"10" грудня 2013 р.Справа № 916/2867/13
Господарський суд Одеської області у складі:
Судді Зайцева Ю.О.
при секретарі судового засідання Шалапській М.О.
участю представників сторін:
Від позивача: Смітюх В.В. (довіреність № 0113/7292 від 24.12.2012 р.)
Від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 25.11.2013 р.)., ОСОБА_3 (довіреність №б/н від 05.12.2013 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди та виселення,
Суть спору: 24.10.2013 р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди та виселення, відповідно до змісту якого просив розірвати договір оренди нежитлового приміщення ¹99-ц від 01.09.2011р. та виселити відповідача з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 53,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою суду від 28.10.2013 р. суддею господарського суду Одеської області Зайцевим Ю.О. порушено провадження за вказаним позовом з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.
За клопотанням представника позивача 19.11.2013 р. до матеріалів справи залучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АГ ¹544319 від 05.11.2013 р., щодо реєстрації відповідача.
29.11.2013 р. представником відповідача по справі подано відзив, відповідно до змісту якого він заперечує проти задоволення позову в повному обсязі.
10.12.2013 року після повернення з нарадчої кімнаті, відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі № 916/2867/13.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:
01.09.2011 р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради і Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) укладено договір оренди ¹ 99ц на нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 53,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, строком до 01.08.2014 року.
Відповідно до умов п.4.2 договору сторони домовились, що на протязі дії зазначеного договору, крім своєчасного знесення орендної плати, орендар у т.ч. зобов'язаний: а) забезпечувати збереження орендованого приміщення, своєчасно проводити капітальний ремонт, запобігати його пошкодженню і псуванню; б) утримувати орендоване приміщення у чистоті і технічно-виправному стані, забезпечувати санітарний, екологічно чистий стан, прибирання та упорядкування прилеглої території.
Позивач вказує, що на виконання покладених на Департамент функцій, 06.09.2013 р. орендним відділом Департаменту було проведено перевірку зазначеного об'єкту комунальної власності, за результатами якої було складено акт обстеження та встановлено, що приміщення знаходиться у незадовільному стані, що порушує умови договору оренди, передбачені п. 4.2 Договору оренди та ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення».
Актом обстеження від 06.09.2013 року встановлено, що орендоване нежиле підвальне приміщення загальною площею 53,3 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться у незадовільному стані, а саме: приміщення сире, спостерігаються випадки затоплення, тріщини по стінам та стелі, пошкоджене оздоблення стелі, керамічна плитка має механічні пошкодження, морально застаріла та потребує заміни, що є порушенням п. 4.2. Договору оренди нежитлового приміщення ¹ 99ц від 01.09.2011 р. та ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» та є підставою для розірвання вищевказаного договору оренди та виселення орендаря з вищевказаного орендованого приміщення.
З наведених підстав позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про розірвання договору оренди м№99ц від 01.09.2011 р. та виселення відповідача ФОП ОСОБА_4 з займаного приміщення.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Орендою, в розумінні ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Між позивачем, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та відповідачем, підприємцем ОСОБА_4, 01.09.2011 р., укладено договір оренди нежитлове приміщення підвалу ¹99-ц, відповідно до якого, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 53,3 кв.м, розташоване за адресою АДРЕСА_1, строком до 01.08.2014 р.
Зобов'язанням, в розумінні ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлює, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
В якості істотного порушення умов договору позивач посилається на те, що позивач не утримує орендоване приміщення у чистоті та технічно справному стані, не забезпечує санітарний, екологічний чистий стан прибирання та упорядкування прилеглої території, що є істотною умовою вищевказаного договору оренди.
В підтвердження цього порушення позивач посилається на акт перевірки від 10.01.2013 р. ефективності використання, виконання умов договору оренди та технічного стану нерухомого майна, що є комунальною власністю, на акт обстеження від 06.09.2013 року, за яким встановлено, що орендоване нежиле підвальне приміщення загальною площею 53,3 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться у незадовільному стані, а саме: приміщення сире, спостерігаються випадки затоплення, тріщини по стінам та стелі, пошкоджене оздоблення стелі, керамічна плитка має механічні пошкодження, морально застаріла та потребує заміни, що є порушенням п. 4.2. Договору оренди нежитлового приміщення ¹ 99ц від 01.09.2011 р. та ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» та є підставою для розірвання вищевказаного договору оренди та виселення орендаря з вищевказаного орендованого приміщення.
Однак, у ході розгляду справи відповідачем було доведено, відсутність вини з боку орендаря (відповідача) у технічно несправному стані об'єкту оренди, про що свідчать звернення останнього до власника майна та орендодавцю з проханням надання можливості здійснення капітального ремонту нежилого підвального приміщення загальною площею 53,3 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування вказаних звернень відповідач зазначав про те, що над підвальним приміщенням, що є об'єктом оренди, знаходиться дорожнє покриття, тому здійснення капітального ремонту можливо лише за умови здійснення ремонту вищевказаного покриття. Крім того, на дорожньому покритті, що знаходиться над об'єктом оренди розташовані тимчасові споруди, які заважають здійсненню як ремонту покриття так і ремонту підвального приміщення, що є об'єктом оренди.
Позивач вказує на порушення відповідачем під час користуванням об'єктом оренди ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» за умовами якої до утримувачів та користувачів висуваються вимоги щодо утримання приміщень у відповідності до санітарних норм.
Проте суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно ст. 39 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюють органи державної санітарно-епідеміологічної служби, тому тільки вони можуть визначити чи дотримуються відповідачем санітарні норми під час користування об'єктом оренди.
Посилання позивача на те, що відповідачем порушуються, пункт 4.2 договору оренди в частині того, що орендар зобов'язаний забезпечувати збереження орендованого приміщення, своєчасно проводити капітальний ремонт, запобігати його пошкодженню і псуванню, утримувати орендоване приміщення у чистоті і технічно справному стані, забезпечувати санітарний, екологічно чистий стан, прибирання та упорядкування прилеглої території, не приймаються судом до розгляду, оскільки не доведені позивачем.
Таким чином, позивач, на думку суду, не довів факту істотного порушення відповідачем умов договору, оскільки з матеріалів справи не вбачається вини відповідача в порушенні умов договору, та також порушення відповідачем приписів чинного законодавства.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Відповідно ст. ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для розірвання договору оренди ¹ 99ц від 01.09.2011 р. та виселення з орендованого майна ФОП ОСОБА_4 шляхом передачі орендодавцю з огляду на недоведеність позовних вимог позивачем.
Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України,-
В задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди та виселення - відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст складено та підписано 16.12.2013 року.
Суддя Зайцев Ю.О.