Справа № 1609/2634/12
Номер провадження 22-ц/786/4313/2013
Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А.
Доповідач Чумак О. В.
12 грудня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Чумак О.В.
Суддів: Карнауха П.М., Кривчун Т.О.
При секретарі - Кальник А.М.
За участю: відповідача ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс"
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2013 року
по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" (далі - ТОВ «Кредекс Фінанс») звернулося до місцевого суду з указаним позовом, в якому посилалося на те, що на підставі кредитного договору № 39/07-М/Б від 25.07.2007 року, укладеного між АТ «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_3, остання отримала кредит у сумі 35000,00 грн. на строк до 24.01.2009 року.
Також між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, згідно якого останній зобов'язався нести солідарну відповідальність за виконання ОСОБА_3 зобов'язань по кредитному договору.
Згідно договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009 року, укладеного між Банком та ТОВ «АУЗ Факторинг», та договору факторингу № 01/2010 від 05.02.2010 року, укладеного між ТОВ «АУЗ Факторинг» та ТОВ «Кредекс Фінанс», позивач набув право грошової вимоги до боржника банку ОСОБА_3 за вищевказаним кредитним договором.
Оскільки ОСОБА_3 свої зобов'язання за вказаним договором не виконала, за нею утворилась заборгованість, яка на час звернення до суду складає 33901,59 грн.
Просили стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за договором кредиту у сумі 33901,59 грн. та судові витрати.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 05.11.2013 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Кредекс Фінанс» просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та необ'єктивне вивчення судом матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Представник позивача - ТОВ «Кредекс Фінанс», відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з»явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Генеральний директор ТОВ «Кредекс Фінанс» направив суду клопотання з проханням відкласти розгляд справи, посилаючись на ряд об'єктивних обставин, що унеможливлюють забезпечення явки представника у судове засідання.
Відповідач ОСОБА_3 направила суду заяву з проханням розглянути справу в її відсутність.
Дослідивши надані документи, заслухавши думку відповідача та його представника, враховуючи положення ст. 305 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що вказані позивачем причини неявки представника не є поважними та вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явились до суду.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 25.07.2007 року між АТ «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 39/07-М/Б, за яким позивач надав відповідачу кредит в сумі 35000,00 грн. терміном до 24.01.2009 року зі сплатою процентів у розмірі 31,4 % річних (т. 1 а.с. 7а-7б).
25.07.2007 року між АТ «Індустріально-експортний банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 46/07. за яким відповідач ОСОБА_1 відповідає перед Банком у тому ж обсязі у солідарному порядку за належне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором (т. 1 а.с. 8-9).
26.09.2009 року АТ «Індустріально-експортний банк» та ТОВ «АУЗ Факторинг» укладено договір факторингу № 03/09, за умовами якого право вимоги до боржників за кредитними договорами згідно додатку № 1 до даного договору Банком передано ТОВ «АУЗ Факторинг» (т. 1 а.с. 10-15).
За даним договором, Банком передано ТОВ «АУЗ Факторинг» право кредиторської вимоги до ОСОБА_3 згідно договору № 39/07-М/Б від 25.07.2007 року, з яких 16884,54 грн. - прострочене тіло кредиту, 3529,68 - прострочені відсотки.
Згідно договору факторингу № 01/2010 від 05.02.2010 року ТОВ «АУЗ Факторинг» передало ТОВ «Кредекс Фінанс» право кредиторської вимоги до ОСОБА_3 в розмірі 16884,54 грн. - прострочене тіло кредиту, 3529,68 - прострочені відсотки згідно договору № 39/07-М/Б від 25.07.2007 року (т. 1 а.с. 16-22).
Як встановлено місцевим судом, Банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти у розмірі 35000,00 грн., а ОСОБА_3 не виконала взяте на себе зобов'язання, внаслідок чого за нею утворилась заборгованість за кредитним договором, право вимоги якої передано ТОВ»Кредекс Фінанс», у розмірі 20414,22 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів по закінченню терміну позовної давності, а той факт, що право вимоги до ОСОБА_3 позивач набув за договором факторингу 05.02.2010 року, не перериває перебігу терміну позовної давності. Право нарахування та вимоги сплати пені в розмірі 8419,61 грн. за договором факторингу позивачу передано не було. Оскільки позивачем та попереднім кредитором не було пред'явлено вимог до поручителя після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, порука ОСОБА_1 припинилась.
Вказаний висновок місцевого суду є вірним та узгоджується з правовими позиціям, висловленим Верховним Судом України в постановах у справі № 6-101цс12 від 21.11.2012 року та роз'ясненнями, що містяться у п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
За приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до
боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
За положенням ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом. (ст. 1082 ЦК України).
Наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави. (ст. 1083 ЦК України).
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу (ст. 1084 ЦК України).
У відповідності до вимог ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
За правилом ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Частиною 3, 4 ст. 257 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною 1 статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.
Згідно ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
З матеріалів справи вбачається, що сторони, укладаючи кредитний договір, не обумовили та не збільшили строк позовної давності, а при розгляді справи місцевим судом відповідачі звернулися до суду з письмовим клопотанням про застосування строків позовної давності.
За наведеним позивачем розрахунком, остання сплата відповідача за кредитним договором здійснена 03.02.2009 року (т. 1 а.с. 78). Після 03.02.2009 року відповідачами не вчинялось жодних дій, спрямованих на визнання ними боргу.
Доводи позивача про те, що право вимоги до ОСОБА_3 позивач набув за договором факторингу з 05.02.2010 року та направлення листів-претензій на адресу відповідачів з вимогою погасити заборгованість, не можуть бути підставою для переривання строку позовної давності, який у даному випадку розпочався з 03.02.2009 року та сплинув 03.02.2012 року.
Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів 12.03.2012 року по закінченню терміну позовної давності, поважних причин його пропуску як і підстав поновлення судом не встановлено, місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, в тому числі за тілом кредиту, відсотками, індексу інфляції та 3% річних.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).
Частиною другою статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Зі спливом позовної давності до основної вимоги, позовна давність спливає і до додаткової вимоги - стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо (стаття 266 ЦК України).
Місцевим судом установлено, що позивачем нарахована відповідачу ОСОБА_3 пеня у розмірі 8 419,61 грн. за період з 12.08.2009 по 22.03.2012 року.
Разом з цим, як убачається зі змісту Договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009 року та з Договору факторингу № 01/2010 від 05.02.2010 року, АТ «Індустріально-експортний банк» передав, а ТОВ «Кредекс Фінанс» набув право кредиторської вимоги до ОСОБА_3 згідно Договору № 39/07-М/Б від 25.07.2007 року в загальному розмірі 20414,22 грн., що складається з простроченого тіла кредиту та прострочених процентів.
Право нарахування та вимоги сплати пені позивачу за вказаним Договором факторингу передано не було.
Враховуючи вкладене, місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_3 пені у сумі 8 419,61 грн.
Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 553 ЦК України).
Частиною четвертою ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Як роз'яснено у п. 24 Постанови № 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року, відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Як убачається з п. 1.1. Договору поруки № 46/07 від 25.07.2007 року, сторони встановили строк виконання зобов'язання за кредитним договором - не пізніше 24.12.2008 року (т. 1 а.с. 8).
Пунктом 1.3. Договору поруки встановлено, що зобов'язання поручителя перед Кредитором є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим Договором та вказаним в п.1.1. Договору - не потребують.
Відтак, Договір поруки зберігає свою дію протягом шести місяців, починаючи з 24.12.2008 року по 24.06.2009 року, що узгоджується з роз'ясненнями, викладеними у п. 24 Постанови № 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року.
Приймаючи до уваги те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що до ТОВ «Кредекс Фінанс» переходило право вимоги до ОСОБА_1, а також те, що протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання ні позивачем, ні попереднім кредитором не пред'явлено вимог до поручителя ОСОБА_1, висновки місцевого суду про те, що його порука припинилась, цілком обґрунтовані.
Таким чином, місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні позову до ОСОБА_1
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене на повно з'ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/ О.В.Чумак
Судді /підпис/ П.М. Карнаух
/підпис/ Т.О.Кривчун
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області О.В.Чумак