Справа № 1603/2509/2012
Номер провадження 11/786/477/2013
Категорія: ч.1 ст. 119 КК України - С.Т.
Головуючий у 1-й інстанції Максименко Людмила Валентинівна
Доповідач ап. інст. Захожай О. І.
02 липня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді Захожай О.І.
суддів: Кисіля А.М., Тараненка Ю.П.
з участю
прокурора : Гринь А.Г.
обвинуваченого: ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_3
на постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 01 квітня 2013 року,-
Цією постановою:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, працюючого виконробом ТОВ "УМБК" м. Київ, раніше не судимого,
обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ст. 119 ч.1 КК України -звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальна справа закрита.
Цивільний позов ОСОБА_3 залишений без розгляду, роз'яснено право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Вирішено питання про речові докази.
Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що в ніч на 16 січня 2005 року близько 1 години в с.Вирішальне Лохвицького району Полтавської області останній перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 поблизу кафе «Асторія» продовжували розпивати алкогольні напої. До них підійшов ОСОБА_7, який теж знаходився в стані алкогольного сп'яніння та почав безпричинно образливо чіплятися до них, тому між ним та ОСОБА_6 виникла бійка, в ході якої вони один одному нанести по декілька ударів та в ході якої ОСОБА_7 неодноразово падав на землю в різних положеннях. Через деякий час між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виникла сварка, під час якої потерпілий почав ображати останню, маючи намір її вдарити, у зв'язку з чим ОСОБА_2 став на захист своєї сестри і діючи необережно, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, наніс удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_7, від чого той упав, вдарившись задньою частиною тім'яної області голови об асфальтобетонне покриття, в результаті чого отримав тяжку травму голови, що потягло смерть потерпілого.
На дану постанову подала апеляційну скаргу потерпіла ОСОБА_3, яка просила скасувати постанову районного суду, а кримінальну справу повернути прокурору для проведення додаткового розслідування, оскільки вважає, що під час досудового розслідування не з'ясовано ряд обставин, без який неможливо постановити правильне рішення.
Інші учасники справи апеляцій на постанову суду не заявляли.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора , яка вважала постанову суду законною та обґрунтованою, заперечення обвинуваченого ОСОБА_2 проти апеляції потерпілої, який прохав залишити постанову суду без змін, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень п.8 п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11 лютого 2005 року № 2 та вимог ст. 281 ч.1 КПК України повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства і можливе лише тоді, коли неправильність або неповнота досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.
Як вбачається із апеляції потерпілої, судом першої інстанції під час винесення постанови не враховано, що під час досудового слідства були взагалі не виконані вимоги всіх ухвал апеляційного суду Полтавської області по даній справі, а відповідно не вірно встановлені фактичні обставини скоєного злочину та до кримінальної відповідальності не притягнуті всі особи причетні до спричинення тілесних ушкоджень загиблому. Крім того не проведені всі можливі слідчі дії спрямовані на встановлення фактичних обставин скоєного злочину, а саме не враховані дані протоколу допиту свідка ОСОБА_9 (а.с. 191 т.5), згідно якого вбачається, що участь в побитті загиблого приймав крім ОСОБА_2 ще і ОСОБА_10 та ОСОБА_11, який і вдарив загиблого по голові якимось предметом, після чого ОСОБА_7 впав та припинив будь який супротив. Зазначений свідок в судовому засіданні, внаслідок погроз до нього, був не допитаний. Вказані свідчення ОСОБА_9 повністю узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз по даній справі проведеними Полтавським та Харківським бюро СМЕ, згідно яких загиблому в ділянку голови було нанесено не менше 6 ударів, в тому рахунку і тупим предметом (можливо палицею).
Висновки судово-медичних експертиз № 43-МК ( досліджень ексгумованого черепу загиблого) та №362/12 проведених ДУ ГБ СМЕ МОЗ України потерпіла вважає необ'єктивними внаслідок фальсифікації даних досліджень.
Вказані апеляційні вимоги потерпілої ОСОБА_3 відповідають дійсності, оскільки в матеріалах кримінальної справи маються значні недоліки та протиріччя, які під час досудового слідства належним чином усунуті так і не були, не зважаючи на вказівки про необхідність цього, та які містяться в чисельних ухвалах апеляційного суду по даній справі. Відповідно, постанова суду, внаслідок обґрунтування та мотивації на підставі не достовірних даних, підлягає скасування, а матеріали кримінальної справи підлягають поверненню прокурору для проведення додаткового судового слідства з метою встановлення достовірних фактичних обставин скоєння інкримінованого злочину та належного визначення кваліфікації дій ОСОБА_2
Суд першої інстанції прийняте ним рішення відповідно до визначення кваліфікації дій обвинуваченого обґрунтовував наявністю висновку комісійної судово-медичних експертизи №36212, згідно якого закрита черепно-мозкова травма у вигляді двох ліній переломів по правій кістці та другого по сагітальному шву з закінченням у вигляді роздвоєння на лобній кістці та послідуючих значних крововиливів в речовину мозку утворитися внаслідок падіння потерпілого, при ударі головою. Висновки вказаної експертизи проведеної ДУ ГБ СМЕ МОЗ України в повному обсязі ґрунтуються фактично на висновках судово-медичних експертиз № 43-МК (на підставі досліджень ексгумованого черепу загиблого з застосуванням комп'ютерних програм), але висновок вказаної експертизи не є категоричним в частині стосовно утворення механізму тілесних ушкоджень і містить припущення, що встановлені переломи на черепі загиблого - «могли» утворитися під час падіння. Крім того, як вбачається з матеріалів даної експертизи, її висновки категоричними визначити не можливо в любому випадку, оскільки нею досліджувався ексгумований череп загиблого не в повній його складовій, а за відсутності значного його фрагменту, якраз в правій частині, в місті травмування. Відповідно данні висновки наперед є вже нікчемними, внаслідок неповного дослідження об'єкта. В якому вигляді був череп та де подівся фрагмент кістки з черепа перед ексгумацією або після неї, досудовим слідством не перевірялося. Відповідно висновки експертизи № 36212, згідно яких спростовуються висновки повторної комісійної судово-медичної експертизи № 52-КЄ від 30.03.2009 р. ХОБСМЕ, про те, що черепно-мозкова травма у ОСОБА_7 не могла утворитися внаслідок падіння та удару головою об асфальт, - є фактично не об'єктивними та передчасними. Висновки експертизи № 52-КЄ2009 р. ґрунтуються на первинних дослідженнях, об'єктом якого було дослідження головного мозку та виявлених там ушкоджень у вигляді крововиливів, і де було встановлено відсутність змін характерних для протиудару, які були повинні утворитися на протилежних ділянках до місця прикладення сили. Згідно висновків даної експертизи вказана травма виникла внаслідок прямої травматичної дії з прикладенням сили в лобну та праву тім'яну скроневу долю. Зазначені та не спростовані висновки даної експертизи свідчать про передчасність та невірність визначення кваліфікації дій ОСОБА_2 на даний час стосовно визнання злочину через необережність.
Окрім того, залишилися поза увагою і наявність у потерпілого ОСОБА_7 значної кількості ран, саден та крововиливів, а також враховуючи твердження свідків, що ОСОБА_2, нібито спричинив лише один удар, та пояснення свідка ОСОБА_9, що побиття потерпілого здійснювали декілька осіб, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_11 та ОСОБА_10, слід вважати, що не встановлені всі учасники бійки за участю ОСОБА_7, а також залишилося нез'ясованим можливість бійки у період часу з 3 до 5 години ранку між вищевказаними особами та потерпілим.
Посилання суду на висновок експерта № 360/12 від 31.05.2012 року, що ОСОБА_7 після отримання важкої черепно-мозкової травми до моменту втрати свідомості міг «...виконувати активні дії...» є протилежним висновку експерта 16-ДД від 17.04.2006 року, а саме п.2 висновку, де вказано, що «... при останньому ударі з послідуючим падінням, після якого він не зміг самостійно піднятися з поверхні асфальту, та виконувати активні дії в повному обсязі, що характерно для ураження мозочку головного мозгу з наступним порушенням координаційних функцій».
Без дійсного усунення протиріч між висновками вказаних експертиз та врахування показань свідка ОСОБА_9, кваліфікацію дій ОСОБА_2 на даний час визначити не можливо, що свідчить про не встановлення органами досудового слідства фактичних обставин інкримінованого злочину.
Таким чином, апеляція потерпілої підлягає до повного задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 355, 364 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_3 задовольнити, постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 01 квітня 2013 року скасувати, а кримінальну справу відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ст. 119 ч.1 КК України направити прокурору Лохвицького району Полтавської області для проведення додаткового розслідування.
Судді :
___________ ______________ ______________
Захожай О.І. Кисіль А.М. Тараненко Ю.П.