Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" листопада 2013 р.Справа № 922/4087/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод" м. Пологи
до Приватного акціонерного товариства "Аспект", с. Новоселівка
про стягнення неустойки в розмірі 7 046,25 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Хижня Л.Є. за довіреністю № 199/01.23 від 17.10.2003 року,
відповідача - не з'явився,
Публічне акціонерне товариство "Пологівський олійноекстракційний завод" м. Пологи (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Аспект", с. Новоселівка про стягнення неустойки в розмірі 7 046,25 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором поставки соняшника №4098 ОС (2964/2) від 28.11.2012 року, в частині повної та своєчасної поставки обумовленого договором товару у визначених обсягах, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.ст. 526, 530, 549, 550, 625, 655 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму неустойки в розмірі 7046,25 грн. за невиконання зобов'язання з поставки соняшнику в кількості 46,975 тонн у заліковій вазі, та сплачений судовий збір.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 21.10.2013 року о 10:30 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.10.2013 року розгляд справи було відкладено на 06.11.2013 року о 10:30 годині.
До господарського суду Харківської області 06.11.2013 року від представника позивача надійшло клопотання (вх. 41093), відповідно до якого просив суд долучити до матеріалів справи копію додаткової угоди № 1 від 30.11.2013 р. до договору поставки соняшнику № 4098 ОС (2964/2), укладеного 28 листопада 2012 року між ПАТ «Пологівський ОЕЗ» та ПрАТ «Аспект».
Надані документи прийняті судом до розгляду, досліджені та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України місцезнаходження відповідача є таким: 63500. Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Жадановського, буд. 7.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").
Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.
Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Пологівський олійноекстракційний завод" м. Пологи (Позивачем, покупець) та приватним акціонерним товариством «Аспект» (Відповідач, постачальник) був укладений договір поставки соняшника № 4098 ОС (Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, відповідач зобов'язався поставити в обумовлений Договором термін соняшник врожаю 2012 року в заліковій вазі в кількості 150 (сто п'ятдесят) тонн +/- 5 (плюс/мінус п'ять) відсотків від цієї кількості за вибором позивача, а позивач зобов'язався прийняти цей соняшник та сплатити Відповідачу його вартість.
Згідно з п.2.1. Договору, сторони домовились, що ціна однієї тонни зерна у заліковій вазі складає 4800,00 грн. в тому числі ПДВ 800,00 грн.
Пунктом 2.2. Договору, сторони визначили, що загальна вартість Зерна у заліковій вазі розраховується шляхом множення фактично поставленої кількості Зерна, зазначеної в Акті приймання - передачі Зерна, на ціну однієї тонни Зерна, вказану в п. 2.1. Договору, або визначену в передбаченому п. 3.8 Договорі порядку.
Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.7.1. Договору, оплата Покупцем загальної вартості Зерна здійснюється на підставі рахунку Постачальника у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.
Згідно з пунктом 7.2 Договору Позивач зобов'язався здійснити попередню оплату вартості соняшнику, перерахувавши на розрахунковий рахунок Відповідача грошові кошти у розмірі 264000,00 грн.
Відповідно до п.7.3. Договору, остаточний розрахунок за поставлене Зерно здійснюється Покупцем протягом 3-ьох (трьох) операційних (банківських) днів з дати поставки Зерна Покупцю у кількості, зазначеній у п. 1.1. Договору, надання Постачальником рахунку на сплату, видаткових та податкових накладних, а також підписання сторонами Акта приймання - передачі Зерна.
Розмір грошових коштів, які перераховуються Покупцем в якості оплати за поставлене Постачальником Зерно (остаточний розрахунок) залежить від фактичної кількості Зерна в заліковій вазі, поставленого Покупцю Постачальником та зазначеного в Акті приймання - передачі Зерна, ціни однієї тонни Зерна в заліковій вазі, зазначеній в п. 2.1. Договору або визначеної в передбаченому п. 3.8 Договору порядку, а також від розміру грошових коштів, сплачених Покупцем в якості попередньої оплати (п. 7.2. Договору).
Судом встановлено, що позивач 29.11.2012 року, на виконання п. 7.2. Договору, перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 264000.00 грн., в якості попередньої оплати за Договором, про що свідчить банківська виписка (арк.с. 55)
Відповідно до пункту 4.3 Договору соняшник повинен бути поставлений Відповідачем Позивачу у строк до 07 грудня 2012 року включно.
Судом встановлено, що відповідач, поставив позивачу 30.11.2012 року соняшник врожаю 2012 року у заліковій вазі у кількості 103,025 тонн, про що свідчить видаткова накладна № РН-301102 від 30.11.2012 р., акт приймання-передачі від 30.11.2012 р., акт зниження ціни від 30.11.2012 р„ товарно - транспортна накладна № 123762 від 29.11.2012 р.„ № 123765 від 29.11.2012 р., № 123767 від 30.11.2012 р.„ № 123768 від 30.11.2012 р.. № 123770 від 30.11.2012 р., загальною вартістю поставленого соняшнику в розмірі 494520,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено у повному обсязі поставлений відповідачем товар (врожай соняшнику), про що свідчить банківська виписка (арк.с. 65)
Проте, як зазначає позивач, відповідач станом на момент розгляду справи не поставив позивачу соняшник врожаю 2012 року в заліковій вазі у кількості 46,975 тонн., як це було обумовлено п.1.1. Договору, з урахуванням чого позивач нарахував неустойку за невиконання зобов'язань з поставки соняшнику в розмірі 7046,25 грн., яку й заявлено до стягнення з відповідача.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Суд, зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки за невиконання зобов'язань з поставки соняшнику в розмірі 7046,25 грн. не підлягають задоволенню та заявлені безпідставно, адже з матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі була укладена додаткова угода № 1 від 30.11.2013 р. до договору поставки соняшнику № 4098 ОС від 28.11.12 року, відповідно до умов якої сторонами були внесені зміни до п.1.1. Договору, а саме: «п.1.1. постачальник зобов'язується поставити в обумовлений Договором термін соняшник врожаю 2012 року в заліковій вазі, кількістю 106 тонн + 5,00 (плюс/мінус п'ять) відсотків від цієї кількості за вибором Покупця, в подальшому - Зерно, а Покупець зобов'язується прийняти Зерно та сплатити Постачальнику його вартість».
Таким чином, відповідачем було поставлено врожай соняшнику, у кількості обумовленому договором, а позивачем нараховано неустойку за Договором поставки соняшнику № 4098 ОС від 28.11.12 року без врахування Додаткової угоди № 1 від 30.11.2013 р. до договору поставки соняшнику № 4098 ОС від 28.11.12 року.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що позивачем нарахована неустойка безпідставно, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 627, 628, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 06.11.2013 р.
Суддя Буракова А.М.
922/4087/13