16.12.2013 р. Справа№ 914/3983/13
Господарський суд Львівської області у складі:
судді Кітаєвої С.Б., при секретарі судового засідання Мак Х.Б., за участю представників від позивача Пастернак П.І., від відповідача - Семиренко П.Я., розглянув матеріали справи за позовом Верещинської Ірини Богданівни, м.Миколаїв Миколаївського району Львівської області, до відповідача, Приватної агрофірми «Дністер», с.Верин Миколаївського району Львівської області про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ПАФ «Дністер».
Права та обов»язки, згідно ст.ст.20,22 ГПК України , суд роз»яснив. В порядку ст.20 ГПК, заяви від сторін не надходили.
Суть спору: Позовну заяву подано Верещинською Іриною Богданівною, м.Миколаїв Миколаївського району Львівської області, до відповідача, приватної агрофірми «Дністер», с.Верин Миколаївського району Львівської області, про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ПАФ «Дністер» ,оформлених протоколом №01-09/11 від 28 вересня 2011 року.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.10.2013р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.11.2013р. З підстав, зазначених в ухвалі від 28.11.2013р., розгляд справи відкладався на 09.12.2013р.; в судовому засіданні 09.12.2013 року оголошувалась перерва до 16.12.2013 року до 10 год.40 хв., про що до відома представників сторін було доведено у письмовій формі (під розписку).
09.12.2013 р від відповідача поступило клопотання про припинення провадження у справі, вважає що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. В судовому засіданні представник позивача в усній формі висловив погодження (що зафіксовано у протоколі судового засідання) з доводами відповідача, наведеними у клопотанні.
При розгляді клопотання представника відповідача, заслухавши представників сторін, виходячи із матеріалів у справі, суд керувався наступним.
Законом України від 15 грудня 2006р. №483-У «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів» розширено юрисдикцію господарських судів шляхом внесення до їх підвідомчості (підсудності) справ, що виникають з корпоративних відносин.
Законом України №483-У до підвідомчості (підсудності) господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов»язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Зазначеним Законом також визначено поняття «корпоративні відносини», що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Відповідно до ч.1 ст.167 Господарського кодексу України корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Підвідомчість (підсудність) справ загальним і господарським судам визначається законодавством. У разі відсутності прямої вказівки у законі застосовується принцип розмежування підвідомчості (підсудності) за суб»єктним складом. Зокрема, на підставі ст.1 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Тому, якщо стороною у справі є фізична особа, вирішального значення при розмежуванні юрисдикцій набуває питання, чи є ця справа такою, що виникає з корпоративних відносин.
При вирішенні питання про підвідомчість (підсудність) аналогічних категорій справ до врегулювання на законодавчому рівні у судів відсутні підстави виходити за межі підвідомчості (підсудності) господарських судів, визначених ст.12 ГПК. Тому, незважаючи на те, що спори, пов»язані з діяльністю інших юридичних осіб ( приватних підприємств, колективних тощо), є за своїм змістом близькими до спорів, що виникають з корпоративних відносин, проте, якщо хоча б однією зі сторін спору є фізична особа, непідвідомчі (непідсудні) господарським судам.
Не підлягає розширеному тлумаченню п.4 ст.12 ГПК також щодо справ, пов»язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо стороною у справі не є ні господарське товариство, ні його учасник (засновник, акціонер), у тому числі такий, що вибув.
Відповідно до ч.2 ст.113 ЦК України господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.Такі ж форми господарських товариств визначають Закон України «Про господарські товариства», Господарський кодекс України.
У даному випадку відповідачем у справі за позовом Верещинської І.Б. є Приватна агрофірма «Дністер», яка не є господарським товариством. Відповідно до ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Виходячи з наведеного не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов»язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб»єктів господарювання, що не є господарськими товариствами в розумінні Закону України «Про господарські товариства», якщо стороною у справі є фізична особа.
В даному випадку ця позиція кореспондується із п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008р де зазначено, що норма п.4 ч.1 ст.12 в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов»язаних із діяльністю інших суб»єктів господарювання.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Клопотання відповідача підлягає задоволенню, а провадження у справі - припиненню.
Судові витрати покладаються на позивача. Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» не передбачено повернення з держбюджету України судового збору у випадку припинення провадження у справі. Така позиція викладена й у п.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р №7 «Про деякі питання практики застосування розділу У1 ГПК України».
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 1,12,22,49, 49, п.1 ч.1.ст.80, 86 ГПК України, суд,-
ухвалив:
Припинити провадження у справі.
Суддя Кітаєва С.Б.