Машівський районний суд Полтавської області
Справа № 540/1318/13-ц
Номер провадження 2/540/410/13
18.12.2013
18 грудня 2013 року. Машівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого-судді Кравець С.В.
за участю: секретаря Кольвашенко А.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача-3 Романченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Павлівської сільської ради, Машівської районної державної адміністрації, Головного управління Держземагенства у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай), -
у жовтні 2013 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона з 29.10.1996р. була членом колгоспу «Павлівка» Павлівської сільської ради Машівського району. Розпаювання земель даного КСП відбулося протягом 10 років з 1995 року і на момент розпаювання вона не була виключена із членів колгоспу, і в списки помилково внесена не була. Їй було відомо про паювання земель, але вона навіть не уявляла, що її права порушені, оскільки їй повідомили, що вона мало пропрацювала, щоб мати пай. Про своє порушене право дізналася у вересні 2013 року після консультації з адвокатом. У зв'язку з наведеним позивач просить поновити їй строк позовної давності, визнати за нею право на земельну частку (пай) в розмірі 6, 45 умовних кадастрових гектарів із земель запасу Павлівської сільської ради.
В судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився без поважних причини, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Представник відповідача-2 в засідання також не з'явився, направив заяву про розгляд справи без його участі, просить відмовити у позові та застосувати строк позовної давності і зазначив, що у зв'язку зі змінами у законодавстві до його компетенції вже не відноситься розпорядження землями за межами населених пунктів.
Представник відповідача-3 заперечує проти позову з тих підстав, що позивач не була включена до списку, а тому, відповідно, права на земельну частку (пай) не має.
Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані у справі докази, прийшов до наступного висновку.
Судом установлено, що позивач 29.10.1996р. була прийнята в члени КСП «Павлівка» і рішення про виключення її з членів КСП з 1997 по 2000 роки не приймалося, що стверджується архівною довідкою № 01-35/57 від 01.10.2013р. архівного сектору Машівської РДА (а.с. 13).
За повідомленням Павлівської сільської ради від 13.09.2013р. державний акт на право власності на землю відсутній, а тому неможливо вказати дату отримання цього документу КСП (а.с.7).
В судовому засіданні представник відповідача-3 зазначила, що у Книзі записів державний актів, яка є у розпорядженні Відділу записано, що державний акт на право колективної власності КСП «Павлівка» виданий 28.12.1996р.
За таких обставин, враховуючи те, що незважаючи на пропозицію суду представником позивача не вжито заходів та не надано доказів про те, коли дійсно був виданий державний акт на право колективної власності на землю даного КСП, а тому суд виходить з наявних доказів по справі і вважає, що датою з якої слід відраховувати початок процесу паювання та видачу державного акту на право колективної власності на землю слід вважати 28.12.1996р., як зазначено представником відповідача-3.
Згідно повідомлення відділу Держземагенства у Машівському районі № 2034 від 29.11.2013р. позивач як на території Павлівської сільської ради, так і на території Машівського району в цілому земельної частки (паю) не має (а.с.64).
Зі списку громадян-членів КСП «Павлівка» (додатку № 1 до Державного акту) наданих Павлівською сільською радою вбачається, що прізвище позивачки у ньому відсутнє (а.с. 8-12).
Згідно ст. 2 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995р. «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства..., відповідно до списку, що додається до державного акта про право колективної власності на землю.
Виходячи з викладеного та враховуючи те, що позивач на час видачі 28.12.1996р. Державного акту про право колективної власності КСП «Павлівка», тобто після прийняття рішення про включення її до членів даного КСП 29.10.1996р., і протягом вказаного періоду не виключалася з його членів, земельної частки (паю) не отримала, а тому суд вважає доведеним той факт, що вона безпідставно не була включена до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай).
Розмір земельної частки (паю) по Павлівській сільській раді складає 6, 45 умовних кадастрових гектарів (а. с. 24, 64-65).
Відповідно до повідомлення Павлівської сільської ради № 02-41/128 від 28.11.2013р. на території цієї сільської ради є землі запасу в розмірі 344, 18 га, як в межах так і поза межами населеного пункту, а також землі резервного фонду 0, 1371 га (а.с. 58).
Як на поважність пропуску строку позовної давності позивач зазначає те, що їй було відомо про паювання земель, але вона навіть не уявляла, що її права порушені, оскільки їй повідомили, що вона мало пропрацювала, щоб мати пай. Про своє порушене право дізналася у вересні 2013 року після консультації з адвокатом.
Але, суд не приймає до уваги зазначене посилання позивача, оскільки як зазначено позивачем у позові вона знала про розпаювання земель, а її необізнаність про право на пай не є поважною причиною пропуску строку позовної давності. Її доводи про те, що про порушене право дізналася у вересні 2013 року після консультації з адвокатом є надуманими, оскільки поважними причинами можуть бути причини пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, що перешкоджали їй своєчасно звернутися до суду за захистом свого права.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що вказані позивачем обставини не перешкоджали їй своєчасно звернутися до суду захистом свого порушеного права, визнає вказані неї причини пропуску цього строку не поважними і підстав для поновлення строку позовної давності не вбачає.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, 2003 року - правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, оскільки право на земельну частку (пай) члена КСП виникає з моменту видачі державного акту, процес паювання землі КСП «Павлівка» завершено 28.12.1996р. позивач знала про розпаювання землі, а тому суд вважає, що до виниклих правовідносин в даному випадку стосовно терміну давності необхідно застосовувати положення Цивільного кодексу, 1963 року.
Відповідно до ст. 71 ЦК, 1963 року, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
За змістом ст. 80 цього Кодексу, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові, якщо суд не визнає причину його пропуску поважною.
В судовому засіданні представником позивача не доведено, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин, чим не виконано вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що позивач без законних підстав не була включена до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), оскільки вона була членом КСП «Павлівка» на час його паювання, але оскільки вона пропустила строк позовної давності без поважних причин, який складає майже 17 років, який нічим не виправданий, докази пропуску його з поважних причин судом визнані неповажними, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Виходячи з того, що при подачі позову до суду позивачем не було надано документів про вартість земельної частки (паю) та не в повній мірі сплачено судовий збір, який попередньо був визначений ухвалою суду та сплачено всього 1000 грн., а тому враховуючи вартість паю 161356, 54 грн. з позивачки на користь держави слід стягнути недоплачену суму судового збору в розмірі 613, 57 грн. (а.с. 1, 20, 24, 44, 65).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 80 ЦК, 1963 року, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, 2003 року, ст. ст. 10, 11, 60, 80, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_3 до Павлівської сільської ради, Машівської районної державної адміністрації, Головного управління Держземагенства у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави недоплачену суму судового збору в розмірі 613, 57 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особою, яка не була присутньою під час проголошення рішення в той же строк з дня отримання його копії.
Суддя: