Справа № 541/1770/13-ц
Номер провадження 2/541/781/2013
іменем України
16 грудня 2013 року
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Городівського О.А.
при секретарі - Ніколаєнко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород справу за позовом
ОСОБА_1
до Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Миргородводоканал»
про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2,
01 липня 2013 року до Миргородського міськрайонного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 Його вимоги мотивовані тим, що він з 28 жовтня 2002 року працював на підприємстві Обласне комунальне виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Миргородводоканал» на посаді юрисконсульт. 05 червня 2013 року його було звільнено із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, так як він не виявляв ініціативу щодо звільнення, а його звільнення бажав директор підприємства ОСОБА_2 Тому позивач виклав прохання скасувати наказ № 51 від 05 червня 2013 року про його звільнення з Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Миргородводоканал» та поновити на роботі. На підставі ст. 235 КЗпП стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі. Суду пояснив, що він був ошелешений, коли його викликав інспектор з кадрів та ознайомила із наказом про звільнення 05 червня 2013 року. Він ознайомившись із наказом та отримавши трудову книжку пішов додому, так як тяжко переживав втрату роботи. Коли він ознайомлювався із наказом виявив, що його звільнено за власним бажанням. Вдома він також перевірив запис в трудовій та виявив, що його звільненням являється його власна ініціатива, хоча він ніяких заяв про звільнення не писав. В подальшому звернувся із позовною заявою про поновлення на роботі.
Представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та просив їх задовольнити, так як дії керівництва Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Миргородводоканал» з приводу звільнення з посади юрисконсульта ОСОБА_1 є неправомірними, порушують його трудові правова, заподіяли йому значну моральну шкоду. Обґрунтовуючи моральну шкоду представник вказав, що позивач тяжко пережив втрату роботи, що сказалось на його здоров'ї та сімейних стосунках з дружиною, з якою він відразу розірвав шлюб.
Представник відповідача ОКВПВКГ «Миргородводоканал» ОСОБА_4 заперечив позовні вимоги ОСОБА_1 Суду пояснив, що позивач добровільно звернувся із заявою до директора підприємства ОСОБА_2 з приводу звільнення із займаної посади за власним бажанням. В підтвердження надав суду копію та оригінал заяви від ОСОБА_1 адресовану директору, в якій він виклав прохання звільнити його з підприємства з 03.06.2013 року. Про те, що ОСОБА_1 звільняється він знав, так як, ОСОБА_4 особисто приймав він нього справи та документацію, до ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення та отримання розрахункових і трудової книжки.
ОСОБА_2, який залучений до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, заперечив позовні вимоги ОСОБА_1 Суду пояснив, що в нього були претензії до виконання юрисконсультом своїх обов'язків, про що він йому неодноразово повідомляв. 03.06.2013 прийшовши на роботу біля кабінету побачив ОСОБА_1, який зайшовши в кабінеті поклав на стіл заяву про звільнення та повідомив, що бажає звільнитись. ОСОБА_2 не заперечував проти звільнення. В заяві ОСОБА_1 вказав, що бажає звільнитись з 03.06.2013 року, однак вони погодились, що звільнення буде проведено 05.06.2013 року, так як необхідно передати справи.
Поставивши резолюцію на заяві він поклав її до папки документів і вона в подальшому була передана спеціалісту з кадрової роботи.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, пояснення свідків та дослідивши письмові докази по справі суд встановив наступне.
Позивач з 30 жовтня 2002 року працював на підприємстві ОКВПВКГ «Миргородводоканал» на посаді юрисконсульта. Наказом від 05 червня 2013 року його звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП відповідно до наказу № 51.
Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 9051 від 14 листопада 2013 року підпис від імені ОСОБА_1 у заяві про звільнення від 03.06.2013 року виконаний іншою собою, а не особисто ОСОБА_1
Незважаючи на встановлення факту, що заява про звільнення з роботи, яка адресована директору ОКВПВКГ «Миргородводоканал» підписана не ОСОБА_1 суд приходить до переконання, що саме дана заява була подана ним в кабінеті директора підприємства та відображала його бажання на звільнення. До даного переконання суд приходить на підставі послідовних свідчень свідків ОСОБА_5, секретаря директора ОКВПВКГ «Миргородводоканал», свідка ОСОБА_6, інспектора з кадрів ОКВПВКГ «Миргородводоканал» та директора підприємства ОСОБА_2
ОСОБА_5 суду повідомила, що мала розмову 03.06.2013 року з ОСОБА_1 біля кабінету директора підприємства, в якій він повідомляв про те, що йде до директора подавати заяву на звільнення і в руках тримав саму заяву.
ОСОБА_2 даючи пояснення суду повідомив, що 03.06.2013 року ОСОБА_1 з самого ранку ждав його біля кабінету і коли зайшов до кабінету то на стіл положив заяву на звільнення із займаної посади 03.06.2013 року і враховуючи необхідність передачу справ вони дійшли згоди про звільнення з 05.06.2013 року. Дану заяву він передав інспектору з кадрів.
Свідок ОСОБА_6, інспектор з кадрів, суду повідомила, що 05.06.2013 року, коли ознайомлювала ОСОБА_1 із наказом про звільнення, отримувала обхідний лист та видавала йому трудову книжку, він не заперечував факту, що звільняється із підприємства за власним бажанням. Даний свідок також підтверджувала факт, що до отримання на руки трудової книжки та ознайомлення з наказом позивач спілкувався з ОСОБА_4, який приймав у нього справи в зв'язку із звільненням.
Враховуючи вищевикладене, суд критично відноситься до пояснень ОСОБА_1, що виклик його до інспектора з кадрів та ознайомлення із наказом про звільнення було для нього несподіванкою і він навіть не зрозумів чому його звільнили. Так як він маючи вищу юридичну освіту та стаж роботи юристом протягом більше 10 років міг знати, що частиною 2 статті 38 КЗпП визначено, що якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою. Що вказує на те, що він міг продовжити працювати тим паче, якщо заява була написана не ним.
Свідки, які допитані судом за клопотанням представника позивача: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 повідомили суду, що позивач при спілкуванні з ними не говорив про бажання звільнятись із посади, однак жодний з них не вказував на те, що саме 03 червня 2013 року або за день до даної дати спілкувались із ОСОБА_1
Враховуючи здобуті фактичні дані суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення в зв'язку із його безпідставністю.
Керуючись ст. 38 КЗпП ст.ст.10, 11,81, 88, 213-215, 294 ЦПК України.
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Миргородводоканал».
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: підпис ОСОБА_10
Рішення не набрало законної сили.
Оригіналу відповідає:
Суддя Миргородського міськрайонного суду О.А.Городівський