Справа № 22ц/775/11804/13 Головуючий в 1 інстанції Попревич В.М.
Категорія 26 Доповідач Канурна О.Д.
16 грудня 2013 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Санікової О. С.
суддів: Канурної О.Д., Барсукової О. І.
при секретарі Стефановій Я.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька на рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок втрати здоров'я,
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 21 листопада 2013 року позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок втрати здоров'я, задоволено частково.
Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 12 000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодилось Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька та оскаржило його в апеляційному порядку. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми матеріального права.
Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 02 липня 1991 року по 19 березня 2005 року знаходився у трудових відносинах з шахтою ОП „Шахта ім. О. Ф. Засядька", працював гірничним робітником з повним робочим днем, звільнений у зв'язку з виходом на пенсію за віком відповідно до ст. 38 КЗпП України. Під час роботи на шахті позивач захворів на професійне захворювання «хронічний обструктивний бронхіт порохової етіології другої стадії».
Дане захворювання згодом було визнано професійним, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П4 від 28.02.2005 року. Згідно довідки МСЕК № 046288 від 17.03.2005 р. ОСОБА_1 встановлено 40 % втрати професійної працездатності та встановлена третя група інвалідності.
В зв'язку з отриманим професійним захворюванням позивач тривалий час знаходився як на стаціонарному, так і на амбулаторному лікуванні. Внаслідок такого захворювання позивач зазнав моральних страждань пов'язаних з тривалим лікуванням, фізичним болем, погіршення життєвих умов що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» позивач має право на відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про причинення позивачу внаслідок ушкодження здоров'я моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, що позивач поніс у зв'язку з цим.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд не може погодитися з доводами Фонду щодо не доведення позивачем факту завдання йому ушкодженням здоров'я моральної шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності, тому суд обгрунтовано застосував положення ст. ст. 21, 28, 34 Закону № 1105-XIV та дійшов висновку про наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу доведений сукупністю доказів, досліджених судом першої інстанції: копією трудової книжки, Актом розслідування хронічного професійного захворювання форми П4 від 28.02.2005 року, виписками з історії хвороби, довідками МСЕК.
Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди в розмірі 12000 грн., суд в повній мірі врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в п. 9 постанови №4 від 31 березня 1995 року (з наступними змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» про те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи, засади розумності, виваженості і справедливості.
Виходячи із встановлених судом обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував, що позивач жодного разу не висував претензії відділенню Фонду щодо наданих позивачу соціальних послуг і страхових виплат, що суд першої інстанції не врахував відсутність висновку компетентного органу, яким би підтверджувався факт заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки рішенням Конституційного Суду України по справі № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року передбачено, що ушкодження здоров'я заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Апеляційний суд не бере до уваги інші доводи апеляційної скарги відповідача, оскільки суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які уклалися між сторонами і дав їм належну оцінку.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального закону, тому апеляційна скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: