04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" грудня 2013 р. Справа№ 3/043-11/20-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Авдеєва П.В.
Майданевича А.Г.
за участю представників:
від позивача: представник - Мигаленко М.О. - за довіреністю,
від відповідача: Садовий В.С. - генеральний директор,
від третьої особи-1: представник - Медьниченко І.В. - за довіреністю,
від третьої особи-2: не з'явився,
від третьої особи-3: не з'явився,
від третьої особи-4: не з'явився,
від прокуратури: Карман В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя"
на рішення Господарського суду Київської області від 24.07.2013 р.
у справі № 3/043-11/20-12 (головуючий Бабкіна В.М., судді Антонова В.М., Лилак Т.Д.)
за позовом Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя", м. Новояворівськ Яворивського р-ну Львівської обл.,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Київська обласна державна адміністрація,
2. Головне управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації,
3. Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області,
4. Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області,
про зобов'язання передати майно,
за участю прокуратури Київської області,
У березні 2011 р. Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" про визнання права власності та зобов'язання передати майно.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
До участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Київську обласну державну адміністрацію, Головне управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області.
Також участь у розгляді справи приймає прокуратура Київської області.
При новому розгляді справи в Господарському суді Київської області Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації подало письмове уточнення позовних вимог від 14.08.2012 р. №07-45/3773 (яке у розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України фактично є заявою про зміну предмету позову) та остаточно просило суд зобов'язати ТОВ "Компанія "Розточчя" передати за актом прийому-передачі 17 квартир (№№ 1, 2, 3 , 4, 5, 6, 9, 10, 13, 14, 15, 16, 18, 19, 20, 23, 24) за адресою вул. Білоцерківська, 92, в м. Тараща, Київської області.
Рішенням Господарського суду Київської області від 24.07.2013 р. у справі №3/043-11/20-12 позовні вимоги задоволено повністю, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" передати Управлінню у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації за актом приймання-передачі 17 (сімнадцять) квартир, які знаходяться за адресою: 09500, Київська область, м. Тараща, вул. Білоцерківська, 92, а саме: № 1 загальною площею 68,7 м2 ; № 2 загальною площею 53,3 м2; № 3 загальною площею 39,1 м2; № 4 загальною площею 69,7 м2; № 5 загальною площею 70,2 м2; № 6 загальною площею 53,2 м2; № 9 загальною площею 69,9 м2; № 10 загальною площею 53,6 м2; № 13 загальною площею 70,4 м2; № 14 загальною площею 53,2 м2; № 15 загальною площею 38,3 м2; № 16 загальною площею 69,1 м2; № 18 загальною площею 53,3 м2; № 19 загальною площею 39,0 м2; № 20 загальною площею 67,9 м2; № 23 загальною площею 39,4 м2; № 24 загальною площею 68,8 м2, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" до Державного бюджету України 19786 грн. 31 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідачем істотно порушені умови договору про інвестування житла, оскільки ним повністю не виконані зобов'язання за цим договором, а позивач внаслідок цього позбавлений 17 квартир, які мали бути передані людям, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Третя особа-2 у своєму клопотанні від 05.12.2013 р. №07-45/5837 повідомило, що Головне управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 21.12.2012 р. №560 перейменовано на Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації. Також просить розглядати справу без участі представника третьої особи-2.
10.12.2013 р. через канцелярію апеляційного господарського суду від ТОВ «Компанія «Розточчя» надійшло доповнення до апеляційної скарги, в якому апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції правил підсудності та те, що рішення Господарського суду Київської області підлягає скасуванню, а справа направленню до Господарського суду Київської області для виконання положень ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача в судовому засіданні надав до суду клопотання, в якому просить:
- провести звірку в судовому засіданні оригіналів договору № 3 від 23.12.2005 р. наявних у позивача та відповідача - і в разі невідповідності їх між собою призначити почеркознавчу експертизу усіх підписів та відбитків печаток на оригінальних примірниках;
- витребувати у позивача оригінали документів, які уповноважували посадових осіб останнього станом на дату підписання 23.12.2005 р. підписувати договори, зокрема щодо повноважень голови тендерного комітету Казімірчука В.В;
- витребувати у позивача для огляду в судовому засіданні копію тристороннього договору від 15.12.2006 р. підписаного Л.О. Мартинюком, Г.П. Клоченюк та СВ Садовим.
Колегією суддів в судовому засіданні оглянуті оригінали договору № 3 від 23.12.2005 р. наявні у позивача та відповідача. Оцінку обґрунтованості клопотань про призначення почеркознавчої експертизи та витребування документів апеляційний господарський суд надає у мотивувальній частині даної постанови.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги та доповнення до апеляційної скарги підтримав.
Представник третьої особи-1 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Представник прокуратури в судовому засіданні просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Треті особи-2, -3, -4 явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Неявка представників третіх осіб-2, -3, -4 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи-1, прокуратури, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2005 року між ТОВ "Компанія "Розточчя" (сторона 1) та Управлінням у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (сторона 2) було укладено договір на інвестування житла № 3 (Договір).
У відповідності до п.п. 1.1 та 1.2 Договору сторона 2 доручає стороні 1 вчинити дії з будівництва житла, яке в подальшому сторона 1 передає стороні 2 з метою забезпечення цим житлом громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а сторона 1 зобов'язується збудувати та передати стороні 2 житло в 24-квартирному житловому будинку, що розташований за адресою: 09500, Київська область, м. Тараща, вул. Білоцерківська, 92-а, загальною площею 1085,52 кв.м, згідно адресного переліку квартир, що додається (додаток №1).
Також сторонами було підписано додаток № 1 до Договору, яким визначено адресний перелік квартир, що підлягають передачі за адресою: 09500, Київська область, м. Тараща, вул. Білоцерківська, 92-а. Зокрема, сторони договору встановили, що всього передається 17 квартир загальною площею 1085,52 кв.м.
Відповідно до п.п. 2.1 та 2.2 Договору сторона 2 здійснює попередню оплату вартості житла, що буде передано стороною 1, за договірною ціною в 1822,75 грн. за 1 кв.м загальної площі. Загальна вартість житла, що передається в кількості 1085,52 кв.м, складає 1978631,58 грн.
Вартість одного квадратного метра загальної площі житла визначається фіксованою на момент оплати житла і встановлюється в розмірі 1822,75 грн. з урахуванням ПДВ.
Оплата повинна бути здійснена не пізніше 27.12.2005 року. Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування коштів стороною 2 на розрахунковий рахунок стороні 1.
У пункті 2.3 Договору встановлено, що житло, яке передаватиметься стороною 1 для сторони 2, за своєю якістю повинно відповідати вимогам ДБН України та бути готовим до заселення громадянами, постраждалими від наслідків Чорнобильської катастрофи, та членами їх сімей, які мають право на його отримання згідно законодавства України.
Відповідно до пп. 3.1.1 Договору сторона 1 зобов'язана в термін до 01.10.2006 року передати стороні 2 квартири загальною площею 1085,52 кв.м згідно адресного переліку (додаток № 1).
Згідно пп. 3.2.1 Договору сторона 2 зобов'язана сплатити вартість загальної площі у відповідності з умовами п.п. 2.1, 2.2 цього договору.
Підпунктом 3.2.2 Договору встановлено, що сторона 2 має право вимагати передачі їй загальної площі квартир і оплати стороною 1 неустойки, яка викликана затримкою термінів передачі квартир у відповідності з п. 1.2 цього договору і додатку №1 до нього, або зі свого боку відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування неустойки, якщо сторона 1 порушує його і не передає стороні 2 весь обсяг загальної площі житла.
На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 1978631,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.12.2005 р. № 137.
Аналізуючи невідповідність дат підписання договору - 23.12.2005 року та дату перерахунку коштів - 22.12.2005 р., тобто за день до укладення Договору колегія суддів зазначає наступне.
В призначенні платежу позивачем було вказано: "оплата вартості житла відповідно до договору № 3 від 22,12,05р. В т.ч. ПДВ-329771,93 грн.".
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, при оформленні платіжного доручення була допущена технічна помилка, оскільки 22 грудня 2005 року договору між ТОВ "Компанія "Розточчя" та Управлінням у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації не укладалося.
Як слідує з долучених до матеріалів справи письмових пояснень позивача, платіжне доручення № 137 від 22.12.2005 р. було дійсне на протязі 10 днів з дати його складання. При цьому, дата 22.12.2005 р. в платіжному доручені № 137 свідчить про дату підготовки пакету документів для управління державного казначейства, яке за 2 дні до завершення фінансового року мало перерахувати бюджетні кошти на виконання умов договору № 3 від 23.12.2005 р. на інвестування житла, про що керівництву ТОВ "Компанія "Розточчя" було відомо при отриманні виписки банку про надходження коштів. Будь-яких заперечень щодо призначення платежу та отримання коштів на свій розрахунковий рахунок відповідачем позивачеві надано не було.
Отже грошові кошти в сумі 1978631,58 грн. були перераховані позивачем відповідачеві саме на виконання договору № 3 від 23 грудня 2005 року.
18.10.2006 р. між ТОВ "Компанія "Розточчя" (сторона 1) та Управлінням у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (сторона 2) було укладено договір про внесення змін і доповнень до договору № 3 на інвестування житла від 23.12.2005 р., відповідно якого пункт 3.1.1 договору № 3 на інвестування житла від 23.12.2005 р. сторони виклали в іншій редакції, а саме: "В термін до 25.04.07 р. передати стороні 2 квартири загальною площею 1085,52 кв.м згідно адресного переліку (додаток 1)". Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.
Як вбачається із матеріалів справи, заявляється позивачем і не заперечується відповідачем, умови договору між сторонами в частині передачі квартир позивачеві виконано не було.
За таких обставин місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору від 23.12.2005 р. № 3 щодо передачі позивачу в термін до 25.04.2007 р. 17-ти квартир загальною площею 1085,52 кв.м згідно додатку № 1 до вказаного договору.
Щодо доводів відповідача про те, що Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації є неналежним позивачем у даній справі слід зазначити, що Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 31.08.2006 р. № 712 "Про додаткові заходи з упорядкування структури Київської обласної державної адміністрації" було передбачено, що Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації ліквідовується, а виконання його зобов'язань покладається на Головне управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, яке є його правонаступником.
Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 01.12.2006 р. № 1002 внесено зміни до розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 31.08.2006 р. № 712 "Про додаткові заходи з упорядкування структури Київської обласної державної адміністрації", а саме: у тексті розпорядження слова "головне управління праці, соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи" у всіх відмінках замінено словами "головне управління праці, соціального захисту населення" у відповідному відмінку. Слово "перейменоване" виключено.
Проте, станом на час розгляду справи, Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної адміністрації не ліквідоване і є окремою юридичною особою.
Відповідно до п. 6.5 договору № 3 від 23 грудня 2005 року, жодна із сторін за цим договором не має права віддавати або передавати свої зобов'язання в будь-якій формі третім сторонам, за виключенням своїх законних правонаступників, без письмової згоди на те другої сторони.
Тобто Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації має право передавати свої права та обов'язки за Договором № 3 від 23 грудня 2005 року іншій особі лише у випадках правонаступництва або надання згоди ТОВ "Компанія "Розточчя" на укладення договору про передачу прав та обов'язків за договором № 3 від 23 грудня 2005 року.
З аналізу ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" вбачається, що правонаступництво, серед іншого, включає у себе два обов'язкових етапи, зокрема, державну реєстрацію новоутвореної юридичної особи та державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, а згідно з ч. 5 ст. 111 ЦК України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Таким чином, до внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення діяльності Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, Головне управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації не може вважатися його правонаступником.
На час розгляду даної справи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про ліквідацію Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації не внесено.
З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2010 р. між Управлінням у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (цедент - перший кредитор) та Головним управлінням праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, (цесіонарій - новий кредитор) було укладено договір № 49 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого цедент - перший кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договором № 3 від 23 грудня 2005 р., а цесіонарій - новий кредитор приймає право вимоги що належне цеденту - першому кредитору за основним договором (пп. 1.1 договору).
Як зазначав позивач, вказаний договір було укладено з метою завершення ліквідаційної процедури Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації. При цьому, за твердженням позивача, вказаний договір цесії фактично не діяв.
Договором від 23.12.2005 р. № 3 передбачено, що жодна із сторін за ним не має права віддавати або передавати свої зобов'язання в будь-якій формі третім сторонам, за виключенням своїх законних правонаступників, без письмової згоди на те другої сторони.
Однак в матеріалах справи відсутня письмова згода відповідача на укладення між Управлінням у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації та Головним управлінням праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації договору № 49 від 31 травня 2010 року про відступлення права вимоги.
Крім того, станом на 31.05.2010 року Завадський Валентин Анатолійович не мав права підпису договору від імені голови ліквідаційної комісії Управління у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, оскільки на цю посаду був призначений лише 02 березня 2011 року розпорядженням Голови Київської обласної державної адміністрації № 180, копію якого долучено до матеріалів справи.
Отже договір № 49 від 31.05.2010 року, укладений між Управлінням у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації та Головним управлінням праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, не можна вважати належним доказом передачі прав та обов'язків за договором № 3 від 23.12.2005 року третій особі 2.
Водночас, у зв'язку з тим, що ТОВ "Компанія "Розточчя" не визнавало належним правонаступником позивача Головне управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації та Головне управління МНС в Київській області, останніми було прийнято рішення про складання акта від 03.03.2011 р. про передачу Управлінню у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації існуючої станом на 21.02.2011 р. заборгованості по незавершеному будівництву за бюджетною програмою: "Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (КПКВ 3201200) в розмірі 1978631,58 грн., що рахується в Головному управлінні Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Київській області, яке постановою Кабінету міністрів України від 11.04.2006 р. № 482 "Про затвердження Порядку використання у 2006 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" було визначено розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня по зазначеній програмі.
Вказані обставини підтверджуються також долученими до матеріалів справи письмовими поясненнями третьої особи-4 - Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області.
У зв'язку з викладеним, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що особою, на користь якої відповідач був зобов'язаний виконати умови договору № 3 від 23.12.2005 р. є саме Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації.
Таким чином доводи відповідача щодо неналежності позивача у даній справі не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до акта готовності об'єкта до експлуатації від 04.12.2009 р. № 899-е, який погоджений Виконавчим комітетом Таращанської міської ради (міським головою Горобченко М.І), Таращанською районною санепідемстанцією (головним державним санітарним лікарем Безхлєбновою М.І.) та БРУ ГУ МНС України у Київській області (головним державним інспектором з пожежного нагляду в Таращанському районі Чернявським М.М.), об'єкт: 24-х квартирний житловий будинок за адресою: Київська область, м. Тараща, вул. Білоцерківська, 92, слід вважати закінченим будівництвом та готовим до експлуатації.
Свідоцтвом про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 07.12.2009 р. № 10000837, яке видане Інспекцією ДАБК у Київській області, засвідчено відповідність закінченого будівництва об'єкта: 24-х квартирний житловий будинок за адресою: Київська область, м. Тараща, вул. Білоцерківська, 92, кількість квартир -24, загальна площа квартир - 1392,6 кв.м.
Згідно з довідкою Виконавчого комітету Таращанської міської ради Київської області № 64 від 20.01.2012 р. житловому будинку по вул.. Білоцерківській, будівництво якого завершувало ТОВ "Компанія "Розточчя", було присвоєно номер 92 (попередня адресна нумерація до початку будівництва - вул. Білоцерківська, 92-а).
Положеннями пп. 3.1.4 Договору від 23.12.2005 р. № 3 передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснити оформлення технічної документації в БТІ (бюро технічної інвентаризації). Відповідно до пп. 3.1.5 договору від 23.12.2005 р. № 3 витрати, пов'язані з переоформленням права власності на нього та сплатою всіх передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), покладаються на сторону 1 (відповідача).
Всупереч зазначеному відповідач даних умов договору не виконав та не передав квартири позивачеві після введення будинку в експлуатацію 07.12.2009 року.
У відповідності до листа КП КОР "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 29.02.2012 р. № 628 зазначені в адресному переліку (додаток № 1 до договору від 23.12.2005 р. № 3) 17 квартир станом на час проведення інвентаризації (07.05.2007 р.) мали наступні фактичні площі: № 1 загальною площею 68,7 м2 ; № 2 загальною площею 53,3 м2; № 3 загальною площею 39,1 м2; № 4 загальною площею 69,7 м2; № 5 загальною площею 70,2 м2; № 6 загальною площею 53,2 м2; № 9 загальною площею 69,9 м2; № 10 загальною площею 53,6 м2; № 13 загальною площею 70,4 м2; № 14 загальною площею 53,2 м2; № 15 загальною площею 38,3 м2; № 16 загальною площею 69,1 м2; № 18 загальною площею 53,3 м2; № 19 загальною площею 39,0 м2; № 20 загальною площею 67,9 м2; № 23 загальною площею 39,4 м2; № 24 загальною площею 68,8 м2.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Приписами ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України. Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч. 7 статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності до приписів п. 2 частини другої статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), інвестиційна діяльність здійснюється на основі державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, Кримської АРСР, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Як встановлено ч. 5 статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність", інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися обєктами та результатами інвестицій.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір. Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про інвестиційну діяльність" при недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами.
Матеріали справи свідчать про те, що сторонами вчинено часткове виконання інвестиційного договору, зокрема, позивач здійснив інвестування коштів на суму 1978631,58 грн., а відповідач прийняв ці кошти для фінансування будівельних робіт. При цьому відповідач здійснив будівництво житла, проте в порушення умов договору не передав останнє позивачу.
Водночас заява відповідача про застосування позовної давності обґрунтовано відхилено місцевийм господарським судом з огляду на те, що п. 6.4 договору від 23.12.2005 р. № 3 передбачено, що останній діє до його повного виконання, що відповідає вимогам п. 7 ст. 180 ГК України, а відповідачем умови договору від 23.12.2005 р. № 3 у повному обсязі не виконані.
При цьому доводи відповідача щодо необхідності застосування трирічного строку позовної давності у зв'язку з його пропуском позивачем, оскільки термін виконання відповідачем зобов'язань за договором від 23.12.2005р. № 3 настав 24 квітня 2007 року, є необґрунтованими, оскільки Свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил № 10000837, яке засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта, було видане Інспекцією ДАБК у Київській області 07.12.2009 р., а отже тільки після цієї дати у відповідача виникла можливість передати квартири позивачеві відповідно до умов договору, а у позивача виникла можливість вимагати такої передачі.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення посилання відповідача на те, що договір від 23.12.2005 р. № 3 є недійсним (неукладеним) з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та письмових пояснень відповідача, зазначені обставини були, зокрема, предметом дослідження господарським судом Львівської області у справі № 5015/2284/12.
20 вересня 2012 року у вказаний справі Господарським судом Львівської області за позовом ТОВ "Неотехінформ" до ТОВ "Компанія "Розточчя" та Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської ОДА, за участю прокуратури Київської області, було прийняте рішення, яким визнано недійсним рішення тендерного комітету, оформлене протоколом № 14 від 15.12.2005 р. в частині визнання ТОВ "Компанія "Розточчя" переможцем торгів, визнано недійсним договір № 3 на інвестування житла від 23.12.2005 р., укладений між ТОВ "Компанія "Розточчя" та Управлінням у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської ОДА, та застосовано двосторонню реституцію.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 р. дане рішення суду було скасовано і постановлено нове рішення, яким у позові відмовлено. Постанова суду апеляційної інстанції згідно з приписами статті 105 Господарського процесуального кодексу України набрала законної сили з дня її прийняття.
Внаступному постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2013 р. у справі №5015/2284/12 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 р. залишено без змін.
Відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні наведених приписів процесуального закону не доведено суду як належного виконання ним обов'язків за договором № 3 від 23.12.2005 р. щодо передачі позивачеві 17 квартир, збудованих за державні кошти, так і наявності підстав для звільнення від виконання зазначеного обов'язку.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адмінсітрації підлягали задоволенню.
Колегія суддів зазначає, що посилання апелянта стосовно того, що на оригіналі Договору від 23.12.2005 р., який наявний у позивача, та на оригіналі Договору від 23.12.2005 р., який наявний у відповідача, проставлені підписи різних посадових осіб, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та підставою для висновку про неукладеність Договору. Так Договір від 23.12.2005 р. виконувався сторонами (позивачем перераховані, а відповідачем прийняті грошові кошти на виконання умов договору), доказів визнання його недійсним або розірваним не надано.
За таких обставин колегія суддів не вбачає і підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки в даному випадку не вбачається дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, а також це призведе до необґрунтованого затягування розгляду справи.
Зазначене стосується і клопотання відповідача про витребування у позивача додаткових документів. Так, справа тривалий час розглядається в господарських судах, при новому розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем дані клопотання не заявлялись, а тому їх задоволення буде суперечити цілям апеляційного розгляду.
Отже, у колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотань відповідача призначення судової почеркознавчої експертизи, про витребування у позивача оригіналів документів, які уповноважували посадових осіб останнього станом на дату підписання 23.12.2005 р. підписувати договори, зокрема щодо повноважень голови тендерного комітету Казімірчука В.В; витребування у позивача для огляду в судовому засіданні копії тристороннього договору від 15.12.2006 р. підписаного Л.О. Мартинюком, Г.П. Клоченюк та СВ Садовим.
Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції правил підсудності колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 16 ГПК України встановлено виключну підсудність справ господарському суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном; такі справи розглядаються за місцезнаходженням майна.
Так місцезнаходженням спірного майна є вул. Білоцерківська, 92, в м. Тараща, Київської області, а тому справа була обґрунтована прийнята до провадження Господарським судом Київської області.
У відповідності до ч. 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
Отже посилання апелянта на зміну підсудності та необхідності скасування оскаржуваного рішення з направленням справи до місцевого господарського суду для виконання правил ч. 1 ст. 17 ГПК України колегією суддів відхиляються як такі, що не ґрунтуються на нормах процесуального права.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.07.2013 року у справі № 3/043-11/20-12 залишити без змін.
3. Матеріали справи №3/043-11/20-12 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді П.В. Авдеєв
А.Г. Майданевич