12 грудня 2013 року Справа № 915/1935/13
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" /Ново - Печерський провулок, 19/3, м. Київ, 01042/
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 /АДРЕСА_1/
про стягнення 16892,08 грн.
Суддя Бездоля Д.О.
від позивача: Літвінова І.М. (довіреність від 20.12.2012 № 43-1-4/22-10)
від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_1 (довіреність від 03.12.2013)
СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 16892,08 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу.
Заявлений позов позивач обґрунтовує обов'язком відповідача в порядку регресу відшкодувати матеріальну шкоду, спричинену пошкодженням вантажу, на підставі ст.ст. 308, 310, 314 ГК України, ст.ст. 993, 1187, 1191 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування».
Відповідач проти задоволення позову позивача заперечив, мотивуючи тим, що позивач пропустив строк позовної давності, а у заподіянні шкоди відсутня вина відповідача.
05.12.2013 відповідач подав до суду клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Дане клопотання відповідач мотивував тим, що у спірних правовідносинах відповідальним за зберігання вантажу є фізична особа ОСОБА_2 на підставі договору від 11.09.2012 № 3778.
Розглянувши вказане клопотання, господарський суд відмовив відповідачу у його задоволенні, оскільки у матеріалах справи є ТТН від 11.09.2012 № 3778, згідно з якою перевізником є фізична особа-підприємець ОСОБА_2, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 307, ст. 314 ГК України та ст. 33 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Ухвалою суду від 24.10.2013 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 07.11.2013 об 11 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 07.11.2013 розгляд справи був відкладений на 12.12.2013 об 11 год. 00 хв. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, неподанням сторонами витребуваних судом доказів та необхідністю витребування нових доказів по справі.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -
23.07.2012 між позивачем (страховик) та ПП «Захід» (страхувальник) був укладений генеральний договір страхування вантажів № 22-00/13029, за яким позивачем були застраховані майнові інтереси ПП «Захід», пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням вантажем (скло у листах, дзеркало у листах), що транспортується автомобільним, залізничним транспортом.
Згідно з п. 11. даного договору страховим випадком є пошкодження або загибель (втрата) вантажу при навантаженні, вивантаженні, укладці вантажу на транспортний засіб, під час перевезення вантажу, а також під час заправлення транспортного засобу паливом.
Відповідно до п. 16.2 даного договору ПП «Захід» зобов'язаний надсилати позивачу повідомлення щодо кожного відвантаження, яке має бути застраховане за цим договором. Це повідомлення надсилається позивачу в електронному вигляді у формі декларації не пізніше дати відправлення вантажу. Декларація погоджується позивачем шляхом підписання уповноваженою особою та завірення печаткою позивача. Повідомлення здійснюється електронною поштою. В письмовому вигляді декларація надається позивачу протягом 15 денного терміну з дати направлення повідомлення.
Згідно з п. 4 вказаного договору строк дії договору з 23.07.2012 до 22.07.2013.
01.11.2011 між ПП «Захід» та ТОВ «Гласском» був укладений договір поставки № 299, за яким ПП «Захід» зобов'язалось передати у власність ТОВ «Гласском» однією або кількома партіями протягом дії цього договору (до 31.12.2012) скло листове (або інший товар за домовленістю сторін) та забезпечити поставку товару на склад ТОВ «Гласском».
11.09.2012 позивач та ПП «Захід» підписали декларацію відвантажень вантажів в рамках генерального договору страхування вантажів від 23.07.2012 № 22-00/13029, згідно якої позивачем було застраховане скло у листах, вага - брутто 20,00 т, вартістю 68071,25 грн. без ПДВ, на період перевезення з 11.09.2012 по 14.09.2012, транспортним засобом ДАФ НОМЕР_1, ТТН від 11.09.2012 № 3778, одержувач - ТОВ "Гласском".
Згідно з ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця від 21.04.2011 Серія НОМЕР_3, поясненнями сторін та іншими доказами.
11.09.2011 ПП «Захід» уклав з відповідачем, як автомобільним перевізником, договір перевезення вантажу, а саме скла, вага брутто 20,00 т, вартістю 81685,50 грн. з ПДВ, що підтверджується товарно - транспортною накладною від 11.09.2012 № 3778, із зазначенням водія - ОСОБА_2 та вантажоодержувача - ТОВ «Гласском».
Згідно з ч. 2 ст. 49 ЗУ «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний, серед іншого, забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та
своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі).
11.09.2012 між ПП «Захід» та ОСОБА_2, як фізичною особою - водієм, був укладений договір № 3778, за умовами якого фізична особа ОСОБА_2 зобов'язався вжити усіх заходів для забезпечення схоронності вантажу та передати його ТОВ «Гласском» за адресою м. Сімферополь, у строк до 13.09.2012
12.09.2012 відбулась дорожньо-транспортна пригода (падіння вантажу) за участі транспортного засобу ДАФ з напівпричепом, д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок якої була пошкоджена частина застрахованого позивачем вантажу - 613,95 м. кв. скла, що підтверджується довідкою ДАІ від 12.09.2012, письмовими поясненнями водія ОСОБА_2, актом приймання - передачі скла від 13.09.2012, комерційним актом від 13.09.2012, довідкою ДАІ про ДТП від 27.11.2012 № 9071403, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
13.09.2012 ПП «Захід» звернулось до позивача з заявою про пошкодження забезпеченого вантажу.
За результатами проведених досліджень, 14.12.2012 позивачем був складений страховий акт № 1041307(139227), в якому вищевказана обставина пошкодження вантажу була визнана позивачем страховим випадком та визнано розмір збитку, завданого об'єкту страхування, в сумі 16892,08 грн.
Дана сума страхового відшкодування була виплачена ПП «Захід» двома платежами: 24.01.2013 - 8446,08 грн. та 30.01.2013 - 8446,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 24.01.2013 № 2493, від 30.01.2013 № 3219 та поясненнями позивача.
26.03.2013 відповідач отримав від позивача претензію про відшкодування шкоди в сумі 16892,08 грн. в порядку регресу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 35) та поясненнями позивача.
Проте, відповідач дану суму коштів позивачу не сплатив, у зв'язку з чим і виник спір у даній справі.
Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Згідно з ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не подав суду жодного належного та допустимого доказу, який підтверджує відсутність вини відповідача у пошкодженні прийнятого до перевезення вантажу.
За встановлених обставин, господарський суд вважає, що позивач у спірних правовідносинах має право на регресну вимогу до відповідача у розмірі виплаченого відшкодування, а тому позов позивача про стягнення з відповідача 16892,08 грн. матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги підлягає повному задоволенню господарським судом.
Господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування позовної давності, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу. Відповідно до ч. 3 ст. 925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Господарський суд вважає, що право позивача на спірну регресну вимогу до відповідача виникло з моменту сплати страхового відшкодування ПП "Захід".
Як встановлено судом сума страхового відшкодування в розмірі 16892,08 грн. була виплачена позивачем ПП «Захід» двома платежами: 24.01.2013 - 8446,08 грн. та 30.01.2013 - 8446,00 грн., а отже, враховуючи, що з даним позовом позивач звернувся до суду 21.10.2013, строк позовної давності за позовом у даній справі не сплив.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (Ново-Печерський провулок, 19/3, м. Київ, 01042, код 20868166) 16892 (шістнадцять тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 08 коп. матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено 17.12.2013.
Суддя Д.О.Бездоля