Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
місто Харків
11.12.2013р. справа № 820/11785/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденко А.В.,
за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
до ФОП ОСОБА_1
простягнення податкового боргу, -
встановив:
Суб'єкт владних повноважень, ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача, ФОП ОСОБА_1, податковий борг у сумі 11.930,13 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. Відносно ФОП ОСОБА_1 податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення, які станом на теперішній час є діючими, однак платник податків владних приписів цих правових актів індивідуальної дії в частині проведення платежу не виконав. Вказане спричинило утворення спірної суми податкового боргу. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач, ФОП ОСОБА_1, позовних вимог не визнав з мотивів їх необґрунтованості, проте на підтвердження своєї правової позиції навів лише мотив відсутності коштів для проведення оплати.
Оскільки визначене ч. 1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень, і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу фізичної особи-підприємця, на обліку як платник податків і зборів знаходиться в Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.
З наявних у справі документів вбачається, що до складу спірної суми податкового боргу структурно входить заборгованість по оплаті податкових повідомлень-рішень №0001921702 від 25.06.2011 р. про нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування на суму 3.200 грн. та №0001901702 від 25.06.2011 р. про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 9.963,13 грн.
Оглянувши в судовому засіданні зазначені податкові повідомлення-рішення, суд відзначає, що за формою, змістом, підставами прийняття оглянуті рішення відповідають повноваженням органів державної податкової служби України та способу їх реалізації, які визначені п.11 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст.ст.54 і 116 Податкового кодексу України, а за процедурою ухвалення узгоджуються з нормами Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень - рішень платникам податків (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом - Порядок №985).
Явних недоліків форми, змісту або підстави походження оглянуті правові акти індивідуальної дії не мають.
У ході розгляду справи доказів втрати зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями юридичної дії внаслідок оскарження в судовому або позасудовому порядку, доказів виконання платником податків податкового обов'язку за згаданими правовими актами індивідуальної дії, доказів відсутності податкового обов'язку за згаданими правовими актами індивідуальної дії сторонами до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин по справі не виявлено.
Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У спірних правовідносинах порядок сплати податків, зборів стосовно спірної суми боргу визначений Податковим кодексом України.
За правилами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України в разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (абз.1 п.57.3 ст.57); у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (абз.2 п.57.3 ст.57).
Пунктом 113.1 ст.113 Податкового кодексу України передбачено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах скінчився перебіг ст.57 Податкового кодексу України строків виконання податкового обов'язку.
Доказів виконання податкового обов'язку відповідно до положень ст.ст.37, 38 Податкового кодексу України щодо заявленої до стягнення суми боргу сторони до суду не подали.
У ході розгляду справи доказів відсутності обов'язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь Державного бюджету України або доказів виконання такого обов'язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин по справі не виявлено.
Наявність спірної суми податкового боргу підтверджена приєднаною до справи роздруківкою картки особового рахунку платника податків, котра за правилами ст.70 КАС України та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (затверджено наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123; далі за текстом-Інструкція №276) є належним та допустимим доказом невиконаного податкового обов'язку з боку відповідача.У ході розгляду справи судом не виявлено доказів неналежної реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції з примусового виконання податкового обов'язку платника податків в адміністративному (тобто позасудовому) порядку, адже ДПІ була складена податкова вимога №5528 від 09.12.2011р., котра особисто отримана платником податків.
Підпунктом 87.11 ст.87 Податкового кодексу України передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
За змістом норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідач є фізичною особою, що не суперечить наявності у платника податків правового статусу суб'єкта господарювання.
За таких обставин, вимога суб'єкта владних повноважень про стягнення податкового боргу визнається судом обґрунтованою, позаяк відповідач пройшов визначену законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - ФОП, внаслідок практичної реалізації власного наміру отримав статус платника єдиного податку, податкового обов'язку в повному обсязі не виконав, утворена внаслідок цього сума заборгованості відповідає визначенню податкового боргу згідно з п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, процедура примусового (за платника податків) виконання податкового обов'язку ДПІ дотримана.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити, адже обґрунтованість заявленої вимоги підтверджена добутими судом і долученими до матеріалів справи доказами.
Керуючись ст.ст.8 та 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Московському районі м Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу -задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код -НОМЕР_1; місцезнаходження - 61184, АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 11.930 (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 13 коп.
Постанова набирає законної сили згідно з ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Сліденко А.В.