ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/16091/13 18.12.13
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»
ДоВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
Простягнення 12 138,00 грн.
Суддя Куркотова Є.Б.
Представники:
Від позивачаРізунов Р.С.
Від відповідача не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - відповідач) про стягнення 12 138,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.08.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 11.09.2013 р.
03.09.2013 р. через канцелярію суду на запит Господарського суду м. Києва №910/16091/13 від 22.08.2013 р. від Моторно (транспортного) страхового бюро України надійшов витяг з інформацією по полісу №АВ/7494394.
05.09.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву за змістом якого, останній заперечував в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано документів, що підтверджують оцінений розмір завданої шкоди, транспортному засобу «ЗАЗ», державний реєстраційний номер ВІ 3549 ВК з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.09.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 27.09.2013 р.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.09.2013 р. у справі №910/16091/13 призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
27.11.2013 р. до Господарського суду м. Києва надійшли матеріали справи №910/16091/13 разом зі супровідним листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №10471/13-54 від 26.11.2013 р., в якому останній зазначив, що оплата за проведення судової експертизи не надійшла, а тому ухвала суду залишається без виконання, матеріали справи повертаються до суду.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.11.2013 р. провадження у справі №910/16091/13 поновлено, розгляд справи призначено на 18.12.2013 р.
В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити його у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103026402763, яке отримано останнім 12.12.2013 р.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
02.07.2013 р. між позивачем та Рубан В.О. укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, переданого в заставу №06/0644060/1738/12, за яким позивач страхує майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортного засобу «ЗАЗ», державний реєстраційний номер ВІ 3549 ВК.
18.01.2013 р. о 17 годині 30 хвилин громадянин Кольба Б.І., керуючи транспортним засобом «БАЗ», державний реєстраційний номер АХ 8742 ВК, який належить ТОВ «Чиста Криниця», на 28-ому км. а/д Полтава-Олександрія, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ», державний реєстраційний номер ВІ 3549 ВК, під керуванням Рубана О.В., у зв'язку із чим транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки МВС Полтавської області Кобеляцької окремої роти ДПС ДАІ.
Постановою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20.02.2013 р. у справі №542/176/13-п водія Кольбу Болеслава Івановича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідно рахунку №131 від 24.01.2013 р., складеного ФОП Левенко О.Г. (СТО) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «ЗАЗ», державний реєстраційний номер ВІ 3549 ВК, в результаті його пошкодження при ДТП складає 12 138,00 грн.
Страховим актом №1701/06/2872 пошкодження транспортного засобу марки засобу «ЗАЗ», державний реєстраційний номер ВІ 3549 ВК, внаслідок ДТП, що сталося 18.01.2013 р. о 17 годині 30 хвилин на 28-ому км. а/д Полтава-Олександрія, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 12 138,00 грн.
При цьому, суд відзначає, що з приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Закону України «Про страхування» вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою завданої шкоди та проведенням автотоварознавчого дослідження, не стосуються позивача, а під оціненою шкодою розуміється шкода оцінена насамперед страховою компанією.
Крім того, статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України №5011-35/11156-2012 від 30.01.2013 р., №5011-50/17047-2012 від 15.05.2013 р. та №5011-67/7989-2012 від 14.11.2012 р.
З наявного в матеріалах справи страхового акту №1701/06/2872 вбачається, що позивачем було оцінено шкоду, завдану власнику забезпеченого транспортного засобу на підставі рахунку №131 від 24.01.2013 р., складеного ФОП Левенко О.Г. (СТО).
Виконуючи зобов'язання за договором позивачем перераховано на рахунок ФОП Левенко О.Г. (СТО) страхове відшкодування у розмірі 12 138,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0011450 від 22.02.2013 р.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 12 138,00 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Вина Кольби Б.І., у вчиненні ДТП, встановлена у судовому порядку.
Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
З постанови Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20.02.2013 р. у справі №542/176/13-п вбачається, що Кольба Б.І., з вини якого трапилось спірна ДТП, працює на посаді водія у ТОВ «Чиста Криниця».
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. визначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Судом встановлено, що власником транспортного засобу «БАЗ», державний реєстраційний номер АХ 8742 ВК є ТОВ «Чиста Криниця», а Кольба Б.І., керував автомобілем в силу трудових відносин з ТОВ «Чиста Криниця».
Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як вбачається із матеріалів справи (витяг з полісу АВ/7494394 з інформацією бази даних МТСБУ), цивільно-правова відповідальність ТОВ «Чиста Криниця» за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «БАЗ», державний реєстраційний номер АХ 8742 ВК, застрахована відповідачем згідно із полісом АВ/7494394.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції зазначеного Закону, чинної на момент направлення заяви) визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплати його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Позивач 28.05.2013 р. звернувся до відповідача із регресною вимогою №251-06/ФПА про відшкодування шкоди в сумі 12 138,00 грн.
Останній відповіді не направив, відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, не здійснив.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент ДТП та направлення позивачем заяви про виплату відшкодування страхового) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач заперечував в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не подано документів, що підтверджують оцінений розмір завданої шкоди, транспортному засобу «ЗАЗ», державний реєстраційний номер ВІ 3549 ВК з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством, проте суд відзначає наступне.
Норми законодавства про страхування не покладають на страховика за договором добровільного страхування обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а згідно ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примущена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. При цьому ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки на страховика, що уклав договір добровільного страхування, також не покладає.
Із преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Таким чином, останній регулює інші, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі правовідносини і обов'язок проведення оцінки встановлюється для відповідача у правовідносинах з виконання ним взятого за умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів обов'язку відшкодувати шкоду.
Аналогічну правову позицію містить постанова Вищого господарського суду України №910/5734/13 від 19.08.2013 р.
При цьому, маючи на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.09.2013 р. у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, попередню оплату якої покладено на відповідача.
27.11.2013 р. до Господарського суду м. Києва надійшли матеріали справи №910/16091/13 разом зі супровідним листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №10471/13-54 від 26.11.2013 р., в якому останній зазначив, що оплата за проведення судової експертизи не надійшла, а тому ухвала суду про призначення експертизи залишається без виконання, матеріали справи повертаються до суду.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, неможливість проведення судової експертизи, зумовлена невиконанням відповідачем покладеного на нього ухвалою суду обов'язку з її оплати, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем іншого розміру вартості відновлювального ремонту ніж наведений позивачем, при цьому, спростування позовних вимог повинно бути обґрунтовано поданими доказами.
Матеріалами справи підтверджено, що розмір відновлювального ремонту автомобіля «ЗАЗ», державний реєстраційний номер ВІ 3549 ВК внаслідок спірного ДТП становить 12 138,00 грн. та позивачем набуто право зворотньої вимоги у такому ж розмірі. (12 138,00 грн.)
Полісом №АВ/7494394 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом №АВ/7494394 підлягає зменшенню на 510,00 грн.
Враховуючи визначені полісом №АА/6629739 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, а також вартість відновлювального ремонту забезпеченого позивачем транспортного засобу, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 11 628,00 грн. (12 138,00 грн. набуте право вимоги позивача - 510,00 грн. франшизи) до звернення позивача із позовом до суду.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на корить позивача страхового відшкодування у розмірі 11 628,00 грн.
В частині стягнення франшизи у розмірі 510,00 грн. необхідно відмовити з огляду положень п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (01032, м. Київ, бульвар Шевченко, 37/122; код ЄДРПОУ 23510137) страхове відшкодування в сумі 11 628 (одинадцять тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 648 (одна тисяча шістсот сорок вісім) грн. 21 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Є.Б. Куркотова
Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2013 р.