Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" вересня 2013 р.Справа № 922/3550/13
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Харків
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Светлічного Ю.В.
розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків
до 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроспецналадка", м. Харків ,
про стягнення коштів
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (перший відповідач) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроспецналадка" (другий відповідач) з позовом про стягнення заборгованості.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09 вересня 2013 року позов було задоволено. Стягнуто солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ТОВ "Укрелектроспецналадка" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 400 000,00 гривень заборгованості та 8 000,00 гривень судового збору.
За результатами розгляду справи було встановлено, що 17 січня 2012 року між ФОП ОСОБА_2 (позикодавець) та ФОП ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір позики, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених договором, позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 5 000 000,00 гривень (позику), а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений договором строк. При цьому позика була надана виключно для здійснення позичальником підприємницької діяльності.
Пунктом п'ятим вказаного договору сторони обумовили, що позика повертається позикодавцю частинами, зокрема, 400 000,00 гривень - в строк до 01 липня 2013 року.
Виконуючи умови вказаного договору, позикодавцем було передано позичальнику грошові кошти, однак у встановлений договором строк позичальник частину позики в розмірі 400 000,00 гривень позикодавцю не повернув. Позикодавцем було направлено вимогу позичальнику про сплату заборгованості, проте останній грошові кошти не повернув, посилаючись при цьому на відсутність розрахунків з контрагентами.
17 січня 2012 року між ТОВ "Укрелектроспецналадка" (поручитель) та ФОП ОСОБА_2 (кредитор) було укладено договір поруки, відповідно до пункту 1.1 якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань ФОП ОСОБА_1 (боржника), що виникли з договору позики від 17 січня 2012 року.
Пунктом 2.1 вказаного договору поруки передбачено, що відповідно до договору позики від 17 січня 2012 року порукою забезпечується виплата всіх належних платежів ФОП ОСОБА_2, які зобов'язаний здійснити боржник (ФОП ОСОБА_1) в силу основного зобов'язання.
При цьому поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого основного зобов'язання, а поручитель порукою забезпечує виконання зобов'язання за договором позики в повному обсязі (розділ третій вказаного договору).
Відповідно до пункту 5.1.1 договору поруки поручитель зобов'язався при порушенні боржником зобов'язання перед кредитором за договором позики, виконати за боржника зобов'язання в повному обсязі у 10 денний строк з дня направлення вимоги поручителю кредитором.
Так, згідно із статтею 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із статтею 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Враховуючи відмову позичальника повернути у встановлений договором строк частину позики, ФОП ОСОБА_2 звернулась до поручителя (ТОВ "Укрелектроспецналадка") з вимогою про сплату позики в розмірі 400 000,00 гривень, на яку поручитель відповів неможливістю повернення позики в зв'язку з тяжким фінансовим становищем та відсутністю необхідних грошових коштів, але на даний час заборгованість перед позивачем є непогашеною.
Відповідно до п.1. Цивільного кодексу України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Згідно п. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Пунктом 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачається, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою ст.13 Цивільного кодексу суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.90 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції":
5.1. Окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною першою статті 90 ГПК України - виявлення при вирішенні спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу (далі - підприємства і організації).
При цьому господарський суд не обмежений колом ні учасників судового процесу у конкретній справі, ані загалом осіб, зазначених у статті 1 ГПК України.
5.2. Окрема ухвала виноситься, як правило, одночасно з рішенням зі справи. Водночас з урахуванням обставин конкретної справи (зокрема, у випадках, зазначених у підпунктах 3.12, 3.13 пункту 3 цієї постанови) суд може винести окрему ухвалу в будь-який момент часу в процесі розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, те що 1-им відповідачем були порушені умови договору в частині повернення грошових коштів згідно укладеного договору позики в строк визначений договором та те, що сторони мають дотримуватися вимог чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності, з метою недопущення в майбутньому порушень чинного законодавства, суд вважає за необхідне винести окрему ухвалу на адресу 1-го відповідача ФОП ОСОБА_1, щодо усунення недоліків в діяльності суб'єкту підприємницької діяльності в частині здійснення господарської діяльності відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 86, 90 Господарського процесуального кодексу України, п. ,2 ст. 4, п. 2 ст. 11, п. 1, 6 ст.13, 509, ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, суд-
Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 дотримуватись вимог чинного законодавства України та належного виконання своїх зобов'язань за укладеними підприємцем договорами.
Суддя Светлічний Ю.В.