ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17765/13-ц
провадження № 2-п/753/292/13
"17" грудня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді:Басалаєвої А.В.
при секретарі:Деак Ю.В.
за участю заявників:ОСОБА_4, ОСОБА_5
позивача по справі:ОСОБА_6
представника позивача:ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа КП «УЖГ Дарницького району міста Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
Заявники ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з заявою про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа КП «УЖГ Дарницького району міста Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок залиття.
Вказаним заочним рішенням стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 суму збитків завданих у наслідок залиття квартири у розмірі 19 000,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), суму завданої моральної шкоди у розмірі 1 000, 00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок), витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів у розмірі 420,00 грн. (чотириста двадцять гривень 00 копійок) та суму судового збору у розмірі 214, 60 грн. (двісті чотирнадцять гривень 60 копійок).
В обґрунтування поданої заяви вказують на те, що вони не знали про дату та час проведення судових засідань та не були належним чином повідомлені, не мали можливості бути присутніми в судових засіданнях та надати свої заперечення на позовну заяву.
В судовому засіданні заявники підтримали свої вимоги та просили їх задовольнити. Позивач по справі та її представник заперечували проти задоволення заяви.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та представника позивача суд вважає встановленими наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
При ухвалені заочного рішення суд виходив з того, що 24 травня 2012 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1 з причин проведення у квартирі №210, яка знаходиться поверхом вище та належить Відповідачам, робіт капітального характеру з руйнуванням залізобетонних перегородок приміщень кухні і санвузла без погоджувальної документації, що підтверджено Актом затвердженим Начальником ЖЕД-203 Плотник О.А. від 24 травня 2012 року (а.с.6).
13 червня 2012 року житлово-експлуатаційною дільницею №203 було складено Акт, затверджений Начальником ЖЕД-203 Плотник О.А., згідно якого у квартирі АДРЕСА_1 внаслідок залиття пошкоджені стеля та стіни в коридорі площею 8,8 кв.м.; на кухні площею 8,3 кв.м., в ванній кімнаті площею 2,7 кв.м., в санвузлі площею 1,2 кв.м. та житловій кімнаті площею 12,6 кв.м. пошкоджено підлогу (паркет) в коридорі площею 8,8 кв.м. та житловій кімнаті площею 12,6 кв.м. (а.с.5).
Згідно Звіту про незалежну оцінку вартості об'єкта від 16 січня 2013 року за №01/01-П вартість необхдіного ремонту в квартирі АДРЕСА_2 складає 19 000,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) (а.с.32-80).
Частиною першою статті 151 Житлового кодексу УРСР встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Статтею 322 Цивільного кодексу України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною другою статті 383 Цивільного кодексу України визначено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до частини третьої статті 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
За змістом частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Судові засідання по справі були призначені на 3 жовтня 2012 року, 29 листопада 2012 року, 22 січня 2013 року, 26 лютого 2013 року. Про судове засідання, призначене на 29 листопада 2012 року заявники були належним чином повідомлені (а.с.23,24). Враховуючи, що відповідачі по справі по місту Києву та Київській області зареєстрованими не значаться (а.с.9, 10) позивачем по справі було надано оголошення у пресі про виклик відповідачів (а.с.86,87,88).
В жодне із призначених судових засідань відповідачі не з'являлись. Не було в судових засіданнях й представника відповідачів.
В судовому засіданні ОСОБА_4 наголосив, що ними було отримано повідомлення про час та місце слухання справи, проте вони не з'явились в судове засідання. Далі про хід розгляду справи вони не цікавились.
Відповідно до частини першої статті 232 Цивільного процесуального кодексу України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту вказаної норми випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: відповідач не з'явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Суд розцінює неявку відповідачів в судові засіданні без поважних причин затягуванням розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі „Гінчо проти Португалії" передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень частини першої статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що сторона зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Дані обставини враховано судом при ухвалені даного рішення, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Суд не вважає, що обставини на які посилаються заявники мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин суд не вбачає наявності підстав для скасування заочного рішення від 26 лютого 2013 року у справі № 2-7153/12.
Враховуючи викладене вище та керуючись статтями 231, 232 ЦПК України
Заяву про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заочне рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення цієї ухвали.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ А.В.БАСАЛАЄВА