ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
16 грудня 2013 року 08:10 № 2а-9436/10/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
доПриватного підприємства «Спецсервіс-2003»
третя особаОСОБА_1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна-Мерседес-Бенц»
проприпинення юридичної особи
Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва (надалі - позивач/ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Спецсервіс-2003» (надалі - відповідач/ПП «Спецсервіс-2003»/Підприємство), який, в свою чергу, ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.03.2008 р. №2-922/08 було направлено до Окружного адміністративного суду м. Києва, в якому просила суд (з врахуванням уточнених позовних вимог №6404/9/10-006 від 16.09.2008 р.) припинити державну реєстрацію відповідача з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру, тобто з 22.10.2003 р.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2010 р. по справі №2а-9436/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 р., було відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України №К/9991/33233/11 від 30.10.2013 р. зазначені рішення були скасовані, а справа №2а-9436/10/2670 була направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2013 р. провадження по справі було відкрито, витребувано від Позивача додаткові документи (відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України) та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні було допущено процесуальне правонаступництво, в порядку передбаченому положеннями ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), та замість Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва допущено Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить адміністративний позов задовольнити із підстав викладених в уточнених позовних вимогах (№6404/9/10-006 від 16.09.2008 р.), а саме в зв'язку із відсутністю Відповідача за зареєстрованим місцезнаходженням.
Відповідач та терті особи в судове засідання не з'явились, про час та місце були повідомлені в порядку передбаченому положеннями КАС України, клопотання по відкладення судового розгляду не надходило, заяви про розгляд справи за їх відсутності не подавались.
Зважаючи на неявку Відповідача та третіх осіб в судове засідання, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Приватне підприємство «Спецсервіс-2003» було зареєстроване Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією 22.10.2003 р. та з 17.11.20103 р. взята на податковий облік у Державній податковій інспекції у Солом'янському районі м. Києва.
Водночас, Позивач зазначає, що Відповідач відсутній за своїм зареєстрованим місцезнаходженням (м. Київ, вул. Кіровоградська, 100-б), а тому звернувся до суду для припинення державної реєстрації Відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції чинній на момент подання уточнених позовних вимог) (надалі - Закон №755) Підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Згідно до п.1 та п.3 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції чинній на момент подання уточнених позовних вимог) (надалі - Закон №509) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених ч.2 ст.38 Закону №755 а лише у разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством, або ж у випадку здійснення діяльності, безпосередньо спрямованої на ухилення від оподаткування.
Водночас, в позовних вимог Позивач послався на порушення закону, допущені при створенні юридичної особи Відповідача, які не можна усунути, а також на відсутність Підприємства за місцезнаходженням.
Відповідно до положень ч.1 ст.110 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.
Водночас, в ч.2 ст.110 ЦК України, вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у п.2 ч.1цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.
Таким чином, Позивача не можна визнати особою, наділеною повноваженнями щодо ініціації припинення юридичної особи з підстав визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.
Сама ж по собі наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням також не є свідченням провадження платником діяльності, спрямованої на ухилення від оподаткування, а відтак не може бути матеріально-правовою підставою заявленої податковим органом вимоги щодо припинення юридичної особи Підприємства.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в постановах №К/9991/59234/12 від 04.12.2012 р., №К-21729/10 від 19.12.2012 р.. №К/9991/14644/11 від 20.06.2013 р.
Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України №К/9991/33233/11 від 30.10.2013 р. було зобов'язано суд першої інстанції з'ясувати чи підтверджується факт реєстрації Підприємства на підставну особу та наявності, у зв'язку з цим, ознак анонімної структури у діяльності відповідача, та чи мав наслідком цей факт (у разі його підтвердження) порушення законодавства у сфері оподаткування.
На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від Позивача було витребувано вищевказану інформацію. Крім того, в судових засіданнях від представника Позивача вимагалось виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України К/9991/33233/11 від 30.10.2013 р. та ували Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-9436/10/2670від 12.11.2013 р. та надати до суду документи (інформацію) що підтверджує факт реєстрації Підприємства на підставну особу та наявності, у зв'язку з цим, ознак анонімної структури у діяльності відповідача, та чи мав наслідком цей факт (у разі його підтвердження) порушення законодавства у сфері оподаткування.
Однак, Позивачем вимоги суду виконанні не були, документи не надані.
В ст.69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
В ст.70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
В ч.1 та ч.3 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.
Частиною 1 ст.114 КАС України передбачено, що суд може запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази у строк, встановлений судом.
Таким чином, в зв'язку із ненаданням додаткових доказів Позивачем, суд проводив розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.
Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача.
Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
1. В задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Приватного підприємства «Спецсервіс-2003» відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б. В. Санін