Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
місто Харків
10.12.2013 р. справа №820/11845/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденко А.В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,
представників:
позивача - Яризько О.В.,
відповідача, Харківської митниці Міндоходів - Горбонос В.В.,
відповідача, ГУДКСУ в Харківській області - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Імпорт"
до Харківської митниці Міндоходів
проскасування рішень, стягнення коштів, -
встановив:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеропт-Імпорт», в порядку адміністративного судочинства висунув вимоги про 1) скасування рішень Харківської обласної митниці з питань коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001597/2 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001603/1 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001608/2 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001604/1 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001660/2 від 21.08.2013р., №807000003/2013/001909/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001906/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001908/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001907/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001858/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001903/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001904/2 від 26.09.2013р.; 2) стягнути 3.552.138,27 грн. зайво сплачених у зв'язку з виконанням рішень митниці при розмитнені товарів коштів.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що при здійсненні митного декларування правильно визначив митну вартість товарів на підставі основного методу - за ціною договору. Передбачених законом причин для застосування другорядних методів визначення митної вартості товару у спірних правовідносинах не було. Посилаючись на викладені вище доводи, представник позивача у судовому засіданні, просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.
Відповідач, Харківська митниця Міндоходів (юридичний та фактичний правонаступник Харківської обласної митниці), з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що внаслідок застосованої процедури консультацій платник податків не виконав вимог митного органу, витребуваних митницею документів, необхідних для застосування основного методу визначення митної вартості товару, не подав. У зв'язку з неможливістю визначення митної вартості товару за основним методом - ціною договору, митний орган послідовно застосував другорядні методи аж до резервного відповідно до ст.ст.59-64 Митного кодексу України. Посилаючись на викладені вище міркування, представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог.
Відповідач, ГУ ДКСУ в Харківській області, правом на подання письмових заперечень проти позову не скористався, участі свого повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що між позивачем, ТОВ «Інтеропт-Імпорт» та компанією «Trinity GmbH» (резидент Бразилії) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 30.07.2013р. №20130617. Предметом згаданого правочину є придбання м'яса курячого та субпродуктів на умовах поставки СPT Харків (Інкотермс 2010) за ціною 0,45 євро/кг.
Окрім того, між позивачем, ТОВ «Інтеропт-Імпорт» та компанією «Vion Sales West B.V.» (Нідерланди) було укладено зовнішньоекономічний контракт 30.07.2013р. №20130730. Предметом згаданого контракту є придбання свинини і субпродуктів на умовах поставки FCA NL OLST (Інкотермс 2010) за ціною 0,43 EUR/кг. печінки свинячої.
У межах виконання зобов'язань за згаданими контрактами, здійснюючи імпорт товару на митну територію України, платник податків склав і подав до митниці ВМД, за якими Харківської обласної митниці були прийняті рішення №807000003/2013/001908/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001907/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001858/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001903/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001904/2 від 26.09.2013р. про коригування митної вартості товару із розрахунку 1,0688євро/кг. печінки свинячої (1,44дол.США/кг. печінки свинячої), а також рішення №807000003/2013/001597/2 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001603/1 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001608/2 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001604/1 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001660/2 від 21.08.2013р., №807000003/2013/001909/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001906/2 від 26.09.2013р. про коригування митної вартості товару із розрахунку 1,2321-1,2500євро/кг. м'яса курячого (1,66дол.США/кг. м'яса курячого) на підставі другорядного (резервного) методу визначення митної вартості відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.
У зв'язку з виконанням владних приписів перелічених рішень платник податків додатково порівняно з первісно визначеною митною вартістю товару сплатив до бюджету 3.552.138,27 грн., які за процедурою випуску товарів у вільний обіг під гарантію відповідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України перерахував на відкриті на ім'я митниці рахунки в територіальній установі Державної казначейської служби України.
Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірних рішень суб'єкт владних повноважень обрав положення ст.ст.55, 57, 64 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб'єкта владних повноважень про непідтвердження платником податків в ході процедури консультацій підстав для застосування основного методу визначення митної вартості товару та про наявність в розпорядженні митного органу цінової інформації про інший (вищий) рівень цін на імпортуємий товар.
Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що критерії правомірності рішень та діянь суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.
Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що правовідносини з приводу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, унормовані, насамперед, приписами ст..ст.57-64 глави 9 розділу ІІІ Митного кодексу України.
Відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч.5 ст.57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч.7 ст.57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст.57).
Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст..58 Митного кодексу України.
Оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст..ст.69, 70, 71, 86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах на момент прийняття суб'єктом владних повноважень спірних рішень не існувало законодавчо запроваджених перешкод для визначення митної вартості імпортованого платником податків товару відповідно до ст.58 Митного кодексу України.
Так, подані до митного оформлення документи повністю задовольняли вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали розумно достатніх підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердженості чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
При цьому, суд бере до уваги, що у розумінні ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю є ціна товару, збільшена на розмір платежів, перелічених у ч.10 цієї ж статті.
Частиною 2 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли 1) перелічені документи містять розбіжності, 2) перелічені документи містять ознаки підробки, 3) перелічені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, 4) перелічені документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У ході розгляду справи судом встановлено, що іноземні контрагенти позивача згідно з поданими до митного оформлення документами є виробниками імпортованого товару.
Суб'єкт владних повноважень цієї обставини при здійсненні митних процедур під сумнів не поставив, належних та допустимих згідно з ст. 70 КАС України доказів на спростування достовірності цієї обставини до суду не подав.
Отже, за відсутності ознак пов'язаності імпортера з іноземними контрагентами, за відсутності ознак, котрі б показували на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки, відносно такої складової митної вартості товару як ціна придбання митний орган не мав фактичних даних вважати подані платником податків документи про ціну придбання неповними чи недостовірними.
З наявних у справі документів випливає, що стосовно інших складових митної вартості суб'єкт владних повноважень також не мав підстав для сумніву в достовірності та правильності їх визначення платником податків.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що процедура консультацій у спірних правовідносинах була проведена митницею формально, позаяк судом з'ясовано, що митним органом не було встановлено обставин, які, згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України, є підставою для витребовування додаткових документів. При цьому, суд знаходить підстав для визнання обґрунтованим судження митниці про те, що неподання платником податків платіжних документів є підставою для проведення процедури консультацій, адже за жодних умов домовленості сторін зовнішньоекономічного контракту стосовно ціни (вартості) товару не можуть втілюватись у відомостях платіжних документів, позаяк останні свідчать лише про стан виконання господарських зобов'язань і об'єктивно не здатні змінити показника розміру вартості товару.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54); за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54).
Відповідно до п.1 ч.4 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Проте, під час розгляду справи суб'єктом владних повноважень не надано до суду жодних фактичних даних, які б засвідчували, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з неподанням митницею доказів правомірності та обґрунтованості рішень про застосування резервного методу визначення митної вартості товару відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, слід дійти висновку про обґрунтованість доводів платника податків.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що реалізація суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінської функції в порядку ч.1 ст. 55, ст. 64 Митного кодексу України шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів здійснена безпідставно.
Окремо суд зважає на ту обставину, що відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом - Правила №598) в графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Оглянувши тексти спірних рішень, суд відзначає відсутність в змісті рішень про коригування митної вартості всупереч вимогам Порядку №598, по-перше, викладення причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, по-друге, викладення результатів консультацій, по-третє, обов'язкового зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Застосування органом доходів і зборів з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, митницею такого порівняння зроблено не було. До суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було. А відтак, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ч.2 ст.71 КАС України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а також факт виконання платником податків приписів спірних рішень шляхом перерахування коштів, то позов належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ТОВ «Інтеропт-Імпорт» до Харківської митниці Міндоходів, ГУДКСУ в Харківській області про скасування рішень, стягнення коштів - задовольнити.
Скасувати в повному обсязі рішення Харківської обласної митниці з питань коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001597/2 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001603/1 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001608/2 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001604/1 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001660/2 від 21.08.2013р., №807000003/2013/001909/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001906/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001908/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001907/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001858/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001903/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001904/2 від 26.09.2013р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Імпорт" (ідентифікаційний код - 38386247; місцезнаходження - Україна, 61002, Харківська область, місто Харків, вул. Сумська, буд.36/38) 3.552.138 (три мільйони п'ятсот п'ятдесят дві тисячі сто тридцять вісім)грн. 27 коп., сплачених на виконання рішень Харківської обласної митниці з питань коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001597/2 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001603/1 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001608/2 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001604/1 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001660/2 від 21.08.2013р., №807000003/2013/001909/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001906/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001908/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001907/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001858/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001903/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001904/2 від 26.09.2013р.
Роз'яснити, що постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Роз'яснити, що постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Постанова у повному обсязі виготовлена 13.12.2013 р.
Суддя А.В. Сліденко