79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" грудня 2013 р. Справа № 907/902/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Бойко С.М.
Галушко Н.А.
розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за № 14/2-1714 від 23.10.2013 р.
на рішення господарського суду Закарпатської області від 15.10.2013 р.
у справі № 907/902/13
за позовом публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ
до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз", м. Ужгород
про стягнення 141 279,18 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Єршова С.В.,
від відповідача - Федоричко М.М.
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 15.10.2013р. у справі №907/902/13 (суддя Кривка В.П.) стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз" (надалі - ПАТ «Закарпатгаз») на користь публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (надалі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України») 90075,11 грн. пені, інфляційних та трьох відсотків річних, а також 2376,31 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що 3% річних нараховані позивачем правомірно і підлягають до стягнення. При визначенні розміру інфляційних нарахувань, позивач невірно обрав період нарахування та неправильно визначив сукупний індекс інфляції (без врахування дефляційних процесів), а тому інфляційні стягнено в розмірі, визначеному судом; розмір пені визначено судом із застосуванням позовної давності, передбаченої ст. 258 ЦК України. Крім того, суд скористався своїм правом, передбаченим п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України і ч.3 ст. 551 ЦК України, та зменшив розмір штрафних санкцій (пені) до 3000,00 грн.
Дане рішення оскаржив позивач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд порушив норми матеріального та процесуального права та неповно дослідив істотні обставини, що мають значення у даній справі, у зв'язку з чим рішення в частині відмови у стягненні пені просить скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити в цій частині позовні вимоги у розмірі 25620,45 грн. Скаржник зазначив, зокрема, що суд не врахував особливості діяльності позивача, а відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан не вважає винятковими обставинами, тому, відповідно, вони не можуть бути підставою для зменшення неустойки в розумінні ст.233 ГК України та п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України.
Не погоджуючись із апеляційною скаргою, ПАТ «Закарпатгаз» подало до суду відзив на апеляційну скаргу від 20.11.2013р. №07/3231, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві відповідач зазначив, що суд правильно застосував норми права, які регулюють спірні правовідносини та вірно врахував обставини повного розрахунку між сторонами за основним зобов'язанням, важке фінансове становище відповідача, те, що заборгованість перед позивачем в нього виникла у зв'язку із несвоєчасною сплатою йому за спожитий газ кінцевими споживачами.
З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:
30.09.2011р. між НАК «Нафтогаз України» (продавець, позивач у справі) та ПАТ «Закарпатгаз» (покупець, відповідач у справі) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2229/11 (надалі - договір), відповідно до розділу 1 якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію (в обсягах, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а також іншими споживачами), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (а.с. 16-20).
Згідно пунктів 3.3, 3.4 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Додатковими угодами №1 від 30.09.2011р., №2 від 2 від 11.10.2011р., №3 від 31.01.2012р., №4 від 06.07.2012р. сторонами внесено зміни до положень договору щодо ціни газу (а.с. 22-25).
На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідачу протягом жовтня - грудня 2011 року та січня - серпня 2012 року природний газ у обсязі 1903,401 тис. куб. м. на загальну суму 7281627,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с. 26-36).
Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач свої зобов'язання виконав із значним порушенням встановленого договором строку та остаточно розрахувався за поставлений газ 29.11.2012 р., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками (а.с. 85-99, 112-117), платіжними дорученнями (а.с. 108-11) та заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (а.с. 10-101), яка отримана позивачем 29.11.2012р.
Прострочення відповідачем оплати за переданий йому газ стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення 47277,79 грн. пені, 27268,15 грн. інфляційних втрат та 66733,24 грн. трьох відсотків річних (а.с. 10-15) на підставі п.7.2 договору та ст. 625 ЦК України.
Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень статей 612, 625 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.2 договору визначено, що в разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, він зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 3 ч.1 ст.83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18 передбачено, що господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
В позовній заяві ПАТ «НАК «Нафтогаз України» надало розрахунок пені відповідно до п. 7.2. договору, розмір якої становить 47277,79 грн. (а.с. 10-12).
Судом першої інстанції здійснено перерахунок вказаної суми із врахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог щодо стягнення пені (а.с 65-66) та визначено, що внаслідок спливу позовної давності в частині стягнення 15543,55 грн. пені слід відмовити. Проте, при здійсненні перерахунку, суд першої інстанції не врахував пеню за прострочення оплати за газ, поставлений у серпні 2012р. Здійснивши свій перерахунок, колегія суддів апеляційної інстанції визначила, що не підлягає до задоволення вимога про стягнення 15265,33 грн. пені.
Разом з тим, керуючись ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість зменшити розмір санкцій (пені) до 3000,00 грн. Зменшуючи розмір штрафних санкцій, місцевий господарський суд виходив з наступних обставин: 1) важкого фінансового становища відповідача, яке зумовлене економічною необґрунтованістю тарифів на послуги з транспортування та постачання природного газу та підтверджується порушенням провадження у справі про банкрутство ПАТ "Закарпатгаз", включенням товариства до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" та фінансовими документами, наявними в матеріалах справи (а.с. 71-72, 74); 2) наявності значної заборгованості споживачів (населення та підприємств установ організацій, переважно державної форми власності) перед відповідачем за спожитий природній газ (а.с. 73, 118-123); 3) відсутності заборгованості перед позивачем за поставлений природній газ за спірний період (а.с. 85-101); 4) відповідач на даний час є єдиним гарантованим постачальником природного газу для всіх споживачів, які знаходяться на території Закарпатської області, а тому стягнення з відповідача надмірних штрафних санкцій може призвести до дестабілізації роботи товариства по поставці природного газу споживачам регіону у зимовий період; 5) значного розміру штрафних санкцій, який є предметом позову.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про підставність зменшення розміру пені.
Стосовно доводів, наведених ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного рішення в частині неповного стягнення пені та штрафу, із покликанням на порушення судом приписів ст.ст. 233 ГК України, 551 ЦК України та 83 ГПК України, судова колегія зазначає, що зазначеними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, а тому посилання скаржника на порушення судом даних норм є необґрунтованим. При цьому, судом першої інстанції враховано всі об'єктивні обставини, які мають значення при прийнятті рішення про зменшення розміру пені.
Перевіривши рішення місцевого господарського суду щодо стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 20341,87 грн. та 3% річних в розмірі 66733,24 грн. грн., суд апеляційної інстанції дійшов висновку про його законність і обґрунтованість в цій частині.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду Закарпатської області від 15.10.2013р. у справі №907/902/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складений 18.12.2013р.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
суддя Бойко С.М.
суддя Галушко Н.А.