ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/13701/13-ц
провадження № 2/753/6328/13
(заочне)
"12" грудня 2013 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Дубаса В.А., при секретарі Ридзель О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -
Позивач 16.08.2013 року звернувся до суду із позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя, зазначаючи, що в період шлюбу сторонами було набуто у власність спільне майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, машиномісце НОМЕР_4, площею 17,70 м.кв., яке розташоване в підземній автостоянці по вул. Дніпровській набережній, 23-Б в м.Києві, автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», номер шасі НОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_1. ОСОБА_2 просив суд поділити спільне майно, виділивши йому у власність та визнати за ним право власності на 1/2 частку вказаної квартири та машиномісця та виділити ОСОБА_3 у власність та визнати за нею право власності теж на 1/2 частку вказаної квартири та машиномісця. Крім того, просив суд виділити йому у власність автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», номер шасі НОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_1 та стягнути з нього на користь ОСОБА_3 100 000 грн., в якості грошової компенсації її частки у вартості вказаного автомобіля.
Ухвалою Дарницького районного суду від 12.12.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ автомобіля марки «Volkswagen Tiguan», номер шасі НОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_1 залишено без розгляду.
В судове засідання позивач не з'явився, однак його представник надав суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечував.
Відповідач у судове засідання також не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутність до суду не надходило.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ст.ст.169 ч.4, 224-226 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 60,70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 11.08.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Центральним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім'ї 20.02.2013 року, актовий запис 2181 (а.с. 5). Доказів про розірвання шлюбу між сторонами суду не надано.
Також судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 27.12.2007 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.7-8).
Крім того, відповідно до свідоцтва про право власності від 28.01.2010 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), ОСОБА_3 на праві приватної власності належить машиномісце НОМЕР_4 в підземній автостоянці по вул. Дніпровській набережній, 23-Б в м.Києві (а.с.9-10).
Вказане майно відповідачем було набуто за час шлюбу, тому відповідно до ч.2 ст.60 СК України воно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, яке подружжя придбало у шлюбі, належить дружині й чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав через поважну причину (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що будь-яка річ, придбана за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, виходячи з того, що в Україні діє загальний режим спільності майна подружжя, згідно з яким майно, набуте в шлюбі, вважається таким, що належить подружжю, то у зв'язку з цим речі, набуті за час шлюбу, автоматично підпадають під режим спільного майна подружжя.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 своєї постанови від 21.12.2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
При визначенні майна, яке підлягає поділу, необхідно вирішити питання, коли саме сторонами припинений шлюб; обсяг спільного майна, нажитого за час ведення спільного господарства; джерел його придбання, наявності боргів подружжя за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Однак, як зазначалось вище, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, тобто якщо майно було набуте за час шлюбу, передбачається (презумується), що воно є спільним.
Необхідно зазначити, що право на спільне майно, яке виникає у подружжя в період шлюбу, не припиняє своє існування після його розірвання або фактичного припинення шлюбу. Розпорядження, користування та володіння об'єктами права спільної сумісної власності здійснюється подружжям з рівними правами та обов'язками, якщо інше не встановлено домовленості між ними.
Таким чином, встановивши, що придбання спірної квартири та машиномісця відбулось в період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі та в зв'язку з ненаданням доказів відповідачем на підтвердження їх купівлі за особисті кошти, суд, вирішуючи спір, дійшов висновку, що спірне майно є спільним сумісним майном подружжя, в якому також має бути визнане за кожною зі сторін право власності на зазначене майно в рівних частках - по 1/2 його частині без його поділу в натурі.
Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і ході судових засідань.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити.
Керуючись ст.ст. 57, 60, 70, 71 Сімейного кодексу України, Постановою від 21.12.2007 року N 11 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 224, 228, 232 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Визнати у порядку поділу майна за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем м.Дніпропетровська, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 113,60 кв.м., жилою площею 52,00 кв.м. та на 1/2 частку машиномісця НОМЕР_4 в підземній автостоянці по вул. Дніпровській набережній, 23-Б в м.Києві, площею 17,70 кв.м.
Припинити у порядку поділу майна право власності ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м.Києва, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 113,60 кв.м., жилою площею 52,00 кв.м. та на 1/2 частку машиномісця НОМЕР_4 в підземній автостоянці по вул. Дніпровській набережній, 23-Б в м.Києві, площею 17,70 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м.Києва, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровська, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати у сумі 3441 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.
СУДДЯ В.А. ДУБАС