діяльності у вигляді функціонування Дачного комплексу - гостинного двору «Будинок ОСОБА_2». Позиція відповідача ґрунтується на підсумках перевірки, проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області на предмет використання земельних ділянок, розташованих за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 168 «Б-Г», в результаті якої зазначеним органом був складений Акт перевірки № 000301 від 26 квітня 2013 р. і Припис № 001103 від 26 квітня 2013 р., в яких встановлено нецільове використання зазначених земельних ділянок. Також відповідач посилається на лист Державної інспекції сільського господарства в Одеській області № 04.2-10/13/2761, в якому зазначено, що в діях позивачів встановлений не тільки сам факт нецільового використання землі, а й підстави для притягнення їх до адміністративної відповідальності; лист № 01-72ЛП-38-392-06-03 від 22 травня 2013 р. Департаменту комунальної власності ОСОБА_3 міської ради, в якому директор даного Департаменту кваліфікував як «протиправної дії» користування позивачами земель, наданих для дачного будівництва під розміщення готельно-ресторанного комплексу.
Також позивачі зазначають, що Приморський районний суд м. Одеси виносячи рішення від 14 березня 2012 року по аналогічній цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії, визначив, що використання земельної ділянки, спочатку наданої його власникові для ведення дачного будівництва, з метою організації бази відпочинку або аналогічного об'єкта, призначеного для перебування і відпочинку людей, є правомірним і не може розцінюватися як нецільове використання землі. Отже, в даному рішенні вже встановлено правомірне використання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок по вул. Миколаївська дорога 168-б, 168-в, 168-г у м. Одесі для розміщення нежитлових будівель які використовуються в рекреаційних цілях.
Позивачі у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, просили розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та не заперечували проти розгляду справи в заочному порядку.
Представник відповідача ОСОБА_3 обласної асоціації роботодавців півдня України у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомляв.
Представники третіх осіб Державної інспекції сільського господарства України у судовому засіданні та Департаменту комунальної власності ОСОБА_3 міської ради у судовому засіданні залишили питання про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розсуд суду.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Тобто, враховуючи неявку відповідача за даною цивільною справою, а також наявність відповідної заяви позивачів про винесення заочного рішення, суд вважає можливим розглядати справу в заочному порядку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками земельних ділянок, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168-б, 168-в, 168-г., що підтверджується договором купівлі-продажу від 29 грудня 2007 року, а також державним актом на право власності на земельну ділянку від 28 травня 2008 року серії ЯД № 970431. За цільовим призначенням дані земельні ділянки відносяться до земель рекреаційного призначення, тобто індивідуально дачного будівництва.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Цільове призначення вищевказаних земельних ділянок - землі рекреаційного призначення, для здійснення індивідуального житлового, гаражного та дачного будівництва. На цих земельних ділянках розташовані будівлі, в правовстановлюючих документах яких зазначено, що вони нежитлові.
У ч. 1 ст. 19 Земельного Кодексу України встановлено категорії земель, які виділяються за цільовим призначенням: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Інших цільових призначень використання землі законом не встановлено, не підлягає розширеному тлумаченню та визначенню додаткового цільового призначення, тим самим нав'язуючи власникам і користувачам земельних ділянок обмеження їх прав.
Ст. 20 ЗК України фіксує процедуру встановлення та зміни цільового призначення земель, і в своїй частині 5 регламентує, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Ст.ст. 50-52 ЗК України визначають режим використання земель рекреаційного призначення. Ст. 51 Кодексу, зокрема, вказує можливі види використання земель рекреаційного призначення. Серед варіантів такого використання, наприклад, фігурують будівництво будинків відпочинку, пансіонатів, туристичних баз, кемпінгів, ведення дачного будівництва, здійснення спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації і тощо.
Виходячи з вищенаведеного випливає, що будь-яка особа, яка є власником земельної ділянки, наданої для будь-якого виду використання в межах рекреаційного цільового призначення землі, має право самостійно визначати: як саме використовувати землю в рамках її цільового призначення (категорії) способом, прямо не забороненим законом.
Згідно з пунктами 1 і 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 р. N 224, Держкомзем, як центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин.
Відповідно до інструктивних листів Держкомзему N 14-17-7/9942 від 27.12.2006 р. та N 14-17-12/3361 від 03.04.2008 р., визначальними тлумачення понять «цільове призначення земельної ділянки» і «використання землі не за цільовим призначенням», центральний орган виконавчої влади спеціальної компетенції встановив, що будь-який вид використання земельної ділянки в межах цільового призначення (категорії землі) є правомірним - відповідає вимогам закону.
Також відповідно до «Державного Класифікатора будівель і споруд», затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. № 507, нежитловими будівлями можуть бути готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку та інші будівлі призначені для тимчасового проживання. Такі об'єкти нерухомості природним чином (за призначенням) можуть знаходитися на землі рекреаційного призначення, та при цьому відносяться до нежитлового фонду нерухомості.
В судовому засіданні з'ясовано, що в Приморському районному суді м. Одеси розглядалась аналогічна цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії, в результаті якої рішенням від 14 березня 2012 року було визначено, що використання земельної ділянки, спочатку наданої його власникові для ведення дачного будівництва, з метою організації бази відпочинку або аналогічного об'єкта, призначеного для перебування і відпочинку людей, є правомірним і не може розцінюватися як нецільове використання землі.
Крім того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 травня 2013 року, що є чинним, визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право використовувати земельні ділянки, що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168-б, 168-в, 168-г, для ведення господарської діяльності у сфері рекреації, визнано правомірними їх дії щодо використання нежитлових будівель, що знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168-б, 168-в, 168-г, в цілях ведення господарської діяльності у сфері рекреації, а також визнано законними, правомірним, та таким що відповідають цільовому використанню дії позивачів щодо використання вказаних земельних ділянок, на яких розташовані нежитлові будівлі.
Отже, в вищевказаних рішеннях вже встановлено правомірне використання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок по вул. Миколаївська дорога 168-б, 168-в, 168-г у м. Одесі для розміщення нежитлових будівель які використовуються в рекреаційних цілях.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України та норм Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», обставини встановленні в іншому рішенні суду, що набрало законної сили, доказуванню не підлягають.
До того ж, згідно ст. 52 ЗК України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а так негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.
Як свідчать матеріали цивільної справи, діяльність з експлуатації бази відпочинку за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168-в, 168-6, 168-г не перешкоджає використанню земельних ділянок за їх призначенням, а також не вчиняє негативного впливу на природний стан цих земель. Адже як дачне будівництво, так і будівництво із подальшою експлуатацією нежитлових будівель бази відпочину передбачає розміщення на земельних ділянках капітальних будівель, призначених для перебування людей.
Отже, вимоги ОСОБА_3 обласної асоціації роботодавців півдня України, про припинення ведення підприємницької діяльності у вигляді функціонування Дачного комплексу - гостинного двору «Будинок ОСОБА_2» є необґрунтованими та безпідставними.
Законність використання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїх земельних ділянок підтверджується дозволом на роботу дачного комплексу «Дім ОСОБА_2» №192 виданого ГУ Держтехногенбезпеки в Одеській області від 12 квітня 2013 року, свідоцтвом про реєстрацію бази для стоянки маломірних (малих) суден №023 від 25 квітня 2013 р., ліцензією АВ №389341 виданою ОСОБА_3 обласною адміністрацією та відповідними звітами про проведення технічного обстеження будівель та земельних ділянок за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168-в, 168-6, 168-г., а також сертифікатом акредитації від 10 березня 2012 року, виданого керівником Департаменту міжнародних проектів МАНВО.
З викладеного вбачається, що позивачі правомірно використовують належні їм земельні ділянки за адресою м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168-б, 168-в, 168-г. для розміщення бази відпочинку, тому що використання під індивідуальне дачне будівництво та для розміщення бази відпочинку відноситься до земель рекреації, а зміна виду використання земельних ділянок в межах одного цільового призначення здійснюється за власним розсудом власника даної ділянки без відповідної згоди органів державної влади та місцевого самоврядування.
Як передбачено ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо усунення перешкод у користуванні власністю у вигляді земельних ділянок, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168-б, 168-в, 168-г., є обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Керуючись ст. 15, 16, 319 ЦК України, ст.ст. 19, 29, 50, 51, 52 ЗК України, п. 1,4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 р. N 224, «Державний Класифікатор будівель і споруд», затверджений Наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. № 507, Постанова Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57, 60, 88, 208-209, 212-215, 218, 224-225 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 обласної асоціації роботодавців півдня України за участю третіх осіб - Державної інспекції сільського господарства України, Департаменту комунальної власності ОСОБА_3 міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю, - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_3 обласну асоціацію роботодавців півдня України не чинити перешкод та протиправних дій, які створюють перешкоду у користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2 їхньою власністю у вигляді земельних ділянок, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168-б, 168-в, 168-г.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: Ю.Б. Свячена